Ухвала суду № 25410965, 22.02.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2012 р.справа № 2а-13987/10/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Руденко М.А.

суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.

при секретарі судового засідання: Шкуропадській В.М.

за участю сторін :

представник позивача: Шульгат В.В., діє на підстав довіреності від 01.11.2010р.

представник відповідача та третя особа не з'явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2011 року по адміністративній справі №2а-13987/10/0470 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Кортеж" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області, третя особа - Виконавчий комітет Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

встановив:

В листопаді 2010 року ТОВ "Автотранспортне підприємство "Кортеж" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Західно-Донбаської ОДПІ у Дніпропетровській області про визнання недійсними податкових повідомлень -рішень №0001182342/0 від 26.10.2010р. та №0001182342/1 від 21.12.2010р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 94 043,00 грн., у тому числі за основним платежем 62 695,00 грн., за штрафними санкціями 31 348,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2011 року по адміністративній справі №2а-13987/10/0470 (суддя Павловський Д.П.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Західно-Донбаської ОДПІ №0001182342/0 від 26.10.2010р. та №0001182342/1 від 21.12.2010р. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Мотивуючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з надання позивачем належних доказів щодо підтвердження факту погодження ним з органом місцевого самоврядування тарифів на перевезення пасажирів пасажирським транспортом та, як наслідок, правомірності застосування передбачених законодавцем пільг з податку на додану вартість.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2011 року - скасувати та прийняти у справі нову постанову про відмову у позові.

Обґрунтовуючи викладені в апеляційній скарзі вимоги, Західно-Донбаська ОДПІ наполягає на тому, що судом першої інстанції під час вирішення даного спору невірно розтлумачено норми матеріального права, зокрема, п.п.5.1.13 п.5.1. ст.5 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", за яким звільняються від оподаткування операції, зокрема, з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

Так, на думку податкового органу, п.п."а" п.2 ст.28 Закону України "Про місцеве самоврядування" до повноважень органів місцевого самоврядування в Україні в галузі бюджету, фінансів і відносинах з юридичними особами, які не є комунальної форми власності, та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності віднесено лише погодження тарифів щодо оплати транспортних послуг, та здійснення контролю за дотриманням даних цін і тарифів.

Тобто, апелянт наполягає на тому, що тарифи (ціни) на надані позивачем послуги з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом є лише погодженими з органом місцевого самоврядування, а не регульованими, а отже, звільненню від оподаткування податком на додану вартість не підлягають.

Уповноважені представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, про що свідчать рекомендовані поштові відправлення. Окрім того, в матеріалах справи наявне письмове клопотання відповідача про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши представника позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального і процесуального права, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 26 жовтня 2010 року ТОВ "АТП "Кортеж" отримало податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської ОДПІ за №0001182342/0 від 26.10.2010р., яким було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 94 043,00 грн., у тому числі за основним платежем 62 695,00 грн., за штрафними санкціями 31 348,00 грн.

Зазначене рішення прийнято відповідачем за наслідками позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.04.2010р. по 31.07.2010р. (Акт №498-23/2-35684441 від 12.10.2010 р., далі - Акт перевірки).

Згідно з ч.1 розділу 4 Висновків Акту перевірки (стор.8), перевіркою ТОВ "АТП "Кортеж" встановлено порушення п.п.5.1.13 п.5.1 ст.5, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.7.3.5 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168), в результаті чого останнім занижено податок на додану вартість в сумі 62 695,09 грн.

В обґрунтування даного висновку головний державний податковий ревізор-інспектор зазначив (стор.5-7 Акту перевірки), що згідно вимог ст.9 Закону України від 03.12.1990р. №507-ХІІ "Про ціни і ціноутворення" та ст.28 Закону України від 21.05.1997р. №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні", тарифи (ціни) на послуги з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом та автомобільним транспортом, які здійснюються юридичними особами, які не є комунальної форми власності, та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності є лише погодженими, а не регульованими.

ТОВ "АТП "Кортеж" за період з 01.04.2010р. по 01.08.2010р. надано послуги з перевезення пасажирів вартістю 846 218,23 грн. При цьому, на думку податкового органу, ТОВ "АТП "Кортеж" в періоді, що перевірявся, неправомірно відносило до звільнених від оподаткування операцій та відповідно не включало до складу податкових зобов'язань суми ПДВ у складі виручки від надання послуг по перевезенню пасажирів міським транспортом та суми ПДВ у складі отриманих сум субвенцій за пільговий проїзд, перерахованих на його розрахунковий рахунок Управлінням праці та соцзахисту населення.

Отже, згідно вимог п.п.5.1.13 п.5.1 ст.5, п.п.7.3.1 1.7.3 ст.7, п.п.7.3.5 п.7.3 ст.7 Закону №168, податковим органом встановлено заниження ТОВ "АТП "Кортеж" у розмірі 62 695,00 грн. загальної суми податкового зобов'язання з ПДВ за рахунок застосування пільги з податку на додану вартість шляхом віднесення вартості отриманих послуг по перевезенню пасажирів до операцій, що не підлягають оподаткуванню.

Наведене стало приводом для прийняття Західно-Донбаською ОДПІ повідомлень-рішень, визнання протиправним та скасування яких є предметом даного спору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності податкових повідомлень-рішень №0001182342/0 від 26.10.2010р. та №0001182342/1 від 21.12.2010р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 94 043,00 грн., у тому числі за основним платежем 62 695,00 грн., за штрафними санкціями 31 348,00 грн., з огляду на викладене нижче.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в Законі України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, що діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.п.5.1.13 п.5.1 ст.5 вищезгаданого Закону, від оподаткування звільняються операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "АТП "Кортеж", відповідно до Закону України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року N 2344-III, договору на перевезення пасажирів №5 від 01.04.2008р. та додаткової угоди до нього №5/1 від 01.01.2010р., ліцензії серії АВ №463985, здійснює господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування в м.Павлоград.

В свою чергу, рішеннями Павлоградської міської ради №394 від 31.03.2008р., 538 від 23.04.2008р., 806 від 27.06.2008р., 952 від 23.07.2008р., 1361 від 22.10.2008р. №1655 від 24.07.2008 року, 619 від 10.06.2009р. були погоджені граничні тарифи на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування у звичайному режимі руху та режимі маршрутного таксі в м.Павлоград, згідно з відповідними додатками (а.с.34-39).

Дія зазначених рішень поширюються на всіх автомобільних перевізників, які обслуговують міські автобусні маршрути загального користування в м.Павлоград на зазначених в додатках до рішень маршрутах, у тому числі і на позивача.

В той же час, доводи відповідача, що на ТОВ "АТП "Кортеж" не поширюються пільги, встановлені п.п.5.1.13 п. 5.1 ст.5 та п.3.2. ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки позивачу тарифи органом місцевого самоврядування були лише погоджені, а не врегульовані, судова колегія вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Частиною 6 статті 10 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року №2344-III, який є спеціальним законом та визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту, встановлено, що реалізація єдиної тарифної політики передбачає затверджену центральним органом виконавчої влади з питань автомобільного транспорту методику розрахунку тарифів за видами перевезень.

Механізм формування тарифів на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, автобусних маршрутах спеціальних перевезень та автобусних маршрутах нерегулярних перевезень, а також, тарифів на послуги з перевезення пасажирів у таксі та легковими автомобілями на замовлення встановлений Методикою розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 17 листопада 2009 року N 1175, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 листопада 2009 р. за N 1146/17162 (далі Методика).

Відповідно до п.1.1. Методики, остання застосовується органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та автомобільними перевізниками незалежно від їх відомчої підпорядкованості, форми власності та організаційно-правової форми господарювання.

Пунктом 1.3. Методики передбачено, що тариф регульований - це тариф на послуги, який відповідно до законодавства встановлюється (затверджується або погоджується) органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Підпунктом 1 пункту "б" статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням цін і тарифів.

Підпунктом 2 пункту "а" статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, що діяла на момент існування спірних правовідносин) визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Таким чином, до компетенції органу місцевого самоврядування віднесено встановлення тарифів на транспортні послуги. При цьому, закон не визначає яким саме способом (затвердженням чи погодженням) має бути встановлений цей тариф.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що за результатами засідання постійно діючого конкурсного комітету по перевезенню пасажирів на автобусних маршрутах загального користування (протокол №9 від 22.04.2008р.) між позивачем та відповідачем був укладений договір на перевезення пасажирів №5 від 01.04.2008р. та додаткова угода до нього №5/1 від 01.01.2010р. (а.с.23-25), а в свою чергу, виконавчим комітетом Павлоградської міської ради шляхом прийняття рішень №394 від 31.03.2008р., №538 від 23.04.2008р., №806 від 27.06.2008р., №952 від 23.07.2008р., №1361 від 22.10.2008р. №1655 від 24.07.2008 року, №619 від 10.06.2009р., погоджено граничний тариф, чим, в розумінні положень підпункту 2 пункту "а" статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та підпункту 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість", в межах встановленої законом компетенції врегульовано тарифи перевезення осіб пасажирським транспортом.

При цьому, судова колегія зауважує на тому, що норма підпункту 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість" сама по собі компетенцію органу місцевого самоврядування щодо регулювання тарифів перевезення не встановлює, а відсилає до іншого закону, яким встановлена така компетенція.

Діюче законодавство, крім положень п.п.2 пункту "а" статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", не містить інших норм, що встановлювали б компетенцію органу місцевого самоврядування з регулювання тарифів на перевезення пасажирів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що тарифи на перевезення пасажирів врегульовано саме згаданими вище рішеннями Павлоградської міської ради №394 від 31.03.2008р., №538 від 23.04.2008р., №806 від 27.06.2008р., №952 від 23.07.2008р., №1361 від 22.10.2008р. №1655 від 24.07.2008 року, №619 від 10.06.2009р.

Отже, на думку колегії суддів, шляхом прийняття вищезгаданих рішень виконавчий комітет Павлоградської міської ради вчинив дії, направлені на впорядкування в межах своєї компетенції та у встановлений законом спосіб тарифів на перевезення осіб пасажирським транспортом.

Виходячи з аналізу норм Закону України "Про автомобільний транспорт", Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 17 листопада 2009 року N 1175, Закону України "Про місцеве самоврядування", Закону України "Про податок на додану вартість", операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які погоджені органом місцевого самоврядування цілком правомірно віднесено позивачем до операцій, які звільнюються від оподаткування, згідно п.п.5.1.13 п. 5.1 ст.5 Закону України "Про податок на додану вартість".

Отже, висновок суду першої інстанції з приводу того, що позивач мав право використовувати положення підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст.5 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість при формуванні сум ПДВ у податковій звітності з надання послуг перевезення пасажирів, оскільки керувався тарифами на надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом, врегульованими органом місцевого самоврядування, колегія суддів вважає обґрунтованим та таким, що чинному законодавству України не суперечить.

Окрім того, відповідно до ч.4 ст.72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, з огляду на повноваження, надані апеляційному адміністративному суду ч.2 ст.195 КАС України, колегія суддів бере до уваги постанову судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.03.2011р. у справі 33-227/119 (датована пізніше оскаржуваного рішення, що є причиною її ненадання під час розгляду справи судом першої інстанції). Даною постановою, зокрема, скасовано постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.12.2010р. про накладення стягнення на ОСОБА_3 (директора ТОВ "АТП "Кортеж") за ч.1 ст.1631 КупАП, провадження у справі про притягнення останнього до відповідальності закрито за п.1 ст.247 КупАП через відсутність складу проступку.

У зв'язку з зазначеним вище, скасування судом першої інстанції оспорюваних податкових повідомлень-рішень №0001182342/0 від 26.10.2010р. та №0001182342/1 від 21.12.2010р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 94 043,00 грн., у тому числі за основним платежем 62 695,00 грн., за штрафними санкціями 31 348,00 грн. з підстав їх протиправності слід визнати правомірним.

Викладені в апеляційній скарзі доводи, на думку колегії суддів, є необґрунтованими та спростованими наявними у справі доказами, натомість, правова оцінка, надана судом першої інстанції обставинам даної справи, повністю відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Керуючись ст.195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2011 року по адміністративній справі №2а-13987/10/0470 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.212 КАС України.

Ухвалу складено у повному обсязі 25 травня 2012 року.

Головуючий: М.А. Руденко

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко