Ухвала суду № 25412351, 12.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" липня 2012 р. м. Київ К/9991/16367/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Приходько І.В.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 вересня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року

по справі №2а-9653/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренерготранзит»(надалі - ТОВ «Укренерготранзит»)

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва (надалі -ДПІ у Подільському районі м.Києва)

за участю Прокуратури Подільського району м.Києва

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У липні 2011р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Подільському районі м.Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.04.2011р. №00000242360, №00000252360.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 05.09.2011р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012р., позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.04.2011р. №00000242360, №00000252360.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у Подільському районі м.Києва звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права.

Відповідачем також було заявлено клопотання про здійснення заміни Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва її правонаступником Державною податковою інспекцією у Подільському районі м.Києва Держаної податкової служби.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін та Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, ДПІ у Подільському районі м.Києва була здійснена планова виїзна перевірка ТОВ «Укренерготранзит»з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.09р. по 31.12.10р., за результатами якої складено акт №100/23-611/33261582 від 07.04.11р., в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.1.32.1, п.п.5.2.1 п.5.1, п.п.5.3.1 п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ТОВ «Укренерготранзит»занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся; п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6, п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість.

На підставі зазначеного акта відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення №00000242360 від 21.04.2011р. щодо визначення грошового зобов'язання з ПДВ та №00000252360 від 21.04.2011р. щодо визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанції цілком правильно та обгрунтовано виходили з наступного.

Так, судами встановлено, що ТОВ «Укренерготранзит»як замовником було укладено договори: б/н від 19.05.2009р. з ТОВ «Скап Холдінгс»(виконавець), №1/35 від 20.10.2009р. з ТОВ «С.Дж.Груп»(виконавець), №18 від 21.07.2010р. з ТОВ «Стрена Трейд», за якими замовник доручив, а виконавець зобов'язався знайти контрагентів на послуги замовника по поставці електричної електроенергії по нерегульованому тарифу і укласти з ними договори, в залежності від конкретних умов по кожному контрагенту на свій погляд.

На виконання вказаних договорів позивачем на користь виконавців перераховано грошові кошти, що підтверджується банківськими виписками у визначених розмірах. У ціні придбаних робіт підприємством сплачено суму податку на додану вартість, яку у подальшому включено до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За приписами п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 вказаного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

У п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 даного Закону право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За п.5.1 та п.п.5.2.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало те, що 18.08.2010р. СВ ПМ ДПА у Житомирській області була порушена кримінальна справа №69-107 за ч.5 ст.191 КК України.

Спростовуючи вказані доводи податкового органу судами зазначено, що матеріали справи містять постанови старшого слідчого з ОВС СУ ПМ ДПА України від 27.04.11р. про закриття кримінальної справи відносно Якимця А.В. та Прокопенка А.В. за фактом створення фіктивних підприємств, відповідно, ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та ТОВ «Скап Холдінгс»за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України за відсутністю складу злочину.

Поряд з цим слід також зазначити, що відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судами встановлено, що на час здійснення господарських операцій між ТОВ «Укренерготранзит»та ТОВ «С.Дж.Груп», ТОВ «Скап Холдінгс», ТОВ «Сирена Трейд»останні були належним чином зареєстровані як платники податку, тобто зазначені підприємства були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Дана правова позиція також викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.05.2012р. (К/9991/6340/12).

Посилання відповідача на відсутність актів виконаних робіт за результатами виконання укладеного між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»договору як на доказ невиконання умов зазначеного договору, спростовуються наступним.

Судом попередніх інстанції встановлено, що спірні акти виконаних робіт, як і наголошував позивач, дійсно були втрачені, осіб за їх втрату притягнуто до відповідальності. Позивач, в свою чергу, звертався в бюро знахідок відповідних компетентних органів, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями відповідних звернень та копіями листів-відповідей. З метою підтвердження правомірності своїх дій та спростування доводів відповідача, позивач звернувся до ТОВ «С.Дж.Р.Груп»з проханням надати дублікати втрачених документів: протоколів узгодження порядку оплати послуг виконавця, актів передачі завдання, актів виконаних робіт. Зазначені дублікати позивачем були отримані та долучені до матеріалів справи.

Також судами обгрунтовано не взято до уваги посилання податкового органу на відсутність в актах про надання послуг зазначень конкретизації які саме послуги надавались контрагентами, оскільки як вбачається із самих актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), в них зазначено номер та дата договору, відповідно до якого проведені роботи (надані такі послуги), який в свою чергу містить предмет та умови. Отже, всі обставини достатньо конкретизовано в даних актах.

Крім цього, судами доречно зауважено, що в разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

За таких обставин, суди дійшли обгрунтовано висновку про те, що податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних, отриманих від зареєстрованих платників податку на додану вартість на час здійснення вказаних операцій, з урахуванням господарських операцій, факт здійснення яких податковим органом не спростовано.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає порушень судами попередніх інстанції норм матеріального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно та всебічно розглянуто докази у справі, яким надано правильну правову оцінку на підставі законодавства, яке діяло на момент спірних правовідносин.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Клопотання Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва - задовольнити.

Замінити Державну податкову інспекцію у Подільському районі м.Києва її процесуальним правонаступником Державною податковою інспекцією у Подільському районі м.Києва Держаної податкової служби.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Держаної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 вересня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді:

____ М.І. Костенко

____ І.В. Приходько

Суддя Н.Є. Маринчак