Ухвала суду № 25411148, 18.01.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2012 р.

справа № 2а-12524/09/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Руденко М.А.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

при секретарі судового засідання: Федоровій Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Красногвардійського району м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2010 року по справі № 2а-12524/09/0470 за позовною заявою Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська до Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Красногвардійського району про стягнення податкового боргу за рахунок активів,-

в с т а н о в и л а:

У вересні 2009 року позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача податковий борг з податку на прибуток у сумі 193 378,00 грн. на користь державного бюджету (Красногвардійське відділення державного казначейства, код ЄДРПОУ 242444847, банк одержувач –УДКУ Дніпропетровської області, р.р 31114029700008, МФО 805012, код платежу 14010100, державний бюджет).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2010 року адміністративний позов Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська задоволено: стягнуто за рахунок активів Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Красногвардійського району, які не входять до складу цілісного майнового комплексу 9 код ЄДРПОУ 03341240) на користь державного бюджету (р/р 31114029700008, Красногвардійське відділення державного казначейства, код ЄДРПОУ 24244847, банк одержувач –УДКУ у Дніпропетровській області, код платежу 14010100) податковий борг з податку на прибуток в сумі 193 378 грн.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції вказав на те, що незважаючи на вжитті заходи, податковий борг відповідачем сплачений не був, з огляду на викладене дійшов до висновку, про можливість звернути стягнення на активи підприємства, які не входять до цілісного майнового комплексу.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою. в якій просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2010 року. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказали на те, що суд першої інстанції на час винесення рішення не прийняв до уваги, що стосовно зазначеного боргу є документи про виділення і розподіл коштів на погашення податкової заборгованості. Крім того, на час звернення з апеляційною скаргою вже було погашено 136 314 грн. боргу. Також просили звернути увагу, що підприємство позивача знаходиться в скрутному матеріальному становищі.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, поважних причин неявки не повідомив. Колегія судді вважає, що в силу ст. 196 КАС України неявка представника позивача, належним чином повідомленого, не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Красногвардійського району м. Дніпропетровська було зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської Ради 05.06.2002 року.

Станом на 23.09.2009 року відповідач мав податковий борг з податку на прибуток у сумі 193 378,0 грн., який складається із сум самостійно узгоджених позивачем податкових зобов’язань шляхом подання відповідних декларацій до ДПІ.

Наявність податкового боргу, який в добровільному порядку не було сплачено відповідачем, стало підставою для звернення податкового органу з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи заявлені вимоги суд першої інстанції виходив з того, що факт наявності податкової заборгованості є доведеним, що є достатньою підставою для стягнення суми податкового боргу.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованими з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідач має податкову заборгованість у розмірі 193 378,00 грн., яка виникла внаслідок самостійного узгодження відповідачем податкових зобов’язань з податку на прибуток шляхом подання відповідних декларацій до податкового органу.

Обставини виникнення податкового боргу відповідачем не оскаржувались, натомість відповідач зазначив, що на час винесення рішення судом першої інстанції відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради № 3/57 від 19.05.2010 року про міський бюджет на 2010 рік, листа від 08.07.2010 року про розподіл коштів міського бюджету було виділено кошти в розмірі 272 623 грн. рівними частками по 45 438 грн. для погашення заборгованості.

Такі доводи відповідача колегія суддів вважає помилковими з наступних підстав.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов’язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст.3 Закону №2181 ІІІ, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Підпунктом 11.1 статті 11 Закону №2181-ІІІ передбачено, що у разі коли платник податків, який перебуває у державній або комунальній власності, не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків. У разі коли сума коштів, отримана від такого продажу, не покриває суму податкового боргу та витрат, пов'язаних з продажем активів, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, що здійснює управління таким платником податків, з пропозицією щодо прийняття рішення про продаж частини акцій корпоратизованого підприємства за кошти або під зобов'язання щодо погашення його податкового боргу протягом поточного бюджетного року. Інформація зазначеного органу управління щодо прийняття або відхилення запропонованого рішення має бути надіслана податковому органу протягом тридцяти календарних днів з дня направлення такого звернення. Організація такого продажу здійснюється за правилами і у строки, встановлені законодавством з питань приватизації. У разі коли зазначений орган не прийме рішення про продаж частини акцій для погашення податкового боргу у зазначені цим пунктом строки, податковий орган зобов'язаний у місячний строк з дня отримання такої відмови або після закінчення встановленого для надання відповіді строку звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.

За встановленого законом судового порядку, як єдиного способу примусового стягнення податкового боргу, передбачений наведеною нормою права порядок погашення податкового боргу стосується лише не примусового порядку (тобто такого, що здійснюється за згодою державного або комунального підприємства) звернення стягнення на майно, що не входить до складу цілісного майнового комплексу. Будь-яких інших застережень щодо іншого майна таких підприємств, включаючи грошові кошти, стаття 11 Закону №2181-ІІІ не містить.

Щодо посилань апеляційної скарги на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що на час винесення рішення судом першої інстанції, не було враховано, що Дніпропетровською міською радою були виділені кошти на погашення заборгованості, колегія суддів не приймає, оскільки податковий борг в розмірі 193 378 грн. на час розгляду в суді першої інстанції погашений не був.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з’ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги підстав, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч.1, ст. 198, ст. 200, ст.ст.205, 206 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2010 року по адміністративній справі № 2а-12524/09/0470 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 01.06.2012 р.)

Головуючий: М.А. Руденко

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна