Ухвала суду № 25412053, 11.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2012 р.Справа № 2а-1870/495/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.03.2012р. по справі № 2а-1870/495/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе"

до Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20.03.2012р. адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" (далі-позивач, ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе») до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі-відповідач, ДПІ в м. Суми) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми № 0001422314/0/105863 від 30.12.2011р., №0002732306/0/105934 від 30.12.2011р., №0002742306/0/105936 від 30.12.2011р. в частині зменшення розміру суми від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 44381,97 грн., №0002722306/0/105933 від 30.12.2011р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 44381,97 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 10763,50 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ "СМНВО ім. М.В.Фрунзе" судових витрат в сумі 1070,15 грн.

В задоволенні інших вимог -відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги ст. 86, 159 КАС України, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість».

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що під час проведення перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, спірні податкові повідомлення-рішення вважає законними та обґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ в м. Суми проведено планову виїзну перевірку ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.06.2011р., зокрема по податкових деклараціях з податку на додану вартість за липень-грудень 2010р., лютий, квітень-травень 2011р., декларації з податку на прибуток.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт перевірки від 16.12.2011р. № 9184/2314/05747991/89, на підставі висновків якого податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 30.12.2011р. № 0001422314/0/105863, яким збільшено податок на прибуток у розмірі 657482 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 112338 грн.; податкове повідомлення-рішення від 30.12.2011р. № 0002742306/0/105936, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 45425 грн.; податкове повідомлення-рішення від 30.12.2011р. № 0002722306/0/105933, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 45425 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 10763,50 грн., та податкове повідомлення-рішення від 30.12.2011р. №0002732306/0/105934, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20810 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 5202,50 грн.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості позовних вимог та недоведеності відповідачем правомірності прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки ДПІ в м. Суми, викладені в акті перевірки , зроблені за правовідносинами позивача з TOB "АМБ-Трейд", TOB "Авитек Груп ЛТД", TOB "Торговий Дім "Агрінол", TOB "Бізнес-консалтинг плюс", ПП "Днепродон", TOB "Метал-Ресурс", TOB "Саббіа Груп", TOB "Сот Плюс", TOB "Техенергохім", TOB "Техно-асавир", TOB "Інвест-стіл".

Так, між TOB "Техно-Асавир" та ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" було укладено лише один договір на постачання товару під №27, який підписано ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе"на направлено на підписання TOB "Техно-Асавир"27.01.2010р.

Примірник договору №27 від 27.01.2010р. ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" було направлено TOB "Техно-Асавир" для підписання, листом №28/01/10 від 28.01.2010р. TOB "Техно-Асавир" погодилося здійснювати поставку матеріальних цінностей, зазначених в договорі №27 від 27.01.2010р., а також зазначено про можливість поставки TOB "Техно-Асавир" товару, яка не зазначена в Специфікації №1 до договору, визначено перелік та ціна товару.

З пояснень представника позивача слідує, що при направленні договору на адресу ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" його контрагентом - TOB "Техно-Асавир" помилково зазначено дату договору "23.06.2010"., але при цьому сторонами правовідносин як ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" так і TOB "Техно-Асавир" у первинних документах сторони посилаються на дату договору №27 - "27.01.2010р", замовлення ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" на отримання товару від TOB "Техно-Асавир" здійснювалося із посиланням на дату договору №27 "27.01.2010р.", направлено до TOB "Техно-Асавир" лист щодо виправлення описки в призначенні платежу у платіжних дорученнях щодо оплати товару.

Судовим розглядом підтверджено, що і на перевірку ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" було надано лише один договір №27, але за датою "23.06.2010р.", посилання на договір №27 від 27.01.2010р. в акті перевірки від 16.12.2011р. було зроблено відповідно до даних податкових та видаткових накладних.

Таким чином договір №27 від 23.06.2010р., і є той договір, на підставі якого отримувався товар ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе", були виписані первинні документи.

Відповідно до умов договору №27 від 23.06.2010р., укладеного між ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" та TOB "Техно-Асавир", постачальник зобов'язується передати у власність ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" продукцію, зазначену у специфікації до договору, п. 2.6 якого передбачає, що право власності переходить до покупця в момент передачі товару.

Як вбачається із п. 3.1 Договору загальна вартість договору складає 134562 грн. Додатком №1 до даного договору складено специфікацію найменування.

TOB "Техно-Асавир" виписано рахунки-фактури на оплату товару, видаткові накладні на поставлений товар, виписано податкові накладні. Позивачем було оплачено отриманий товар, що підтверджується платіжними дорученнями, а отриманий товар оприбутковано, використовується в господарській діяльності ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе".

Як вбачається із пояснень представника позивача, доставка відбувалася власним транспортом ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе", а саме підрозділом УМТС, як і зазначено в ТТН, з яких вбачається, що з м. Харкова до м. Суми було доставлено засоби індивідуального захисту.

Матеріалами справи також встановлено, що між ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" та TOB "Саббіа Груп" було укладено договір №19-Д від 12.07.2010р. відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався передати у власність продукцію, яка зазначається в Специфікаціях до договору.

TOB "Саббіа Груп" було виписано видаткову накладну на поставлений товар, виписано податкову накладну, товар оприбутковано та використано в господарській діяльності підприємства.

Позивачем було оплачено отриманий товар на суму 5520 грн., що підтверджується платіжним дорученням .

Доставка до ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" даного товару транспортом позивача підтверджується товарно-транспортними накладними .

З матеріалів справи слідує, що між ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" та TOB "Інвест-стіл" укладено 02.02.2009р. договір №3/23 про постачання товару, ціна, кількість та строки постачання якого визначено в специфікаціях до даного договору, підписано додаткові угоди щодо строку дії договору.

Відповідно до умов даного договору, зокрема, п. 2.1, передбачено що поставка товару відбувається автомобільним транспортом покупця - ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе".

На виконання умов договору TOB "Інвест-стіл" рахунки-фактури, виписано видаткові накладні, податкові накладні.

Постачання товару відбувалося транспортом ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе", отриманий товар оплачено в безготівковій формі, оприбутковано та використовується в господарській діяльності підприємства.

Щодо правовідносин між ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" та TOB "Техенергохім" матеріалами справи встановлено, що договір між ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" та ТОВ "Техенергохім" не укладався, а постачання товару відбувалося на підставі усної домовленості, згідно виставленого рахунку-фактури щодо постачання флокулянту в кількості 100кг на загальну суму 8400 грн.

Підприємством було виписано ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, позивачем в безготівковій формі оплачено суму отриманого товару платіжним дорученням.

Як вбачається із матеріалів справи товар від ТОВ "Техенергохім" було доставлено ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" підприємством "Евроекспрес", оприбутковано та використовується в господарській діяльності підприємства.

Також з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ "Сот плюс" було укладено договір №15/12 від 15.12.2008р., згідно якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця товар - феросплави згідно специфікацій до договору, загальна вартість договору як передбачено п.3.1 орієнтовно складає 900000 грн., сторонами підписано додатки №1-17 до договору - специфікації на товар.

Також між ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" та ТОВ "Сот плюс" було укладено договір №10/11 від 10.11.2010р. із протоколом розбіжностей, підписано додатки до договору - специфікації на товар. TOB "Сот-плюс" виписано видаткові накладні та податкові накладні, отриманий товар було оплачено ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" в безготівковій формі.

Товар було доставлено до ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" власним транспортом, оприбутковано та використовується в господарській діяльності підприємства.

Як свідчать матеріали справи між позивачем та TOB "Метал-Ресурс", відповідно до протоколу засідання тендерного комітету було укладено договір № 1301/2011р. від 13.01.2011р. щодо постачання товару на загальну суму 900000грн. (п.3.1 договору), кількісні та якісні характеристики якого визначені Специфікаціями до договору.

Між сторонами підписано додатки №1-10 до договору - специфікації на товар. TOB "Метал-Ресурс" виписано видаткові накладні, податкові накладні, отриманий товар було оплачено ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" в безготівковій формі.

Як вбачається із пояснень представника позивача та підтверджується матеріалами справи, товар було доставлено до ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" власним транспортом, оприбутковано та використовується в господарській діяльності підприємства.

Стосовно правовідносин між ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" та ПП "Днепродон" матеріалами справи встановлено, що товар було отримано позивачем від ПП "Днепродон" згідно видаткових накладних, виписано податкові накладні , отриманий товар було оплачено в безготівковій формі. Постачання товару відбувалося транспортом ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе", оприбутковано ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе", використовується в господарській діяльності підприємства .

Також, судовим розглядом встановлено, що між ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" та TOB "Бізнес-консалтинг плюс" було укладено договір №27/11 від 30.12.2010р. відповідно до умов якого TOB "Бізнес-консалтинг плюс" зобов'язувався передати у власність товар, який зазначений у специфікаціях до договору, між сторонами укладено додаткові угоди до договору.

Товар було отримано позивачем від TOB "Бізнес-консалтинг плюс" згідно видаткових накладних та виписано податкові накладні.

Отриманий товар було оплачено в безготівковій формі, оприбутковано ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе", використовується у господарській діяльності позивача, надано картки складського обліку матеріалів.

Щодо правовідносин між ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" та TOB "Авитек Груп ЛТД" з матеріалів справи вбачається, що постачання товару від ТОВ "Авитек Груп ЛТД" відбувалося відповідно до виписаного рахунку - фактуру №67/04 від 06.04.2011р.

На підставі рахунку-фактури товар було оплачено ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" в безготівковій формі платіжним дорученням №11058 від 22.04.2011р., виписано податку накладну від 22.04.2011р. Постачальником товару було видано видаткову накладну №АГ-0001030 від 04.05.2011р., отриманий товар оприбутковано на підприємстві та використовується в господарській діяльності ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе", на підтвердження чого представником позивача надані картки складського обліку матеріалів .

З матеріалів справи, поміж іншого, вбачається, що між позивачем та TOB "Торговий Дім "Агрінол", було укладено договір № 125 від 24.06.2010р. щодо постачання товару на загальну суму 222500грн. (п.3.1 договору), кількісні та якісні характеристики якого визначені Специфікаціями до договору.

ТОВ "Торговий дім "Агрінол" було виписано видаткові накладні та податкові накладні.

Як вбачається із товарно-транспортних накладних, товар було поставлено ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" постачальником "Торговий Дім "Агрінол", автопідприємством ТОВ "Транском", виписано податкові .

Отриманий товар було оплачено позивачем в безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями, оприбутковано та використовується в господарській діяльності підприємства.

Крім того, матеріалами встановлено, що між ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" та TOB "АМБ-Трейд" було укладено договір №030910 від 07.092010р., із додатком до договору, відповідно до умов якого виконавець TOB "АМБ-Трейд" зобов'язувався здійснити ремонт належного ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" устаткування на підставі поданої заявки.

На виконання договору, ТОВ "АМБ-трейд" було виписано рахунок фактура оплати послуг щодо навчання персоналу правилам експлуатації апарату , який було ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" оплачено в безготівковій формі .

Між сторонами складено акт виконаних робіт від 21.12.2010р., відповідно до якого TOB "АМБ-Трейд" виконано роботи по ремонту, пусконаладці апарата WIWA DUOMIX 230 та складено акт прийняття в експлуатацію апарата по нанесенню покриття.

TOB "АМБ-Трейд" було виписано податкову накладу на виконані роботи.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку про реальність виконання господарських операцій, проведених між позивачем та його контрагентами.

Пунктом 1.6, 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 166 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Матеріалами справи встановлено, що позивач та його контрагенти є належним чином зареєстрованими платниками ПДВ, мають відповідні свідоцтва, а податкові накладні, виписані контрагентами позивача, оформлені належним чином.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність включення позивачем до податкового кредиту сум, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентами позивача, у зв'язку з придбанням позивачем товарів (робіт, послуг), які були в подальшому використані ним в оподатковуваних операціях.

Щодо порушення приписів Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які надають визначення валових витрат, і відповідно до положень яких, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Поняття господарської діяльності визначено п.1.32. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з п.п.5.2.1 п.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. З положень наведеної норми закону слідує, що з-поміж витрат, які за своєю суттю відповідають законодавчо наведеному визначенню валових витрат, до складу валових витрат обігу та виробництва можуть бути віднесені ті витрати, понесення яких є об'єктивно необхідним.

Відповідно до приписів п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судовим розглядом встановлено, що всі витрати, які були включені позивачем до складу валових витрат по операціях з вищезазначеними контрагентами, підтверджені документально належним чином.

Фактична сплата за товар підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ були фактично здійснені і підтверджуються належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій з вищезазначеними контрагентами.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов вірного висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та недоведеності відповідачем правомірності прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо правомірності збільшення суми податкового зобов'язання ПАТ «СМНВО ім.. М.В. Фрунзе» не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Висновки податкового органу про порушення позивачем під час здійснення господарської діяльності вимог податкового законодавства є безпідставними, оскільки в судовому порядку зазначений факт встановлено не було. Жодних доказів на підтвердження зазначених обставин відповідачем не надано.

Твердження відповідача про порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.03.2012р. по справі № 2а-1870/495/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А.

Повний текст ухвали виготовлений 16.07.2012 р.