Ухвала суду № 25411193, 16.05.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2012 р.справа № 2а-3976/10/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Руденко М.А.

суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.

при секретарі судового засідання: Бембінек Я.І.

за участю сторін :

від позивача: Мельниченко Г.В., Черкасов А.А., довіреність від 10.05.2012р.

від відповідача: Комлик О.М., довіреність від 16.03.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року по адміністративній справі №2а-3976/10/0470 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

В березні 2010 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "АВМ" з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 15.03.2010р. №0001232310/3/10462, як такого, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 14 січня 2011 року по адміністративній справі №2а-3976/10/0470 (суддя Павловський Д.П.) адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 15.03.2010р. №0001232310/3/10462.

Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції вказав на безпідставність зменшення Нікопольською ОДПІ позивачеві суми податкового кредиту з ПДВ за спірний період, зважаючи на право останнього скористатись податковим кредитом саме у квітні 2008р., враховуючи отримання ним відповідних податкових накладних із запізненням.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Нікопольська ОДПІ звернулась з апеляційною скаргою, в якій називає постанову окружного адміністративного суду неправомірною, у зв'язку з чим просить її скасувати та прийняти у справі нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказали на те, що право на податковий кредит виникає у платника податку виключно у тому періоді, в якому виникають податкові зобов'язання. Платник податку втрачає зазначене вище право на користування податковим кредитом, якщо він з будь-яких причин у даному періоді цим правом не скористався.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач викладені в останній доводи повністю відхиляє, вважає оскаржувану постанову правомірною, у зв'язку з чим просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Представники відповідача вимоги апеляційної скарги не визнали та вказали на те, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду є законною та обґрунтованою.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено наявними у справі доказами, на підставі Акту виїзної планової перевірки від 29.07.2009р. №1252/231.20279866 (надалі - акт перевірки) з питань дотримання позивачем вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.03.2009р., Нікопольською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.03.2010р. №0001232310/3/10462 про донарахування позивачеві податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 53 509,15 грн. та 26 754,57 грн. штрафних санкцій, саме правомірність якого і є предметом даного спору.

Як зазначено в акті перевірки (стор. 22 - 28), позивачем завищена сума податкового кредиту з ПДВ у розмірі 53 509,15 грн. у квітні 2008 року. Таке завищення суми податкового кредиту відбулося у результаті відображення у рядку 10 декларації з ПДВ за квітень 2008 року сум податку, сплачених (нарахованих) на користь продавців товарів (робіт, послуг), за податковими накладними, отриманими несвоєчасно. В той же час, на думку співробітників податкового органу, право на податковий кредит виникає виключно у тому періоді, в якому виникають податкові зобов'язання. Оскільки ж позивач у періоді виникнення податкового зобов'язання, тобто, в березні 2008р., цим правом не скористався, таке право слід вважати втраченим.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що чинне законодавство України, зокрема, приписи Закону України "Про податок на додану вартість", жодних обмежень права платника податку стосовно формування податкового кредиту виключно у періоді отримання такого права -не містять, а отже, підстави для донарахування позивачеві податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 53 509,15 грн. та 26 754,57 грн. штрафних санкцій -відсутні.

Зазначені вище висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованими, з огляду на наступне

Так, за п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що діяв на момент виникнення спірних правовідносин", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В той же час, не ґрунтується на нормах згаданого вище Закону й висновок податкового органу відносно того, що податкова накладна має бути отримана покупцем саме у тому звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця.

Дійсно, Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках (п.п.7.2.3). Разом з цим, обґрунтованим слід визнати висновок суду першої інстанції, що між моментом складання та отриманням може минути певний час, що й відбулося у даному випадку.

Так, виписані наприкінці березня 2008 року податкові накладні були отримані позивачем лише 1 квітня 2008 року, що підтверджено наявними у справі матеріалами та не заперечується сторонами у справі. При цьому, слід зауважити, що такі випадки траплялись неодноразово, про що свідчить наданий позивачем в якості доказу у справі реєстр отриманих податкових накладних.

Посилання ж в акті перевірки на п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо відображення податкового кредиту на підставі заяви та скарги, що додаються до декларації з ПДВ, колегія суддів вважає безпідставним, адже постачальник товарів (послуг) надати податкову накладну не відмовлявся, свої обов'язки виконав у повному обсязі, відобразив податкові зобов'язання з ПДВ у звітному місяці (березні 2008 року), оформив податкові накладні та надіслав їх за допомогою поштового зв'язку. Подання таких скарг передбачено лише у випадках відмови контрагента виписувати податкову накладну, тоді як у даному випадку жодної необхідності звернення платника до податкового органу з відповідними скаргами не було.

Отже, як свідчать наявні у справі матеріали, позивачем зазначені податкові накладні отримані у квітні 2008 року, що й спричинило відображення визначених в них сум ПДВ у складі податкового кредиту за квітень 2008р.

При цьому колегія суддів, звертає увагу на наявність Роз'яснення ДПА України від 14.04.2008р. №7681/7/16-1117 з питання, що є предметом даного спору, а саме, з приводу того, в якому рядку податкової декларації з ПДВ відображається сума податкового кредиту за податковими накладними, отриманими із запізненням.

Отже, як зазначено у даному роз'ясненні, з урахуванням того, що податкові накладні, одержані із запізненням, включаються до реєстру отриманих податкових накладних того звітного періоду, в якому їх отримано, суми податкового кредиту за такими податковими накладними відображаються в загальній сумі податкового кредиту звітного податкового періоду (рядок 10.1).

Окрім того, відповідно до п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (надалі - Закон №2181), контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Тобто, якщо працівники Нікопольської ОДПІ, не зважаючи на роз'яснення ДПА України, вважають, що підприємство позивача повинно було відобразити вказані суми ПДВ у іншому рядку, то вони були зобов'язані це зробити, вказавши в якому саме рядку їх відобразити, проте, цього зроблено не було.

Слід зазначити також, що за п.5.1 ст.5 та п.17.2 ст.17 Закону "Про податок на додану вартість", платники податку мають право на виправлення помилок з урахуванням строків давності, визначених ст.15 цього Закону, тобто 1 095 днів. Аналогічні вимоги містяться у п.4.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. №166.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу правомірності формування позивачем податкового кредиту саме в періоді отримання ним відповідних податкових накладних, а саме, у квітні 2008р., та відповідно, щодо відсутності факту завищення позивачем суми податкового кредиту, що підлягає бюджетному відшкодуванню за згаданий вище період.

Натомість, зменшення податкового кредиту з ПДВ за викладених вище обставин було здійснене податковим органам з порушенням вимог чинного законодавства та за відсутності належних підстав, про що вірно зазначено судом першої інстанції в оскаржуваній постанові. (Аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в своїй постанові від "01" березня 2012р. у справі №К/9991/72072/11 ).

З огляду на викладене вище, оскаржувану постанову колегія суддів вважає обґрунтованою, прийнятою з дотриманням вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим підстави для зміни або скасування останньої в межах апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року по адміністративній справі №2а-3976/10/0470 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.212 КАС України.

Ухвалу складено у повному обсязі 01 липня 2012 року.

Головуючий: М.А. Руденко

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко