Постанова № 25412353, 16.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2012 року м. Київ К/9991/71171/11

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

при секретарі Мартиненко І.В.

за участю представників

позивача Євгеюка О.Є.

відповідача Мриглод Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2011

у справі № 2а-213/10/1770 (22634/10/9104)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свиспан Лімітед»

до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області

про визнання протиправним та скасування наказу і податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.03.2010 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Костопільської МДПІ від 17.12.2009 № 749. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Костопільської МДПІ від 31.12.2009 № 0000952341/0 про зменшення бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого у рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 1551306 грн. та визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 635776 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.12.2009 № 0000962341/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3250587 грн., у тому числі 2167058 грн. основного платежу та 1083520 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Присуджено з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у сумі 6,80 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2011 постанову суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Костопільської МДПІ Рівненської області від 31.12.2009 № 0000962341/0. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Костопільської МДПІ Рівненської області від 31.12.2009 № 0000952341/0 в частині зменшення позивачеві бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1505239,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 612742,50 грн. В решті позову відмовлено.

Костопільська МДПІ Рівненської області подала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а справу направити на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 31.12.2009 № 0000952341/0 про зменшення бюджетного відшкодування на суму 1551306,0 грн. та визначення штрафних санкцій в сумі 635776 грн. слугували висновки перевірки, викладені в акті від 24.12.2009 № 1150/23/32358806 за період з січня 2008 по січень 2009 року, про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5, п.п. 7.71, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Податковий орган вважає, що позивач не має права на податковий кредит з сум податку на додану вартість, який враховано при розрахунку від'ємного значення, що заявлено до бюджетного відшкодування, на підставі податкових накладних, виданих ТОВ ТПК «Неомодуль», ТОВ «Гамма-Плюс», ПП «Лайкост», ТОВ «Профліга», ЗАТ «Промбуд-11», ПП «Західлісбуд», ВАТ «Кордео», ПП «Агроімпекс-Ресурс», ТОВ «Шерус», ТОВ «Українська лісова промислово-заготівельна компанія», оскільки дані постачальники не знаходяться за юридичними адресами, не звітують до податкового органу, занижують податкові зобов'язання, за фактом фіктивного підприємництва (ТОВ «Профліга», ТОВ «Шерус», ПП «Західлісбуд», ПП «Агроімпекс-Ресурс») порушено кримінальні справи, ЗАТ «Промбуд-11»перебуває у процедурі банкрутства, а у ланцюгу між ВАТ «Кордео»- ПП «Агроімпексресурс»реальність поставки товару не підтверджена. Таким чином, позивачеві зменшено бюджетне відшкодування з тих підстав, що сплата даними постачальниками податку до бюджету не підтверджена зустрічними перевірками.

З цих же підстав позивачеві визначено податковим повідомленням-рішенням від 31.12.2009 № 0000962341/0 податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 3250587 грн., у тому числі 2167058 грн. основного платежу та 1083520 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Крім того, податкове зобов'язання на суму 142103,01 грн. та штрафні санкції на суму 71051,5 грн., які увійшли у загальні відповідні суми, що визначені даним податковим повідомленням-рішенням, донараховано позивачеві у зв'язку з висновками перевірки про відсутність у позивача права на податковий кредит з податку на додану вартість на суму 142103,01 грн. на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Гамма плюс». Така позиція податковим органом обґрунтована тим, що даний постачальник на час видачі податкових накладних не був зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права, на які посилається податковий орган, у частині вирішення справи щодо податкового повідомлення-рішення від 31.12.2009 № 0000952341/0 в частині визначення бюджетного відшкодування на суму 1505239 грн. та визначення штрафних санкцій на суму 612742,5 грн.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п.7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення вимог п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередніх податкових періодах постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.4 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування в залежність від факту підтвердження зустрічними перевірками сплати податку на додану вартість усіма постачальниками, у тому числі у ланцюгу постачання товару до виробника.

Заниження постачальником товару (робіт, послуг), у тому числі постачальником у ланцюгу постачання, податкових зобов'язань, порушення ним вимог законодавства щодо створення підприємства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару, у тому числі у ланцюгу постачання, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає за правильне залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині зменшення позивачеві бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1505239,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 612742,50 грн.

При цьому суд касаційної інстанції визнає обґрунтованою позицію суду апеляційної інстанції щодо необхідності відмови у позові, що стосується зменшення податковим повідомленням-рішенням від 31.12.2009 № 0000952341/0 бюджетного відшкодування на суму 46067,00 грн. та визначення штрафних санкцій в сумі 23033,5 грн., яка мотивована відсутністю у позивача права на податковий кредит у листопаді 2008 року на суму 40395,65 грн. та у жовтні 2008 року на суму 5671,38 грн. на підставі податкових накладних, виданих ПП «Західлісбуд» та ПП «Агроімпекс-Ресурс», створених з метою конвертації коштів та мінімізації податкових зобов'язань, що встановлено вироком суду. У зв'язку з цим постанову суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову в цій частині необхідно залишити без змін.

Також, з наведених вище підстав щодо наявності у позивача права на податковий кредит, суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з позицією суду апеляційної інстанції про неправомірне донарахування позивачеві податковим повідомленням-рішенням від 31.12.2009 № 0000962341/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2976838,5 грн., у тому числі 1984559 грн. основного платежу та 992279,5 грн. штрафних санкцій.

Разом з тим, не можна погодитися з висновком суду апеляційної інстанції про протиправність визначення податковим органом податкового зобов'язання з податку на дану вартість на суму 60594 грн., в тому числі 40396 грн. основного платежу та штрафних санкцій на суму 20198 грн., оскільки таке визначення відбулося за наслідками неправомірного формування позивачем податкового кредиту за листопад 2008 року на суму 40395,65 грн. на підставі податкових накладних, виданих ПП «Західлісбуд», що було підтверджено судом апеляційної інстанції при розгляді даної справи.

Отже, суд апеляційної інстанції, встановивши відсутність у позивача права на податковий кредит на суму 40395,65 грн. на підставі податкових накладних, виданих ПП «Західлісбуд», помилково визнав протиправним донарахування податковим повідомленням-рішенням податку на додану вартість у сумі 40396 грн. основного платежу та 20198 грн. штрафних санкцій, та безпідставно задовольнив позов у цій частині.

Також суд касаційної інстанції не може погодитися з позицією суду апеляційної інстанції про наявність у платника податку на додану вартість права сформувати податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих особою, не зареєстрованою платником податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (чинного на час виникнення спірних відносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно із п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону (у редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505-IV) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.6. ст. 9 цього ж Закону (у редакції, чинній на час анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість продавця) свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Зі змісту наведених положень Закону випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документу за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Враховуючи наведене, у податковому обліку не може вважатися податковим і розрахунковим документом податкова накладна, складена особою, свідоцтво платника податку на додану вартість якої було анульовано, тобто яка на час складання та надання покупцеві податкової накладної не була зареєстрована як платник податку на додану вартість у встановленому законом порядку. А тому, така податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту покупцем.

Зважаючи на викладене, при розгляді даної справи у частині, що стосується визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 213154,5 грн., в тому числі 142103 грн. основного платежу та 71051,00 грн. штрафних санкцій, здійсненого за висновками перевірки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту за січень 2008 року на суму 142103,01 грн. на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Гамма Плюс», суду необхідно було на підставі належних доказів встановити, чи був даний постачальник зареєстрованим у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість на час виписки таких податкових накладних за наслідками здійснення господарських операцій з поставки товару.

Враховуючи, що судове рішення суду апеляційної інстанції щодо податкового повідомлення-рішення від 31.12.2009 № 0000962341/0 є помилковим тільки в частині, суд касаційної інстанції вважає за правильне його змінити шляхом задоволення позову про скасування такого податкового повідомлення-рішення лише в частині визначення податкового зобов'язання на суму 2976838,5 грн., в тому числі 1984559,0 грн. основного платежу та 992279,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В частині, що стосується визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 213154,5 грн., в тому числі 142103,0 грн. основного платежу та 71051,5 грн. штрафних санкцій, постанову суду апеляційної інстанції необхідно скасувати та направити справу у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки останній, в результаті порушення п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4, п.п. 7.2.6 п.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість», постановив необґрунтоване судове рішення без повного та всебічного з'ясування на підставі доказів, які мали бути досліджені в судовому засіданні, обставин, що мають значення для вирішення справи, чим порушив ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 226, 227, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2011 змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини у такій редакції:

«Скасувати податкове повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області від 31.12.2009 № 0000962341/0 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Свиспан Лімітед»податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2976838,5 грн., в тому числі 1984559,0 грн. основного платежу та 992279,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій.».

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2011 щодо задоволення позову про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000962341/0 від 31.12.2009 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 213154,5 грн., в тому числі 142103,0 грн. основного платежу та 71051,5 грн. штрафних санкцій, скасувати і в цій частині справу направити на новий розгляд до Львівського апеляційного адміністративного суду.

В решті постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної постанови, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло