Ухвала суду № 25412345, 12.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" липня 2012 р. м. Київ К/9991/42229/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2011 року

по справі №2а-8742/10/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжний жилий комплекс «Залізничник»(надалі -ТОВ «Молодіжний жилий комплекс «Залізничник»)

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси (надалі -ДПІ у Приморському районі м.Одеси)

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У вересня 2010р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії ДПІ у Приморському районі м.Одеси щодо проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з ПДВ за червень 2010р. ТОВ МЖК «Залізничник», визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 20.07.2010р. за №0025991502/0.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2010р. залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2011р., позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення -рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 20.07.2010р. №0025991502/0. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у Приморському районі м.Одеси звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального права, та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що податковий орган не згодний з рішеннями судів попередніх інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Як встановлено судами, працівниками ДПІ у Приморському районі м.Одеси була здійснена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ МЖК «Залізничник»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом зменшення зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів за червень 2010р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ», за результатами якої був складений акт від 20.07.2010р. №8505/15-2/26542833, в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»

На підставі зазначеного акта ДПІ у Приморському районі м.Одеси 20.07.2010р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0025991502/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанції цілком правильно та обгрунтовано виходили з огляду на наступне.

Так, судами встановлено, що згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України №9633, основним видом діяльності позивача є будівництво. Позивачем надано до суду належним чином засвідчені копії дозвільної документації на право спорудження 12-ти поверхового двохсекційного житлового будинку із вбудованими приміщеннями офісів й підземним гаражем-стоянкою за адресою м.Одеса, вул. Середньофонтанська, 30; рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.09.2005р. №556, яким надано позивачу дозвіл на проектування та будівництво житлового будинку; рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.02.2006р. №185, яким позивачу відведено під спорудження житлового будинку земельну ділянку площею 0,4712га за адресою м.Одеса, вул. Середньофонтанська, 30; дозвіл на виконання будівельних робіт №540/07 від 19.12.2007р.; договір на право забудови від 14.09.2005р.; договір оренди земельної ділянки від 18.05.2006р.

Крім цього, позивачем надано суду докази здійснення будівництва основних фондів в період з грудня 2006р. по лютий 2010р. Так, у судовому засіданні досліджено договори на виконання підрядних робіт по зведенню 12-ти поверхового двохсекційного житлового будинку із вбудованими приміщеннями офісів й підземним гаражем-стоянкою за адресою: м.Одеса, вул. Середньофонтанська, 30: №1/15-08 від 15.08.2008р., №1/20-03 від 20.03.2008р., №1/05-08 від 05.08.2008р., №1/03-07 від 13.07.2008р., №1/25-06 від 25.06.2008р., №1.13/06 від 13.06.2008р., №1/23.04 від 24.04.2008р., №1/14-04 від 14.04.2008р., №1/20-03 від 20.03.2008р., №1.06/06 від 06.06.2008р., №ПДО-58/07-Ц від 28.08.2008р., №1/11-08 від 11.08.2008р., б/н від 20.03.2008р. №0708-1 від 07.08.2007р., №65 від 17.07.2007р., №10-08-07 від 09.08.2007р., №210 від 07.11.2005р., №4 від 24.01.2007р. та акти виконаних робіт до них.

Позивачем також надано, докази придбання будівельних матеріалів, призначених для використання при спорудженні житлового будинку, зокрема, договори поставки: №1.20/06 від 20.07.2008р., №1/08-04 від 08.04.2008р., №1808 від 08.08.2008р., №13-10/08 від 13.10.2008р. Додатково, в підтвердження наявності у позивача не введених в експлуатацію будівель додано фінансові звіти позивача за 2006, 2007, 2008, 2009 та за перший квартал 2010р., які є документами суворої звітності, та які містять інформацію стосовно вартості таких будівель.

На підтвердження правомірності заявленої суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню шляхом зменшення зобов'язань податку на додану вартість наступних податкових періодів, позивачем надано до матеріалів справи, зокрема, копії податкових накладних (а.с.1-200 т.с.ІІІ), на підставі яких сформовано податковий кредит в період з грудня 2006р. по лютий 2010р.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків передбачений п.7.7 ст.7 цього Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 даного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 вказаного вище Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Податковий орган в акті перевірки посилається на те, що у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування на підставі абз.3 п.п.(а) п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 вказаного вище Закону, а саме вказується на те, що «основні засоби на підприємстві відсутні (додаток К1/1 до декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року не надавались), амортизаційні нарахування (р.07 декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року) відсутні». Таким чином, висновок про відсутність права на бюджетне відшкодування зроблено за результатами дослідження показників декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010р.

Проте, судами вірно зазначено, що відповідно до ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»сам лише факт не нарахування амортизаційних відрахувань не свідчить про відсутність у платника податку основних фондів.

Також, в вищевикладеному акті про відмову у бюджетному відшкодуванні відповідач посилається на п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідно до вказаної норми не має права на бюджетне відшкодування особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Із зазначеного, а також із законодавчого визначення терміну «камеральна перевірка»слідує, що податковий орган може відмовити платнику податку у праві на бюджетне відшкодування на підставі абзацу третього п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»тільки пересвідчившись, що податковий кредит такого платника податку не сформовано внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів. Встановити факт наявності/відсутності у платника податку основних фондів та підстави формування податкового кредиту можливо лише на підставі дослідження первинних документів, що є у розпорядженні платника податку та є підставою для ведення його бухгалтерського та податкового обліку.

При цьому судами звернуто увагу на те, що відповідач, маючи сумніви щодо наявності у платника податку права на бюджетне відшкодування, керуючись п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7, абзацом третім п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»повинен був провести позапланову виїзну документальну перевірку, і лише встановивши в ході проведення такої перевірки відсутність у позивача основних фондів, ПДВ при придбанні (спорудженні) яких віднесено до складу податкового кредиту, робити висновок про відсутність у позивача права на заявлене ним бюджетне відшкодування. В супереч нормам Закону України «Про податок на додану вартість»відповідачем позапланова документальна перевірка проведена не була, будь-які документи у відповідача не витребовувались, що свідчить про передчасність висновку про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування. Крім цього, позивач є будівельною організацією, яка з залученням підрядників здійснює будівництво будівель.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що податковим органом безпідставно було зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування за відповідний період згідно оскаржуваного податкового повідомлення -рішення.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає порушень судами попередніх інстанції норм матеріального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно та всебічно розглянуто докази у справі, яким надано правильну правову оцінку на підставі законодавства, яке діяло на момент спірних правовідносин.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси -залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ І.В. Приходько

Суддя Н.Є. Маринчак