Ухвала суду № 25411075, 15.02.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2012 р.справа № А23/461

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Руденко М.А.

суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.

при секретарі судового засідання: Мачихін В.В.

за участю сторін :

представник позивача: Сироткін О.О., діє на підставі довіреності від 01.08.2011р.

представник відповідача не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 21 липня 2011 року по адміністративній справі №А23/461 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Чортомлицьке хлібоприймальне підприємство" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

встановив:

В вересні 2007 року ВАТ "Чортомлицьке хлібоприймальне підприємство" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення №0000072370/0/13859 від 06.04.2007р.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 21 липня 2011 року по адміністративній справі №А23/461 (суддя Євстигнеєва Н.М.) позовні вимоги ВАТ "Чортомлицьке хлібоприймальне підприємство" задоволено у повному обсязі: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ від 06.04.2007р. за №0000072370/0/13859.

Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції вказав на те, що витрати позивача, обумовлені договором № 13 від 04.01.2006 року, понесені позивачем у зв'язку з перевезенням належного йому товару на виконання укладених ним договорів купівлі-продажу № 2/03-АГ/06 від 01.03.2006 року, № 2/04-ТД/06 від 03.04.2006 і підпадають під визначення валових витрат, внаслідок чого підлягають включенню до складу валових витрат позивача у відповідних звітних ( податкових) періодах.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду Дніпропетровської області від 21 липня 2011 року - скасувати та прийняти у справі нову постанову про відмову у позові. Обґрунтовуючи викладені в апеляційній скарзі вимоги, Нікопольська ОДПІ наполягає на тому, що судом першої інстанції під час вирішення даного спору невірно застосовано норми матеріального права, зокрема, порушено п.п.7.4.4 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що не передбачає включення до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого платником податку (позивачем) у зв'язку із придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), які не призначені для використання в господарській діяльності такого платника.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вказали на те, що постанова Господарського суду Дніпропетровської області є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.

Уповноважений представник відповідача у судове засідання не з'явився, звернувшись в апеляційній скарзі з клопотанням про розгляд справи за його відсутності. Колегія суддів вважає, що в силу ст. 196 КАС України неявка представника відповідача належним чином повідомленого про час та місце слухання справи не перешкоджає розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, вказавши на те, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.

Заслухавши представника позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови норм матеріального і процесуального права, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 06.04.2007р. Нікопольською ОДПІ, згідно вимог з пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", прийнято податкове повідомлення-рішення №0000072370/0/13859 від 06 квітня 2007, яким визначено суму податкового зобов'язання ВАТ "Чортомлицьке хлібоприймальне підприємство" з податку на додану вартість у розмірі 41 101,47грн., в т.ч. основний платіж 27 400,98 грн. та штрафні (фінансові) санкції 13 700,49 грн.

Підставою прийняття даного повідомлення-рішення стали висновки, зроблені відповідачем під час проведення виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005р. по 31.12.2006р., за результатами якої складений акт від 29.03.2007р. за №721/231.31164045 (а.с.9).

Зокрема, в ході проведення перевірки відповідач прийшов до висновку, що позивачем в порушення пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" безпідставно віднесено до складу податкового кредиту по податку на додану вартість податок на додану вартість з вартості отриманих транспортних послуг на загальну суму 27 400,98 грн., у тому числі за березень 2006р. у сумі 18 997,76 грн. та квітень 2006р. у сумі 8 403,22 грн.

Як стверджує відповідач, при розрахунку фактичної суми отриманого доходу від операцій з купівлі та подальшого продажу соняшника, ВАТ "Чортомлицьке хлібоприймальне підприємство" додало до вартості закупленого у ТОВ "Агрокосм" соняшника вартість отриманих від ТОВ "Оптімус" транспортних послуг при виконанні договорів поставки продукції на адресу ТОВ "Агротрейдінг" та ТОВ "ТД Масложиркомбінат". Тобто, позивач фактично включив вартість транспортних послуг до собівартості продукції, що, на думку відповідача, є порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Так, умовами договорів №2/03-АГ/06 від 01.03.2006р. та №2/04-ТД/06 від 03.04.2006р. узгоджений порядок поставки товару постачальником (позивачем) на адресу покупця за власний рахунок. Базис поставки -DDU, згідно ІНКОТЕРМС 2000.

Фактично ж перевезення насіння соняшника на виконання зазначених вище правочинів здійснювалось позивачем із залученням третіх осіб, а саме, на підставі укладеного з ТОВ "Оптімус" договору транспортного експедирування при внутрішніх перевезеннях територією України №13 від 04.01.2006р.

В свою чергу, виконання договору №13 від 04.01.2006р. підтверджене актами виконаних робіт від 31.03.2006р. на суму 17 987,76 грн., у т.ч. вартість транспортних послуг по перевезенню 460,87 тонн насіння соняшника - 17 757,32 грн., від 31.03.2006р. на загальну суму 78 217,34 грн., у т.ч. вартість транспортних послуг по перевезенню 1 971,70 тонн насіння соняшника - 77 231,49 грн., від 30.04.2006р. на загальну суму 42 552,42 грн., у тому числі вартість транспортних послуг по перевезенню 1 072,66 грн. насіння - 42 016,09 грн.

Отже, приймаючи спірне повідомлення-рішення, з посиланням на приписи ст.42 Господарського кодексу України та п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідач (Нікопольська ОДПІ) стверджує, що зазначені вище витрати (транспортні послуги по перевезенню) на отримання доходу не спрямовані, у зв'язку з чим не можуть вважатися такими, що здійснені в межах господарської діяльності позивача та тим самим відноситися до складу його валових витрат.

Проте, на думку судової колегії, судом першої інстанції даний висновок цілком обґрунтовано визнано таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України та суперечить фактичним обставинам справи.

За змістом ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2007р. у справі №А23/484 між тими ж сторонами про той же предмет, що набрала законної сили відповідно до ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2009 року, встановлено, що послуги транспортного експедирування за договором №13 від 04.01.2006р. безперечно пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Як зазначено місцевим господарським судом у згаданій вище постанові, поставка позивачем власного товару - насіння соняшника за договорами купівлі-продажу №2/03-АГ/06 від 01.03.2006р., № 2/04-ТД/06 від 03.04.2006р. на умовах DDU згідно ІНКОТЕРМС 2000, обумовлена сторонами в цих договорах і не суперечать нормам Цивільного Кодексу України, Господарського кодексу України, які регулюють правовідносини поставки (купівлі-продажу).

Відсутність власного транспорту у позивача для укладення вказаних договорів на визначених вище умовах перешкодою не являється, тим більше, що на момент укладення останніх між позивачем та ТОВ "Оптімус" вже діяв договір транспортного експедирування №13 від 04.01.2006р.

Тобто, як вже зазначалось вище, умови, на яких укладений договір транспортного експедирування №13 від 04.01.2006р., ані чинному законодавству України, ані предмету діяльності сторін за цим договором не суперечать, за межі статутної діяльності жодної зі сторін не виходять. Більш того, договірні зобов'язання на визначених договором умовах сторонами виконані.

З огляду на наведене, висновок суду першої інстанції з приводу відповідності правовідносин, що регулюються договором транспортного експедирування №13 від 04.01.2006р., господарській діяльності позивача слід визнати обґрунтованим.

Відповідно до п.7.4.1, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»за N 168/97-ВР, 03.04.1997, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Послуги транспортного експедирування, що надавались ТОВ «Оптимус»позивачеві за договором № 13 від 04.01.2006 року здійснювалися в межах виконання договорів постачання продукції № 2/03/АГ/06 від 01.3.2006 року з ТОВ «Агротрейдінг»та №2/04/ТД/06 від 03.04.2006 року з ТОВ «ТД Масложиркомбінат», згідно яких обов'язок доставки продукції було покладено на позивача. Відповідно до ст. 263 ГК України здійснення операцій з постачання продукції є господарською діяльністю.

Окрім того, колегія суддів приймає до уваги, що Постановою Дніпропетровського господарського суду від 20.11.2007 року у господарській справі № А23/484 (між тими ж сторонами та про той же предмет спору), що набула чинності відповідно до ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2009 року, відповідно до ст. 72 КАС України встановлено факт звільнений від доказування про те, що послуги пов'язані з транспортним експедируванням за договором № 13 від 04.01.2006 року безперечно пов'язані з господарською діяльністю позивача ( ПАТ «Чортомлинське ХПП»).

Виходячи з наведених вище правових норм, наявних в матеріалах справи доказів в їх сукупності, витрати позивача, обумовлені договором №13 від 04.01.2006р., понесені позивачем у зв'язку з перевезенням належного йому товару на виконання укладених ним договорів купівлі-продажу №2/03-АГ/06 від 01.03.2006р. та №2/04-ТД/06 від 03.04.2006р., підпадають під визначення валових витрат, внаслідок чого підлягають включенню до складу валових витрат позивача у відповідних звітних (податкових) періодах та відповідно позивачем правомірно був сформований податковий кредит за квітень 2006 року.

Натомість, висновок про відсутність зв'язку між цими операціями з господарською діяльністю позивача відповідачем у встановленому порядку не доведений, матеріалами справи не підтверджений, внаслідок чого дії останнього щодо визначення позивачеві оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання з податку на додану вартість є неправомірними, оскаржуване податкові повідомлення-рішення є протиправним і підлягає визнанню недійсним.

З огляду на викладене вище, судова колегія вважає, що судом першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даного спору допущено не було, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Таким чином, в межах апеляційної скарги підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 21 липня 2011 року по адміністративній справі №А23/461 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.212 КАС України.

Ухвалу складено у повному обсязі 28 травня 2012 року.

Головуючий: М.А. Руденко

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко