Ухвала суду № 25411211, 06.03.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2012 р.справа № 2а-5049/10/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Руденко М.А.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

при секретарі судового засідання: Бембінек Я.І.

за участю сторін :

від відповідача: Федорова А.Б., довіреність від 29.02.2012р.

представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2010 року по адміністративній справі №2а-5049/10/0470 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Енерго Трейд" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000501700/0 та №0000501700/1, -

встановив:

В квітні 2010 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс Енерго Трейд" з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000501700/0 від 13.03.2010 року з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 27 225,00 грн. (основний платіж 9 075,00 грн., штрафні санкції 18 150,00 грн.) та №0000501700/1 від 07.04.2010 року з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 27 225,00 грн. (основний платіж 9 075,00 грн., штрафні санкції 18 150,00 грн.), як таких, що суперечать вимогам чинного законодавства України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2010 року по адміністративній справі №2а-5049/10/0470 (суддя Коблова О.Д.) адміністративний позов задоволено повністю.

Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції виходив з того, що вклад засновника в статутний капітал товариства є витратами, а не доходами, а отже, підстави для оподаткування даного вкладу податком з доходів фізичних осіб -відсутні.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська звернулась з апеляційною скаргою, в якій називає постанову окружного адміністративного суду неправомірною, у зв'язку з чим просить її скасувати та прийняти у справі нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Зокрема, в апеляційній скарзі відповідач (податковий орган) наполягає на тому, що внесення майна до статутного фонду товариства в обмін на корпоративні права в ньому є міною (купівлею-продажем) та/або інвестицією, а отже, в будь-якому разі підлягає оподаткуванню за відповідною ставкою ПДФО (податком з доходів фізичних осіб).

Заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, при утворенні ТОВ "Ресурс Енерго Трейд" один із його засновників, а саме, ОСОБА_2, свою частину статутного (складеного) фонду вніс рухомим майном (комп'ютери, оргтехніка, меблі) на загальну суму 60 500,00 грн.

На думку податкового органу, внесення майна до статутного фонду товариства в обмін на корпоративні права в ньому є міною (купівлею-продажем) та/або інвестицією, тому в будь-якому разі підлягає оподаткуванню за відповідною ставкою ПДФО. При цьому, як стверджує ДПІ, товариство в даному випадку виступає податковим агентом за його засновника (учасника), а отже, повинно сплатити вказаний ПДФО.

Отже, порушення податкового законодавства у вигляді несплати ТОВ "Ресурс Енерго Трейд", як агента ОСОБА_2, податку з доходів фізичних осіб, було зафіксовано відповідачем в Акті від 01.03.2010р. за №1966/23-2/36440019 "Про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 18.03.2009 р. по 30.12.2009 p., а також, валютного та іншого законодавства за період з 18.03.2009 р. по 30.12.2009 р.".

Зокрема, у згаданому вище акті зазначено про встановлення відповідачем порушення ТОВ "Ресурс Енерго Трейд " п.1 ст.12, пп.8.1.1., 8.1.2, 8.1.4, п.8.1 ст.8, п.7.1 ст.7 Закону України від 22.05.2003р. №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого було виявлено заниження податку з доходів фізичних осіб у розмірі 9 075,00 грн. та, як наслідок, нараховано 18 150,00 грн. штрафних санкцій.

13.03.2010р. ТОВ "Ресурс Енерго Трейд" отримало від відповідача податкові повідомлення-рішення за №0000501700/0 з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 27 225,00 грн. (основний платіж 9 075,00 грн., штрафні санкції 18 150,00 грн.) та 07.04.2010р. -податкове повідомлення-рішення №0000501700/1 з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 27 225,00 грн. (основний платіж 9 075,00 грн., штрафні санкції 18 150,00 грн.), саме правомірність яких і є предметом даного спору.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вклад засновника в статутний капітал товариства є витратами, а не доходами, а отже, підстави для оподаткування даного вкладу податком з доходів фізичних осіб -відсутні.

Зазначені вище висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованими з наступних підстав.

Так, згідно з п.1.2 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», дохід визначено, як суму будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду як на території України, так і за її межами, починаючи з дня набрання чинності цим Законом (п. 1.2 ст. 1 Закону), до складу якого, зокрема, включаються доходи у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах (пп. «в»п.1.3 ст.1 Закону).

Порядок оподаткування доходів у вигляді інвестиційного прибутку визначено у пункті 9.6 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу. До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з обміну одного інвестиційного активу на інший інвестиційний актив, зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку.

Отже, вклад (внесок) учасника та засновника до статутного фонду господарського товариства слід розглядати як придбання ним за власні кошти або за рахунок майна, що знаходиться у його власності, права власності на частку (пай) у статутному фонді товариства, тобто, як придбання корпоративного права, а не як дохід в розумінні п.1.2 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Тобто, фактично, засновник вносить майно до статутного фонду товариства з метою подальшого отримання прибутку від використання цього майна у господарській діяльності, а отже, обов'язок зі сплати податку з доходів фізичних осіб виникає у нього лише з часу отримання таких прибутків (дивідендів).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком окружного адміністративного суду з приводу того, що вклад (внесок) фізичної особи у вигляді майна (що знаходиться у власності такої особи) до статутного капіталу юридичної особи - є придбанням такою фізичною особою права власності на частку у статутному капіталі такої юридичної особи, тобто, є витратами, понесеними у зв'язку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом, згідно з нормами п.1.2 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Аналогічної позиції дотримується і Державна податкова адміністрація України в своїх листах №22292/7/17-0717 від 12.10.2009р., №666/6/16-1515-26 від 24.01.2007р., та №1886/7/17-0717 від 01.02.2010р., де прямо зазначає, що вклад засновника в статутний капітал товариства саме є витратами, а не доходами.

З огляду на викладене вище, оскаржувану постанову колегія суддів вважає обґрунтованою, прийнятою з дотриманням вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим підстави для зміни або скасування останньої в межах апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2010 року по адміністративній справі №2а-5049/10/0470 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.212 КАС України.

Ухвалу складено у повному обсязі 15.07.2012 року.

Головуючий: М.А. Руденко

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна