Ухвала суду № 25406014, 26.04.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2012 р.справа № 0870/4895/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Руденко М.А.

суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.

при секретарі судового засідання: Бембінек Я.І.

за участю сторін :

від позивача: Безсмертна Т.М., дов. Від 07.11.2011р.;

Кондрат'єва Н.А., дов. від 21.08.2011р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 липня 2011 року по адміністративній справі №2а-0870/4895/11 за адміністративним позовом Підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства „Запорізький залізорудний комбінат " до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 31.05.2011р. №0000240801.

встановив:

23 червня 2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя (далі іменується відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000240801 від 31.05.2011р. та визнати неправомірними дії відповідача в частині визнання актом перевірки правочинів нікчемними.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 липня 2011 року по адміністративній справі №2а-0870/4895/11 (суддя Недашківська К.М.) даний адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 31.05.2011р. за №0000240801. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи дане рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, правомірності прийнятого ним повідомлення-рішення в розумінні ч.2 ст.71 КАС України. В той же час, відмова у позові спричинена тим, що решта позовних вимог знаходиться поза межами повноважень адміністративного суду.

Не погодившись з зазначеним вище рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 липня 2011 року - скасувати та прийняти у справі нову постанову про відмову у позові повністю.

Обґрунтовуючи викладені в апеляційній скарзі вимоги, Спеціалізована ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі наполягає на тому, що судом під час вирішення даного спору не надано належної правової оцінки тому факту, що укладення правочинів та перерахування коштів за спірними угодами підприємством позивача здійснювалось без мети реального настання правових наслідків, а для заниження об'єкту оподаткування та ухилення від сплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких викладені в доводи повністю відхиляє, вважає оскаржуване судове рішення прийнятим за умов надання належної правової оцінки наявним у справі доказам, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачає. Зокрема, на думку позивача, відомості Акту документальної перевірки та дані співставлення в електронній системі податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів позивача факт відсутності реальних поставок товару по ланцюгам постачання не доводять, є лише теоретичним припущенням податкового органу, а отже не можуть бути підставою для визнання правочинів за спірним поставками такими, що порушують публічний порядок, тобто, нікчемними. Окрім того, на думку позивача, правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, відносяться до оспорюваних, тому право визнання останніх нікчемними належить виключно суду, а не податковому органу.

У судове засідання з'явились уповноважені представники позивача. Представник відповідача у судовому засідання участі не приймав, про час та місце вирішення спору належним чином повідомлений, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення.

Колегія суддів вважає, що в силу ч.4 ст.196 КАС України, неявка представників сторін, за умов їх належного повідомлення про час та місце слухання справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Проаналізувавши на підставі наявних у справі доказів правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає, з огляду на викладене нижче.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, уповноваженими особами податкового органу була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат»за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р. з питань правових відносин з постачальниками товарів (послуг): ТОВ «Компсі Інтертрейдінг», ТОВ «Техмашгруп», ТОВ «ДНК-Груп», ПП «Позітрон», ПП «НДФ»Оптимальні Технології».

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 23.05.2011р. за №270/08-01/00191218, яким встановлено порушення позивачем п.1.3 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі - Закон України №168/97-ВР); п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України; п.8 «Порядку ведення реєстру отриманих та виданий податкових накладних», затвердженого наказом ДПА України 30.06.2055 №244; п. 5.7 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. в редакції наказу від 15.06.2005р. №213, зареєстрованого в Мінюсті України від 30.06.2005р. №702/10982, внаслідок чого позивачем завищено суму податкового кредиту, позитивного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту та сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в розмірі 653 495 грн. 10 коп., у тому числі за період лютого 2011 року.

Окрім того, Актом перевірки встановлено, що в результаті порушення контрагентами позивача (ТОВ «Компсі Інтертрейдінг», ТОВ «Техмашгруп», ТОВ «ДНК-Груп», ПП «Позітрон», ПП «НДФ»Оптимальні Технології») своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди укладені з Підприємством з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат»мають протиправний характер.

В той же час, правочини, внаслідок яких неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у ціні товару, по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, протирічать інтересам держави і суспільства, вважається такими, що порушують публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного Кодексу є нікчемними.

На думку податкового органу, підприємством позивача грошові кошти перераховувались без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії останнього призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Таким чином, позивачем було укладено правочини, що суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави та дохідною частиною бюджету, тобто, є нікчемними, у зв'язку з чим, згідно із частиною 1 ст.216 ЦК України, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їхньою недійсністю.

На підставі згаданого вище Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 31.05.2011р. за №0000240801, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 653 495 грн. 00 коп. та суму штрафних санкції в розмірі 01 грн. 00 коп., правомірність якого і є предметом даного спору.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції прийшов до висновку, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки щодо нікчемності правочинів є недоведеними, зазначив також, що відповідачем у справі не надано жодних доказів, які б свідчили б про визнання укладення угод недійсними в судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Так, між позивачем та його контрагентами були укладені наступні правочини: договір поставки товару від 14.01.2011р. №20/34 з ПП «Позітрон»; договір поставки товару від 01.02.2010р. №01-02 щ з ПП «НДФ «Оптимальні технології»; договір на поставку продукції від 17.01.2011р. №1701/11 з ТОВ «Компсі Інтертрейдінг»; договір від 30.12.2010р. №20/760 з «ДНК Груп»; договір поставки від 28.12.2010р. №1/2011/РЛ з ТОВ «Техмашгруп».

Однак, як вбачається зі змісту Акту перевірки та усних пояснень представника податкового органу з посиланням на дані контрагентів по ланцюгу постачання, господарські операції за вказаними договорами спрямовані лише на ухилення від сплати податків, не мають реального характеру та є нікчемними з моменту їх укладення, що є підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 653 495 грн. 00 коп. та 01 грн. 00 коп. штрафних санкцій.

Дійсно, згідно з пп.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної не включення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку.

Проте, на думку колегії суддів, в зазначеному вище Акті перевірки порушень з боку позивача положень п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не зафіксовано. Відсутність же документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками позивача у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з ПДВ, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спору) не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку.

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з ПДВ, яке виникло в результаті не сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Відносно доводів податкового органу про нікчемність угод між позивачем та ТОВ «Компсі Інтертрейдінг», ТОВ «Техмашгруп», ТОВ «ДНК-Груп», ПП «Позітрон», ПП «НДФ»Оптимальні Технології», укладених в період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р., то, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що зазначені в Акті перевірки дані про їхню нікчемність носити доказовий характер не можуть.

Оскільки, відповідачем не надано суду жодних документарних доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Відобразивши в акті перевірки певні фактичні дані, за умов недослідження первинних документів (договорів, податкових та товарно-транспортних накладних, актів виконаних робіт тощо), які містять інформацію про кількісні та якісні показники господарських операцій, висновок про нікчемність правочинів зробити не можна.

Окрім того, як встановлено в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», у разі оспорювання стороною правочину факту його нікчемності (а в даному випадку позивач нікчемність укладених у спірний період правочинів категорично заперечує), такий правочин може визнаватися таким лише у судовому порядку. Проте, доказів визнання спірних правочинів нікчемними у судовому порядку податковим органом також не надано.

З огляду на викладене вище, оскаржуване рішення судова колегія вважає обґрунтованим, прийнятим за умов повного та об'єктивного дослідження наявних у справі доказів, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачає.

Таким чином, в межах апеляційної скарги підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 липня 2011 року по адміністративній справі №2а-0870/4895/11 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.212 КАС України.

Ухвалу складено у повному обсязі 30 червня 2012 року.

Головуючий: М.А. Руденко

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко