Ухвала суду № 25405942, 24.05.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2012 р.справа № 2а-0870/4282/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Руденко М.А.

суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.

при секретарі судового засідання: Бембінек Я.І.

сторони та їх представники в судове засідання не зявились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровську апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя та Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Метизи" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 липня 2011 року по адміністративній справі №2а-0870/4282/11 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Метизи" до Державної Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.12.2010р. №0000760801 та №0000770801/0.

встановив:

02.06.2011р. до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ТОВ „Торговий дім „Метизи" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.12.2010р. №0000760801 та №0000770801/0, в якій просить скасувати як неправомірні податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя від 31.12.2010р. №0000760801 та №0000770801/0.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 липня 2011 року по адміністративній справі №2а-0870/4282/11 (суддя Конишева О.В.) позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000770801/0 від 31.12.2010р. В іншій частині позову - відмовлено.

Мотивуючи дане рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з неправомірності встановлення податковим органом обмежень щодо внесення до складу валових витрат підприємства страхових платежів. Щодо відмови в задоволенні решті позовних вимог зазначив, що податком орган доведено порушення позивачем ст.1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", а тому застосування до нього податковим органом фінансових санкцій за допомогою податкового повідомлення-рішення від 31.12.2010р. №0000760801 чинному законодавству України не суперечить.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, до апеляційного адміністративного суду звернувся відповідач , в якій просив скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07.07.2011 року в частині задоволених позовних вимог та винести нову постанову в цій частині про відмову в задоволені позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказав на правомірність прийняття ним спірного повідомлення -рішення №0000770801/0 від 31.12.2010р. про донарахування позивачеві 403 412,00 грн. податку на прибуток та 195 492,40 грн. фінансових санкцій, у зв"язку із порушенням останнім п.1.32 та п.5.4.6 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до завищення суми валових витрат на 1 613 648,00 грн.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просив рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог залишити без змін.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у позові, з апеляційною скаргою звернулось також ТОВ „Торговий дім „Метизи", в якій просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 липня 2011 року в оскаржуваній частині - скасувати та прийняти у справі нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтовуючи вимог апеляційної скарги, позивач посилається на ст.ст.14,15 Закону України „Про систему оподаткування", за якими податкове повідомлення-рішення як форма акту ненормативного характеру може застосовуватись лише до обов"язків зі сплати податків і зборів (обов"язкових платежів), вичерпний перелік яких наведено у згаданих вище правових нормах; валютна пеня не є податковим зобов"язанням, а отже Закон України „Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення термінів розрахунків при виконанні зовнішньоекономічних контрактів не регулює тощо.

Податковим органом заперечень на апеляційну скаргу позивача суду не надано.

Правом на участь в судовому засіданні 24 травня 2012 року сторони не скористалися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про , що свідчить розписка наявна в матеріалах справи. Колегія суддів вважає, що в силу ст.. 196 КАС України неявка представників сторін, належним чином повідомлених про час та місце слухання справи не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального і процесуального права, колегія суддів знаходить апеляційні скарги такими, що задоволенню не підлягають.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період з 01.01.2008р. по 30.09.2010р.

За результатами проведеної перевірки був складений Акт №766/08-01/30958370 від 24.12.2010р., на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0000770801/0 від 31.12.2010р. про донарахування позивачеві 403 412,00 грн. податку на прибуток та 195 492,40 грн. фінансових санкцій, у зв'язку із порушенням останнім п.1.32 та п.5.4.6 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств ", а також, податкове повідомлення-рішення №0000760801 від 31.12.2010р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 141 652,82 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо економічної діяльності

В порядку адміністративного оскарження спірних повідомлень-рішень №0000770801/0 від 31.12.2010р. та №0000760801 від 31.12.2010р., рішенням ДПА України №9223/6/26-0415 останні залишені без змін.

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями -рішення позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що податковим органом неправомірно встановленні обмежень щодо внесення до складу валових витрат підприємства страхових платежів. Щодо порушення позивачем термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності зазначив, що позивачем , при здійсненні розрахунків в іноземній валюті було порушено ст..1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Так, на думку колегії суддів, відповідач під час здійснення планової перевірки дійшов помилкового висновку про порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.5.1 та п.п.5.4.6. п.5.4 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" шляхом віднесення до складу валових витрат суми страхових платежів за Договорами страхування вантажів №630-11 від 03.08.2007р., №3554/1-11 від 08.04.2010р.

Помилковою вважає колегія суддів, також, думку податкового органу з того приводу, що підставою для відмови страховика у здійсненні страхового відшкодування є отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні та висновок про те, що страхове відшкодування „завідомо не могло бути отриманим".

Оскільки, об'єктом страхування, відповідно до умов Договорів №630-11 від 03.08.2007р., №3554/1-11 від 08.04.2010р., є майновий інтерес позивача, який пов'язаний з втратами при перевезенні та зберіганні вантажів та багажу за наслідками можливих збитків. Вантаж, який страхується -це катанка (в асортименті), що є виробничими запасами підприємства та безпосередньо використовується товариством в його господарській діяльності.

Як свідчать матеріали справи, постачання катанки здійснювалось на підставі договорів з ВАТ „АрселорМіттал Кривий Ріг" №35Н від 28.11.2007р. та №99S від 11.12.2009р. Згідно умов даних договорів, постачальник повинен забезпечити відправлення товару залізничним транспортом, а замовник - компенсувати вартість перевезення. При цьому, відповідно до Статуту залізниць України, відповідальність за збереження вантажів при його транспортуванні несе залізниця, як сторона, до обов'язку якої входить виконання певної юридичної дії -доставки вантажу (ст.924 Цивільного кодексу України).

Однак, відповідальність, яка передбачена договорами перевезення вантажів, жодним чином не обмежує права будь-якої сторони на здійснення нею страхування певних ризиків, пов'язаних з транспортуванням товарів.

Статтею 6 Закону України „Про страхування " передбачено, як обов'язкові так і добровільні види страхування, до яких належить і такий вид діяльності як „Перевезення вантажів".

В той же час, згідно п.5.4.6. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, до валових витрат підприємства належать у тому числі будь-які витрати зі страхування, транспортування продукції платника податку, майна платника податку, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних зі здійсненням ним господарської діяльності, у межах страхового тарифу, діючого на момент укладення такого страхового договору.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що жодних обмежень щодо видів страхування (обов'язкового або добровільного) Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин не встановлено, а єдиною підставою для віднесення страхових платежів до валових витрат є використання об'єкту страхування в господарській діяльності платника податку. А як вже зазначалось вище та, та не спростовується висновками акту перевірки, катанка (об'єкт страхування) є основною сировиною, що використовується позивачем у господарській діяльності.

З огляду на викладене вище, судом першої інстанції зроблено вірний висновок щодо відсутності з боку позивача порушень п.1.32 та п.5.4.6 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств " та, як наслідок, безпідставності прийняття податковим органом спірного повідомлення-рішення №0000770801/0 від 31.12.2010р.

Щодо порушення позивачем термінів розрахунків у сфері зовнішньо економічної діяльності, колегія суддів зазначає на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Абзацами 2-3 ст.4 згаданого вище Закону, в свою чергу, встановлено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. У разі ж прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

Як вбачається з матеріалів перевірки та не заперечується самим позивачем в позові та апеляційній скарзі, Міжнародним Комерційним Арбітражним Судом при ТПП України арбітражний розгляд по справах за позовними заявами ТОВ «Торговий дім „Метизи" -припинено. З наведеного суд першої інстанції зробив вірний висновок про встановлення факту порушення позивачем вимог ст.1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", що є підставою для застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірі у розмірі 141 652,82 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

Враховуючи викладене вище, за результатами апеляційного провадження судова колегія порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даного спору не вбачає, в той же час наведені в апеляційних скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують.

Таким чином, в межах апеляційних скарг підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя та Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Метизи" - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 липня 2011 року по адміністративній справі №2а-0870/4282/11 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.212 КАС України.

Ухвалу складено у повному обсязі 30 червня 2012 року.

Головуючий: М.А. Руденко

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко