Ухвала суду № 25405935, 15.03.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2012 р.справа № 2а-3866/10/1170

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Руденко М.А.

суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.

при секретарі судового засідання: Бембінек Я.І.

за участю сторін :

від позивача: Шингарьов В.Я., довіреність від 20.12.2011р.

від відповідача уповноважений представник у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року по адміністративній справі №2а-3866/10/1170 за адміністративним позовом Приватного підприємства "Тікич" до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

В жовтні 2010 року до Кіровоградського окружного адміністративного суду звернулось ПП "Тікич" з адміністративним позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування, як такого, що суперечить вимогам чинного законодавства України, податкового повідомлення-рішення за №0001502310/0 від 15 жовтня 2010 року про донарахування позивачеві податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 25 500,00 грн., з яких за основним платежем 17 000,00 грн. та 8 500,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року по адміністративній справі №2а-3866/10/1170 (суддя Хилько Л.І.) адміністративний позов задоволено повністю. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції від 15 жовтня 2010 року №0001502310/0 про донарахування Приватному підприємству "Тікич", м.Олександрія, податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 25 500,00 грн., з яких за основним платежем 17 000,00 грн. та 8 500,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції вказав на недоведення податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, правомірності донарахування позивачеві суми податкового кредиту у розмірі 17 000,00 грн. за період з 01.09.2008р. по 30.09.2008р. та, відповідно, застосування до останнього штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8 500,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Олександрійська ОДПІ звернулась з апеляційною скаргою, в якій називає постанову окружного адміністративного суду неправомірною, у зв'язку з чим просить її скасувати та прийняти у справі нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги податковий орган вказував на те, що наданими доказами доведений факт неправомірності формування позивачем (ПП "Тікич") податкового кредиту на загальну суму ПДВ 76 776,00 грн., у тому числі 17 000,00 грн. ПДВ за рахунок товару, отриманого від ПП "ФАО", що має ознаки фіктивності, створене з метою здійснення господарських операцій, що не мають реального товарного характеру, а спрямовані на штучне формування валових витрат та податкового кредиту.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення наявне в матеріалах справи. Колегія суддів вважає, що в силу ст. 196 КАС України неявка представника відповідача, належним чином повідомленого не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Представник позивача в судовому засідання проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, вказав на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, в ході невиїзної планової перевірки ПП "Тікич" з питань правильності нарахування та своєчасності сплати ПДВ при взаємовідносинах з ПП "ФАО" за період з 01.09.2008р. по 30.09.2008р. податковим органом встановлений факт порушення ПП "Тікич" пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок віднесення останнім до складу валових витрат та податкового кредиту вартості транспортних послуг, отриманих ним від ПП "ФАО".

На думку податкового органу, факт проведення даних операцій належним чином оформленими документами не підтверджений. Більш того, згадані вище послуги були отримані ПП "Тікич" від юридичної особи (ПП "ФАО"), що має ознаки "фіктивності" та від імені якої документи підписані ОСОБА_1, яка не має ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності цього підприємства.

З огляду на викладене вище податковим органом зроблено висновок про безпідставне завищення ПП "Тікич" податкового кредиту за вересень 2008 року в сумі 17 000,00 грн., складено відповідний Акт №475/2310/22215994 від 04.10.2010р. та прийняте податкове повідомлення-рішення форми "Р" за №0001502310/0 від 15.10.2010р. про донарахування ПП "Тікич" податкового кредиту та стягнення штрафних (фінансових) санкцій, саме правомірність якого і є предметом даного спору.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, правомірність прийняття спірного повідомлення-рішення в розумінні ст.71 КАС України не доведено.

Зазначені вище висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованими, з огляду на викладене нижче.

Так, доказами, що підтверджують реальність господарських операцій між ПП "Тікич" (позивача) та ПП "ФАО", а також, факт використання позивачем згаданих вище автопослуг в межах власної господарської діяльності, судом першої інстанції цілком обґрунтовано визнано Статут ПП "Тікич" (а.с.8-12), свідоцтво про державну реєстрацію підприємства-позивача (а.с.13), свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ (а.с.15), договір про надання послуг №22 від 15.09.2008 року (а.с.27,184), акти приймання-передачі виконаних робіт (а.с.28), рахунки (а.с.29), податкові накладні (а.с.30-31), товарно-транспорті накладні (а.с.32-61, 153-183), банківська виписка про перерахування коштів від ПП "Тікич" до ПП "ФАО" (а.с.126).

При цьому, слід зауважити, що вказані документи мають усі обов'язкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV. Окрім того, ані під час проведення планової невиїзної перевірки, ані протягом розгляду справи судом, відповідність вказаних документів вимогам чинного законодавства України відповідачем не спростована. Включені позивачем до податкового кредиту суми ПДВ, в свою чергу, підтверджені податковими накладними, які також відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону.

Належних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з придбання ПП "Тікич" у ПП "ФАО" автопослуг по перевезенню вантажу, свідчили б про їх фіктивний характер (зокрема, вироку суду щодо кримінальної відповідальності засновника ПП "ФАО" ОСОБА_1. або іншої особи за ст.205 КК України за навмисне створення суб'єкта підприємницької діяльності; рішення суду, яке набрало чинності, про визнання недійсним статуту ПП "ФАО" тощо) відповідачем суду не надано.

Отже, зважаючи на наведені вище обставини справи, надавши правову оцінку наявним у справі доказам та проаналізувавши норми Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наявність у платника податків (позивача) таких первинних документів, як договір про надання послуг, товарно-транспортні та податкові накладні, акти приймання-передачі, що оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, за умов відсутності з боку податкового органу доказів зворотного, є достатньою підставою задоволення позовних вимог.

Також вірно зазначено судом першої інстанції про те, що чинне законодавство України, на час виникнення спірних правовідносин, не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит, або виникнення у платника податку на прибуток права на віднесення понесених ним витрат до складу валових, від дотримання податкового законодавства його контрагентом -іншим суб'єктом господарювання (у даному випадку ПП "ФАО").

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності в діях позивача під час формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за господарськими операціями з приватним підприємством "ФАО" ознак порушення вимог п.п.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Як наслідок, прийняте за результатами планової невиїзної перевірки рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції за №0001502310/0 від 15 жовтня 2010 року про донарахування позивачеві податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 25 500,00 грн., з яких за основним платежем 17 000,00 грн. та 8 500,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, судом першої інстанції цілком обґрунтовано визнано неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Отже, оскаржувану постанову колегія суддів вважає прийнятою з дотриманням вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим підстав для зміни або скасування останньої в межах апеляційної скарги -не вбачає.

Керуючись ст.195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року по адміністративній справі №2а-3866/10/1170 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.212 КАС України.

Ухвалу складено у повному обсязі 30 травня 2012 року.

Головуючий: М.А. Руденко

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко