Ухвала суду № 25405807, 25.04.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2012 р.справа № 2а-0870/611/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Руденко М.А.

суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.

при секретарі судового засідання: Бембінек Я.І.

за участю сторін : Демченко І.В. (дов.від 17.11.2011 року)

Калниш В.Г. (дов.від 26.03.2012 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровську апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі та Публічного акціонерного товариства "Запорізький хлібозавод №5" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року по адміністративній справі №2а-0870/611/11 за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький хлібозавод №5" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі про визнання скасування податкових повідомлень -рішень від 30.07.2010р. №0000940804/0 в частині та від 30.07.2010р. №0000950804/0.

встановив:

У січні 2011р. Публічне акціонерне товариство «Запорізький хлібозавод №5»звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.07.2010р. №0000940804/0 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 75 909,00 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 28 931,00 грн. та від 30.07.2010р. №0000950804/0 у повному обсязі.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року по адміністративній справі №2а-0870/611/11 (суддя Садовий І.В.) даний адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі від 30.07.2010р. №0000940804/0 в частині донарахування податку на прибуток на загальну суму 104 840,00 грн., в тому числі 75 909,00 грн. - основного платежу та 28 931,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі від 30.07.2010р. №0000950804/0 частково, а саме, в частині донарахування податку на додану вартість на загальну суму 782 881 грн. 50 коп., в тому числі 521 921,00 грн. основного платежу та 260 960 грн. 50 коп. штрафних санкцій. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В іншій частині в позові - відмовлено.

Мотивуючи дане рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, правомірності прийнятих ним повідомлень-рішень.

В той же час, відмова у позові спричинена порушенням ПАТ «Запорізький хлібозавод №5» п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" шляхом безпідставного завищення останнім податкового кредиту на суму вартості послуг (семінар-тренінг "Стратегічне та оперативне планування. Прийняття управлінських рішень в умовах фінансово-економічної кризи"), що не пов'язані з його господарською діяльністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач (податковий орган) звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року у зазначеній вище частині - скасувати та прийняти у справі нову постанову про відмову у позові повністю.

Обґрунтовуючи викладені в апеляційній скарзі вимоги, Спеціалізована ДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі наполягає на тому, що судом першої інстанції під час вирішення даного спору не надано належної правової оцінки тому факту, що договори підряду №К1610 від 16.10.2008р. та №П0901-3 від 09.01.2009р., укладені між ПАТ «Запорізький хлібозавод №5»та ТОВ "Нікас-99" не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є нікчемними, а отже, вчинені з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту; зауважує на тому, що операцію з купівлі-продажу соняшника за договором №217/06 від 15.08.2008р. неможна віднести до господарської діяльності підприємства-позивача, що, як наслідок, виключає віднесення пов'язаних з цим договором витрат по сплаті податків до податкового кредиту; стверджує, що реалізація придбаного позивачем за згаданим вище договором соняшника здійснена за ціною, яка є нижче за середню та яка не покриває витрат на його придбання, що спричинило завищення відповідачем суми податкового кредиту на 141 235,00 грн.

Частково не погодившись з рішенням суду першої інстанції, до апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою звернувся позивач (ПАТ «Запорізький хлібозавод №5»), з проханням постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року по адміністративній справі №2а-0870/611/11 - скасувати в частині відмови у позові та прийняти у справі нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи викладені в апеляційній скарзі вимоги, ПАТ «Запорізький хлібозавод №5» наполягає на тому, що висновок податкового органу про те, що послуги ПП "Кампус-21" з проведення тренінгу персоналу відповідача не мають зв'язку з його господарської діяльністю, є хибним. Стверджує, що посилання податкового органу на те, що програмою даного тренінгу не передбачено висвітлення питань виробництва хліба та хлібобулочних виробів, а отже, відсутній зв'язок з господарською діяльністю підприємства, необґрунтовані, адже питання організації управління є загальними для підприємств будь-яких галузей, у тому числі і для підприємств, що займаються виробництвом хліба.

З огляду на оскарження сторонами в апеляційному порядку одного і того ж процесуального документу, а саме, постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року по адміністративній справі №2а-0870/611/11, апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі та Публічного акціонерного товариства "Запорізький хлібозавод №5" об'єднані в одне апеляційне провадження.

У судовому засіданні уповноважені представники позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечували, вказавши на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, поважних причини неявки суду не повідомив. Колегія суддів вважає, що в силу ч.4 ст.196 КАС України, неявка представника позивача, за умов його належного повідомлення про час та місце слухання справи, не перешкоджає судовому розгляду.

З'ясувавши фактичні обставини справи, проаналізувавши на підставі наявних у справі доказів правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів знаходить апеляційні скарги такими, що задоволенню не підлягають, з огляду на викладене нижче.

Отже, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, на підставі направлень №0471 від 31.05.2010р. та №0471/1 від 29.06.2010р., фахівцями Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі проведено планову виїзну документальну перевірку Публічного акціонерного товариства «Запорізький хлібозавод №5»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.03.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.03.2010р.

За результатами перевірки складений акт №265/08-04/05465672 від 20.07.2010р.

Перевіркою, зокрема, встановлені факти порушення підприємством вимог п.п.1.32 ст.1, п.п.5.3.9 п. 5.3, п.п.5.4.6 п. 5.4 ст. 5, п.п.8.1.1, п.п.8.1.2 п. 8.1, п.п.8.3.1, 8.3.2 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції закону України №283/97-ВР від 22.05.2007) зі змінами та доповненнями, внаслідок чого останнім занижено податок на прибуток на суму 78 854,00 грн., у тому числі за перше півріччя 2008 року в сумі 179,00 грн., за 3 квартали 2008 року в сумі 960,00 грн., за 2008 рік в сумі 2 945,00 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 4 892,00 грн., за півріччя 2009 року в сумі 23 980,00 грн., за 3 квартали 2009 року в сумі 42 148,00 грн., за 2009 рік у сумі 59 443,00 грн., за 1 квартал 2010 року у сумі 16 466,00 грн.; п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 04.03.1997 №168/97-ВР зі змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 576 921,00 грн., у тому числі за грудень 2008 року в сумі 270 027,00 грн., за січень 2009 року в сумі 251 894,00 грн., за липень 2009 року в сумі 55 000,00 грн.

На підставі згаданого вище акту Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі винесені податкові повідомлення - рішення від 30.07.2010р. №0000940804/0, яким визначено до сплати 78 854,00 грн. податку на прибуток та 30 403 грн. 50 коп. штрафної санкції та від 30.07.2010р. №0000950804/0, якими визначено до сплати 576 921,00 грн. податку на додану вартість та 288 460 грн. 50 коп. штрафної санкції, саме які є предметом даного спору.

При цьому, слід зазначити, що позивач не оскаржує податкове повідомлення рішення №0000940804/0 від 30.07.2010р. в частині донарахування податку на прибуток у розмірі 4 417 грн. 50 коп. (у тому числі 2 945,00 грн. основний платіж, штрафні (фінансової) санкції -1 472 грн. 50 коп.) внаслідок виключення з валових витрат зі страхування. Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржується позивачем в частині донарахування податку у розмірі 104 840,00 грн., у тому числі 75 909,00 грн. - основний платіж та 28 931,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В свою чергу, податкове повідомлення - рішення від 30.07.2010р. №0000950804/0, яким визначено 576 921,00 грн. податку на додану вартість та 288 460 грн. 50 коп. штрафної санкції позивач оскаржує у повному обсязі.

За результатами апеляційного провадження у справі колегія суддів прийшла до висновку щодо відповідності викладених в оскаржуваній постанові адміністративного суду висновків вимогам чинного законодавства України.

Щодо першого спірного правопорушення, а саме, операцій з придбання товарів та послуг у ТОВ «Нікас-99»:

Так, відповідачем виключені зі складу амортизаційних відрахувань та податкового кредиту витрати підприємства на придбання у ТОВ «Нікас-99»товарів та послуг. На думку податкового органу, первинні документи надані до перевірки по ТОВ «Нікас-99»є недійсними, а договори з ТОВ «Нікас-99»не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Цей висновок ґрунтується на тому, що ТОВ «Нікас-99»не в повному обсязі включило до своїх податкових зобов'язань та валового доходу суми виручки, отримані від ПАТ «Запорізький хлібозавод №5»; в 2010 році ТОВ «Нікас-99»визнано банкрутом і не знаходиться за юридичною адресою; у ТОВ «Нікас-99»відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної господарської діяльності.

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, несплата податків однією із сторін правочину шляхом їх приховання не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Окрім того, згідно п.п.7.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку с придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними.

Отже, як зазначено в акті перевірки, документи на послуги та постачання запчастин від ТОВ «Нікас-99»не мають юридичної сили та не можуть бути підтвердженням факту придбання товару та виконання робіт ТОВ «Нікас-99», тому відсутні підстави для відображення у податковому обліку, а саме, включення до податкового кредиту сум ПДВ відповідних періодів ПАТ «Запорізький хлібозавод №5».

Проте, при цьому податковий орган посилається виключно на дані «Підсистеми співставлення податкової звітності ДПА України», разом з цим, як вбачається з акту перевірки, фактичне виконання робіт, передбачених цим договором, що стало приводом для припущень з боку відповідача щодо невиконання даного правочину, останнім не перевірялось.

Відповідно до ч.1 ст.9 вказаного Закону України "Про податок на додану вартість", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з положеннями п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, вірність та обґрунтованість формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. В той же час, відповідачем (податковим органом), як суб'єктом владних повноважень, не доведено, що придбання зазначених вище товарів та послуг не пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Більш того, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що пред'явлені до перевірки та надані у судовому засіданні документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та повністю підтверджують факт здійснення операції і, відповідно, право позивача на включення до податкового кредиту та до складу своїх валових витрат вартості придбаних товарів, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності.

Згідно п.п.7.2.6 п.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх утримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як встановлено п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Згідно п.п.7.2.4 вищезгаданого Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Таким єдиним випадком є факт відсутності у платника податку на додану вартість податкової накладної, тобто не підтвердження сум сплаченого податку податковими накладними. В усіх інших випадках платники податків мають право включати до податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що використовуються у власній господарській діяльності, на підставі отриманих податкових накладних.

Отже, як вірно встановлено окружним адміністративним судом, на момент вчинення зазначених вище правочинів ТОВ «Нікас-99»було зареєстроване в установленому Законом порядку в якості платника ПДВ з присвоєним податковим органом індивідуальним податковим номером, який використовується для справляння цього податку.

Жодних доказів того, що угоди, укладені з ТОВ «Нікас-99», не були направлені на реальне настання передбачених ними наслідків, в акті перевірки податковим органом не наведено.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає висновки податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту на суму 380 686 грн. 20 коп. по операціях з ТОВ «Нікас-99»та завищення амортизаційних відрахувань по об'єктам 3 групи основних фондів у загальній сумі 303 636,00 грн. по операціях з ТОВ «Нікас-99»необґрунтованими, а податкові повідомлення рішення в цій частині - протиправними.

Щодо другого спірного правопорушення, а саме, операцій з купівлі та продажу насіння соняшника:

Так, з акту перевірки №265/08-04/05465672 від 20.07.2010р. з посиланням на п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вбачається, що операцію з купівлі-продажу соняшника за договором №217/06 від 15.08.2008р. неможна віднести до господарської діяльності підприємства-позивача, що, як наслідок, виключає віднесення пов'язаних з цим договором витрат по сплаті податків до податкового кредиту; реалізація придбаного позивачем за згаданим вище договором соняшника здійснена за ціною, яка є нижче за середню та яка не покриває витрат на його придбання, що спричинило завищення останнім суми податкового кредиту на 141 235,00 грн.

Разом з цим, як вірно зауважив суд першої інстанції, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не містить жодної норми, яка б вимагала віднесення до складу валових витрат лише витрат з придбання товарів, від продажу яких отримано прибуток.

Як вбачається з матеріалів справи, насіння соняшника було придбано з метою його використання у господарській діяльності підприємства за ціною, яка на той момент була нижча, ніж середня ціна на ринку і у підприємства були всі підстави очікувати отримання прибутку від подальшого продажу цього соняшника. Однак, з вересня 2008 розпочалось неочікуване стрімке падіння цін на сільськогосподарську продукцію, в тому числі і на насіння соняшника. Можливості передбачити це у підприємства не було, так само як і вплинути на цей процес.

Таким чином, висновки відповідача про те, що господарська діяльність в межах спірних правовідносин не є господарською діяльністю, суперечать чинному законодавству, оскільки законодавцем не визначено обов'язку платника податку здійснювати лише прибуткову господарську діяльність, оскільки характерною ознакою господарської діяльності є її здійснення на власний ризик суб'єкта господарювання, що передбачає неоднозначність наслідків такої діяльності і не виключає її збитковості.

Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що одержання прибутку не є неодмінним результатом і визначальною ознакою господарської діяльності, а є її метою, яка може як бути досягнутою, так і не бути досягнутою, при цьому жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що низькорентабельна господарська діяльність не є господарською.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з думкою окружного адміністративного суду та також вважає висновки податкової інспекції про завищення позивачем податкового кредиту на суму 141 235,00 грн. по операціях з купівлі-продажу насіння соняшника необґрунтованими, а податкові повідомлення рішення в цій частині - протиправними.

Що ж до третього спірного правопорушення, а саме, щодо завищення податкового кредиту на суму послуг з проведення семінару-тренінгу "Стратегічне та оперативне планування. Прийняття управлінських рішень в умовах фінансово-економічної кризи" у розмірі 55 000,00 грн.:

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено вищезгаданим актом перевірки, ПАТ «Запорізький хлібозавод №5»включило до складу податкового кредиту витрати по послугам ПП «Кампус-21»з проведення семінару-тренінгу на підставі договору від 01.06.2009р. №0106-5.

Так, дійсно, наказом від 05.06.2009р. №8 було 06.06.2009р. та 07.06.2009р. до м.Дніпропетровськ було направлено працівників ПАТ «Запорізький хлібозавод №5»для прийняття участі в семінарі-тренінгу «Стратегічне та оперативне планування. Прийняття управлінських рішень в умовах фінансово-економічної кризи». По закінченню тренінгу учасникам були видані Сертифікати щодо проходження курсу тренінгу, що виписані окремо на кожну фізичну особу, а не на працівника ПАТ «Запорізькій хлібозавод №5». Авансові звіти по закінченню відрядження учасниками семінару не складались (докази зворотного відсутні).

В своїх поясненнях позивач підтвердив той факт, що витрати на проведення тренінгу позивачем було включено лише до податкового кредиту, в той же час до складу валових витрат витрати на проведення тренінгу позивачем не включались. Тобто, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок стосовно визнання позивачем даних витрат такими, що не відносяться до його господарської діяльності.

Правомірно судом першої інстанції зауважено й на відсутності обґрунтованих пояснень з боку позивача щодо значно завищеної вартості даного семінару-тренінгу, а саме, 330 000,00 грн.

Згідно п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку з приводу порушення позивачем п.п.7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»шляхом безпідставного завищення податкового кредиту на суму послуг з проведення семінару-тренінгу «Стратегічне та оперативне планування. Прийняття управлінських рішень в умовах фінансово-економічної кризи», що не пов'язаний з господарською діяльністю підприємства за 2009 рік у розмірі 55 000,00 грн., а тому в цій частині податкове повідомлення-рішення від 30.07.2010р. за №0000950804/0 обґрунтовано визнано правомірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на наведене, колегія суддів солідарна з висновком суду першої інстанції з того приводу, що відповідачем (податковим органом), як суб'єктом владних повноважень в розумінні ч.2 ст.71 КАС України, не доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення - рішення від 30.07.2010р. за №0000940804/0 в частині донарахування податку на прибуток на загальну суму 104 840,00 грн., у тому числі 75 909,00 грн. - основного платежу та 28 931,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій та податкового повідомлення рішення від 30.07.2010р. за №0000950804/0 в частині донарахування податку на додану вартість на загальну суму 782 881,00 грн. 50 коп., у тому числі 521 921,00 грн. основного платежу та 260 960 грн. 50 коп. штрафних санкцій.

В той же час, апеляційна інстанція погоджується з наявністю передбачених п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»підстав для визнання податкового повідомлення-рішення від 30.07.2010р. №0000950804/0 в частині завищення податкового кредиту на суму послуг з проведення семінару-тренінгу у розмірі 55 000,00 грн. обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін.

В той же час, викладені в апеляційних скаргах заперечення в ході апеляційного провадження свого підтвердження не знайшли, виявились безпідставними та спростованими наявними у справі матеріалами. Таким чином, в межах апеляційних скарг підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький хлібозавод №5" - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року по адміністративній справі №2а-0870/611/11 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.212 КАС України.

Ухвалу складено у повному обсязі "22" травня 2012 року.

Головуючий: М.А. Руденко

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко