Ухвала суду № 25410979, 17.05.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2012 р.справа № 2а/0470/5895/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Руденко М.А.

суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.

при секретарі судового засідання: Бембінек Я.І.

за участі сторін та їх представників:

представника позивача Карагодіної С.М. довіреність від 27.04.2012 року;

представника відповідача Димарьова В.В. довіреність від 21.03.2010 року;

Туркіна А.С. довіреність від 20.03.2012 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0470/5895/11 за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «СДТ»до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000032305/0/1452 від 19.01.2011 року,-

в с т а н о в и л а :

В серпні 2011 року позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000032305/0/1452 від 19.01.2011 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «СДТ»задоволено повністю: скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.01.2011 року № 0000032305/0/1452 про нарахування податку на додану вартість в сумі 2 088058 грн. і штрафних санкцій 522 014, 50 грн. а всього на суму 2 610 072,50 грн.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції вказав на те, що контрагент позивача ТОВ «Оптдевайс»на момент надання ним позивачу податкових накладних за договором поставки було зареєстровано як платник податку на додану вартість, окрім того зазначив, що всі первинні документи, надані позивачем, відповідають вимогам встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та підтверджують здійснення господарської операції між сторонами. Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій. Зазначив також, що договір укладений між позивачем та його контрагентом не визнавався недійсним в судовому порядку. Прийшов до висновку про те, що позивачем надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчиненого правочину, те, що господарська операція мала реальний характер, а придбаний товар використаний у господарській діяльності позивача, несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2011 року та відмовити позивачу в задоволені позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказали на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права. Суд першої інстанції при прийняті оскаржуваного рішення не прийняв до уваги, що при опрацюванні документів податковим органом достовірно було встановлено, що податковий кредит ТОВ «Оптдевайс»(контрагента позивача) формувався за рахунок ТОВ «Доорс», відносно посадових осіб якого порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України. Окрім того, зазначили, що згідно висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в м. Києві від 17.12.2011 року № 1151, відбитки печатки на уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань з податку на додану вартість ТОВ «Доорс»нанесені не печаткою зазначеного товариства. Окрім того, зазначили, що ТОВ «Доорс», що є контрагентом ТОВ Оптдевайс»не знаходиться за місцем реєстрації, його директор ОСОБА_6 надав пояснення, що з 21.09.2010 року, будь-яких фінансово-господарських операцій з ТОВ «Оптдевайс»не проводилося, крім того печатка товариства була втрачена Таким чином податковий орган зазначив, що в даному випадку відсутні як база , так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток підприємств, угоди укладені між підприємствами носіть фіктивний характер, не спричиняє реального настання правових наслідків. Зазначили, що в ході перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю документів, що засвідчують транспортування , зберігання товару.

Позивач письмових заперечень на апеляційну скаргу не надав.

В судовому засіданні представники відповідача вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити: постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року скасувати, в задоволенні адміністративного позову ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «СДТ»- відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечувала, вказавши на те, що постанова суду першої інстанції законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи уповноваженими особами податкового органу було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ ВКП «СДТ»(код ЄДРПОУ 31270925) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Оптдевайс»(код ЄДРПОУ 36900457) за липень 2010 року. Перевірка проводилась в ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська з 30.12.2010 року по 14.01.2011 року, на підставі вилучених документів (протокол виїмки від 03.12.2010 року).

За результатами перевірки був складений акт від 19 січня 2011 року за № 174/23-306/31270925 (а.с. 8).

За висновками зазначеного акту (а. с. 21) невиїзною документальною перевіркою встановлено порушення ТОВ ВКП «СДТ»ч.1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу з ТОВ «Оптдевайс»та зроблено висновок про те, що в порушення п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97 -ВР від 03.04.1997 року, зі змінами та доповненнями, ТОВ ВКП «СДТ»завищено податковий кредит у декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року на суму 2 088 058,00 грн.

Порушення, на думку податкового органу, виникло внаслідок того, що між позивачем та ТОВ «Оптдевайс»було укладено договір поставки № 108 від 30.06.2010 року, предметом договору є поставка сировини для виробництва пластикової тари. На виконання умов вищевказаного договору контрагент позивача ТОВ «Оптдевайс»видало податкові накладні.

У ході проведення перевірки, на думку податкового органу, не встановлено факту передачі товару від контрагента ТОВ «Оптдевайс»до позивача, в зв'язку з відсутністю документів, що засвідчують транспортування, зберігання товару. Податковий орган прийшов до висновку, що договір поставки, укладений між ТОВ ВКП «СДТ» та ТОВ «Оптдевайс»не спричиняє реального настання правових наслідків, при його укладанні позивачем порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. Також зазначили, що не підтверджено господарські відносини між безпосереднім контрагентом позивача ТОВ «Оптдевайс»та ТОВ «Доорс», оскільки остане за місцем реєстрації не знаходиться, його директор ОСОБА_6 надав пояснення, що господарською діяльністю підприємства з 21.09.2010 року не займається, печатка підприємства втрачена, також відповідно до висновку спеціаліста відбитки печатки на документах на підставі яких формувались податкові зобов'язання ТОВ «Оптдевайс»нанесені не печаткою ТОВ «Доорс»

На підставі висновків акту перевірки позивачем винесено податкове повідомлення-рішення від 19 січня 2011 року за № 0000032305/0/1452, згідно з підпунктом 54.3.2 пунктом 54.3 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року, пункту 123,1 ст. 123 Податкового Кодексу України визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «СДТ»за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів в сумі 2610072, грн., з яких 2088058 за основним платежем та 522 014,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням -рішенням позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.01.2011 року за № 0000032305/0/1452.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідачем не доведено правомірність своїх висновків викладених в акті перевірки щодо нікчемності правочину, укладеного між ТОВ «Виробничо-комерційна підприємство «СДТ»та його контрагентом ТОВ «Оптдевайс», неправомірного формування податкового кредиту позивачем та правильності винесення податкового повідомлення-рішення від 19.01.2011 року за № 0000032305/0/1452.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити на наступне.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держава, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, Правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судовому практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтями 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією з сторін, Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Судова колегія критично оцінює твердження відповідача про те, що укладений між позивачем та його контрагентом ТОВ «Оптдевайс»договір поставки є недійсним (нікчемним), оскільки, під час розгляду справи зазначений факт встановлений не був та відповідачем не наведено доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладання договору вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 К України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Також колегія суддів не приймає доводи відповідача про те, що відповідно до протоколу допиту ОСОБА_5 він мети зайняття господарською діяльністю на ТОВ Оптдевайс»не мав, оскільки вироком суду, у встановленому законом порядку зазначену особу не притягнуто до кримінальної відповідальності за здійснення фіктивного підприємства та не встановлено обставини, які мають значення, відповідно до п.4 ст. 72 КАС України, для вирішення даного спору.

Також, відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом приймання робіт 9 послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «про податок на додану вартість», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робі,послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

В силу ж статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року N 996-XIV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Надані позивачем, в підтвердження здійснення господарських операцій первинні бухгалтерські документи, а саме: податкові накладні та видаткові накладні відповідають вимогам, діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства. Відсутність товарно-транспортних накладних, в даному випадку, не може свідчити про відсутність господарських операцій, оскільки відповідно до умов договору поставки товар доставляється контрагентом позивача ТОВ «Оптдевайс».

Окрім того, витрати, понесені позивачем за договором поставки , віднесені ним до складу валових витрат.

Також як видно з матеріалів справи, на момент здійснення господарських операцій з позивачем (червень-липень 2010 року), ТОВ «Оптдевайс»було зареєстровано платником податку на додану вартість та мало індивідуальний податковий номер платника ПДВ. У зв'язку з чим мало право відповідно до діючого законодавства нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні.

Позивачем на підтвердження використання у виробничій діяльності товару було надано про списання товарно-матеріальних цінностей (а.с.60-86), що підтверджують використання товару у власній господарській діяльності.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про те, що контрагентом безпосереднього контрагента позивача ( ТОВ «Оптдевайс) було ТОВ «Доорс», яке за місцем реєстрації не знаходиться та відносно його посадових осіб порушено кримінальну справу за ч.1 ст.358 КК України, а зареєстрований директором підприємства ОСОБА_6 надав пояснення про те, що підприємство з 21.09.2010 року господарської діяльності не здійснює, а також те, що відповідно до висновку спеціаліста № 1151 відбитки печатки на уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань для ТОВ «Оптдевайс»нанесені не печаткою ТОВ «Доорс»з огляду на наступне.

Аналіз приписів норм Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, дає підстави для твердження про те, що будь-які дії третіх осіб, які не є безпосередніми постачальниками товарів позивачеві, не впливають на правомірність формування позивачем податкового кредиту. Можлива несплата контрагентами контрагентів до бюджету ПДВ по проведеним оподатковуваним господарським операціям не може впливати на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності, оскільки статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції щодо недоведеності недійсності або нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Оптдевайс»та вважає господарські операції реальними, відповідно у податкового орану не було підстав для винесення податкового повідомлення-рішення № 0000032305\0\1452 від 19.01.2011 року.

В межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року відсутні.

Керуючись ст. 195, п.1ч.1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0470/5895/11 -без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 212 КАС України.

Ухвалу складено у повному обсязі 06.06.2012 року.

Головуючий: М.А. Руденко

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко