Ухвала суду № 25411896, 09.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2012 року м. Київ К-34449/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Віноградової С.А.,відповідача:Баронецької О.В.,відповідача:Шляхової О.А.,прокурора:Суходольського С.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдавто»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2010 р.

у справі №2-а-11970/09/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдавто»

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси

та Головного управління Державного казначейства України в Одеській області,

за участю Прокурора Малиновського району м. Одеси,

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Голдавто»(далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси та Головного управління Державного казначейства України в Одеській області (далі -відповідачі) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13.11.2009 р. позов задоволено, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 14.10.2009 р., стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за червень 2009 року у розмірі 20 172 697,00 грн., стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 1700,00 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2010 р. рішення суду першої скасовано та постановлено нове, яким відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Податкова інспекція надала письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких проти її вимог заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції -без змін.

Крім того, позивачем заявлено клопотання про проведення процесуального правонаступництва Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, яке перейменоване у Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області.

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази перейменування відповідача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу було проведено позапланову виїзну перевірку господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за червень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась у період з 01.05.2009 р. по 31.05.2009 р., результати якої викладені в акті від 09.10.2009 р. №99/23-210/35767469.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.7.2, пп.7.7.11 п.7.7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме -підприємством завищено суму бюджетного відшкодування за червень 2009 року на 20 175 730,00 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.10.2009 р. №0000502350/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 20 172 697,00 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, надані сторонами письмові докази в їх сукупності, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно поданої позивачем до контролюючого органу податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2009 р. та розрахунку суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 20 175 730,00 грн.

Між тим, відповідач в акті перевірки встановлено, що протягом попередніх 12-ти місяців позивач мав обсяги оподатковуваних операцій у сумі 350 548,00 грн., що менше суми заявленої до бюджетного відшкодування за червень 2009 року, а відтак, відповідно до положень пп. 7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відсутні правові підстави для відшкодування позивачу заявленої ним суми податку на додану вартість.

У той же час, позивач у своїх доводах посилається на той факт, що у червні 2009 р. ним було надано до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2009 р., відповідно до якого обсяги поставок за травень 2009 р. було збільшено на суму 105 765 930,00 грн., а отже загальний обсяг оподатковуваних операцій становить більше ніж заявлена до бюджетного відшкодування сума.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи дану справу дійшов правомірних висновків щодо відсутності у позивача права на отримання заявленої ним суми бюджетного відшкодування з огляду на непідтвердженість зазначених в уточнюючому розрахунку обсягів оподатковуваних операцій та відсутність фактів які б свідчили про здійснення позивачем відповідних витрат.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 цього пункту встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Крім того, відповідно до пп.7.7.11 п.7.7 ст.7 вказаного Закону, не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Зміст наведеної правової норми вказує на те, що законодавець наявність права на отримання бюджетного відшкодування ставить у пряму залежність від обсягу оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців по відношенню до місяця, в якому заявляється бюджетне відшкодування.

З матеріалів справи вбачається та було встановлено судовими інстанціями, що за травень 2009 р. сума податкового зобов'язання позивача становила 3 566,00 грн., сума податкового кредиту -20 184 378,00 грн. (згідно даних рядку 1 розділу І, рядку 10.1 розділу II декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року). Відтак, сума від'ємного значення, розрахована відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 наведеного Закону, становила 20 180 812,00 грн. (3 566,00 грн. -20 184 378,00 грн.), про що зазначено у рядках 18.2, 21, 22.2 розділу III декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року. Вказана сума була зарахована до складу податкового кредиту наступного податкового періоду -червня 2009 р. (рядки 23, 23.1 розділу III декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року).

Позивач у своїх доводах зазначає, що на формування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту травня 2009 року у розмірі 20 180 812,00 грн. також вплинула господарська операція з придбання у травні 2009 р. товарів (легкових автомобілів) у ТОВ «ТОЛИМАН ЛТД»на суму 100 921 890,00 грн. відповідно до умов договору постачання від 14.04.2009 р. № 14/4/09.

Реальність вказаної господарської операції у травні 2009 р., на думку позивача, підтверджується наступними документами: копією виписки з банку за період з 01.05.2009 р. по 30.06.2009 р., копією реєстру отриманих податкових накладних від ТОВ «ТОЛИМАН ЛТД»за травень-червень 2009 року, копією договору постачання від 14.04.2009 р. № 14/4/09, копіями податкових декларацій з податку на додану вартість за травень, червень 2009 року.

У той же час за змістом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Зважаючи на той факт, що судом апеляційної інстанції було встановлено відсутність податкових накладних по операціях з ТОВ «ТОЛИМАН ЛТД», факт реальності проведеної позивачем операції було обґрунтовано поставлено під сумнів з оглядну на те, що надані позивачем докази не підтверджують фактичність проведення операції, не свідчать про надходження придбаних товарів (легкових автомобілів) до позивача, не підтверджують їх використання у господарській діяльності, відтак суд дійшов правомірного висновку про безпідставність включення сум податку на додану вартість за такими операціями до складу податкового кредиту у травні 2009 р.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи податкового органу про необхідність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2009 р. знайшли свої документальні підтвердження у ході розгляду справи, а саме - встановлення неправомірності включення до загального обсягу оподатковуваних операцій за 12 місяців операцій з купівлі товарів у травні 2009 р. у ТОВ «ТОЛИМАН ЛТД»на суму 100 921 890,00 грн., свідчить про необґрунтованість заявленої до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 20 175 730,00 грн.

Відтак, оскільки сума податку на додану вартість, заявлена до відшкодування з бюджету є більшою ніж сума оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців, суд апеляційної інстанції правильно визнав аргументованим доводи контролюючого органу щодо відсутності правових підстав для відшкодування позивачу суми податку на додану вартість.

Доводи позивача, що податковий орган мав право перевіряти виключно податковий період, у якому за наслідками проведених операцій виникла сума бюджетного відшкодування у поточному податковому періоді обґрунтовано не взяті судовими інстанціями до уваги з огляду на наступне.

Так, предметом перевірки у даному випадку є наявність чи відсутність права позивача на бюджетне відшкодування, з урахуваннями того, що у самому Законі України «Про податок на додану вартість»є застереження про відсутність права на бюджетне відшкодування у осіб, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, встановлення зазначеного факту є необхідною умовою для висновку про обґрунтованість чи безпідставність заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а отже дії податкового органу щодо проведення перевірки спірного податкового періоду є такими що відповідають нормам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Головне управління Державного казначейства України в Одеській області на Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдавто»залишити без задоволення.

3. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2010 р. у справі №2-а-11970/09/1570 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.