Ухвала суду № 25405804, 01.03.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2012 р.справа № 2а-9796/10/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Руденко М.А.

суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.

при секретарі судового засідання: Шкуропадській В.М.

за участю сторін :

представник позивача: ОСОБА_4, рішення від 10.07.1992р.

представник позивача: Барський А.О., довіреність від 25.11.2010р.

представник позивача: Сердюк Р.В., довіреність від 25.11.2010р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року по адміністративній справі №2а-9796/10/0870 за позовом Приватної фармацевтичної фірми "ЛЕГЕ АРТИС", м.Запоріжжя, до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя про визнання нечинним податкового повідомлення -рішення №0006182302/0 від 17.11.2010р., -

встановив:

В листопаді 2010 року приватна фармацевтична фірма "ЛЕГЕ АРТИС" звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя про визнання нечинним податкового повідомлення -рішення №0006182302/0 від 17.11.2010р.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року по адміністративній справі №2а-9796/10/0870 (суддя Нечипуренко О.М.) позовні вимоги задоволено повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення -рішення №0006182302/0 від 17.11.2010р. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Мотивуючи дане рішення, суд першої інстанції зважав на недоведеність відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, правомірності спірного податкового повідомлення -рішення №0006182302/0 від 17.11.2010р., згідно вимог ч.2 ст.71 КАС України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року - скасувати та прийняти у справі нову постанову про відмову у позові.

Обґрунтовуючи викладені в апеляційній скарзі вимоги, ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя наполягає на правомірності спірного повідомлення -рішення; стверджує, що матеріалами планової виїзної перевірки підприємства-позивача доведено факт порушення останнім п.п.5.1, 5.2, 5.2.1, 5, 5.3, 5.3.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " від 22.05.1997р. №283/97; зауважує на тому, що позивачем було неправомірно віднесено до складу валових витрат за період 2 півріччя 2007р., 2008 рік, 2009 рік, 1 півріччя 2010р. витрати на інформаційно-консультаційні послуги з ведення бухгалтерського обліку на ПК та налагодження обладнання ПК у загальному розмірі 200 860,00 грн.

Так, на думку податкового органу, зазначені вище витрати не підтверджені належними первинними документами для можливості віднесення останніх до складу валових витрат підприємства в розумінні п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

В той же час, в своїх запереченнях на апеляційну скаргу ПФФ "ЛЕГЕ АРТИС" порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права повністю спростовує; стверджує, що спірні витрати, правомірність віднесення яких до складу валових витрат заперечує податковий орган, безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю. Так, як стверджує позивач, дані витрати пов'язані з виконанням позивачем договорів з ФОП ОСОБА_1 за №2912/01 від 29.12.2006р., №2912/01 від 29.12.2007р., №3012-01 від 30.12.2008р., а також, з ФОП ОСОБА_2 за №2912/01 від 29.12.2006р., №2912/01 від 29.12.2007р., №3012-01 від 30.12.2008р., №3012-01 від 30.12.2009р. та договору №б/н від 01.03.2009р. на обслуговування, ремонт та оновлення програмного забезпечення належної позивачеві на праві власності комп'ютерної техніки у кількості 22 одиниці.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчать наявне в матеріалах справи рекомендоване поштове відправлення. Колегія суддів вважає, що в силу ст.196 КАС України, неявка сторін та їх представників, що належним чином повідомлені про час та місце вирішення спору, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Отже, за результатами апеляційного провадження, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального і процесуального права, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, уповноваженими особами ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя проведено виїзну планову документальну перевірку ПФФ "ЛЕГЕ АРТИС" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2010р.

Перевіркою встановлено порушення п.п.5.1, 5.2, 5.2.1, 5, 5.3, 5.3.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97, зокрема, неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат за період 2 півріччя 2007р., 2008 рік, 2009 рік, 1 півріччя 2010р. витрат на інформаційно-консультаційні послуги з ведення бухгалтерського обліку на ПК та налагодження обладнання ПК у загальному розмірі 200 860,00 грн., які не підтверджені належним чином первинними документами та використання яких у власній господарської діяльності підприємством не доведено.

Таким чином, на думку податкового органу, в результаті згаданого вище порушення позивачем неправомірно завищено валові витрати за 1 квартал 2009р. -на 4 943,00 грн.; півріччя 2009р. - 50 303,00 грн. (2 кв. 2009р.- 45 360,00 грн.); 3 квартали 2009р. - 84 705,00 грн. (3 кв. 2009р.- 34 402,00 грн.); 2009 рік - 123 391,00 грн. (4 кв. 2009р.- 38 686,00 грн.); 1 квартал 2010р. - 31 220,00 грн.; півріччя 2010р. - 77 469,00 грн. (2 кв. 2010р. - 46 249,00 грн.).

За результатами перевірки відповідачем складено Акт №183/23-2/13638201 від 04.11.2010, на підставі якого було прийнято повідомлення-рішення №0006182302/0 від 17.11.2010 року про донарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 70 706,90 грн., у тому числі основного платежу 50 215,00 грн. та штрафних санкцій на суму 20 491,90 грн., саме яке і є предметом даного спору.

За результатами апеляційного провадження колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведення відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, правомірності спірного податкового повідомлення -рішення №0006182302/0 від 17.11.2010р., згідно вимог ч.2 ст.71 КАС України, зважаючи на викладене нижче.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, з метою оподаткування під господарською діяльністю розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також, через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Так, до складу валових витрат, згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

З наведеного вбачається, що правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку між витратами платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

За нормами пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 зазначеного вище Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В той же час, представлені позивачем в якості доказів первинні документи, як-то, договори з ФОП ОСОБА_1 за №2912/01 від 29.12.2006р., №2912/01 від 29.12.2007р., №3012-01 від 30.12.2008р., а також, з ФОП ОСОБА_2 за №2912/01 від 29.12.2006р., №2912/01 від 29.12.2007р., №3012-01 від 30.12.2008р., №3012-01 від 30.12.2009р. та договір №б/н від 01.03.2009р. на обслуговування, ремонт та оновлення програмного забезпечення належної позивачеві на праві власності комп'ютерної техніки, акти виконаних робіт, журнали-ордери та оборотно-сальдові відомості по рахунку 685 "Розрахунки з іншими кредиторами", по рахунку 93 "Витрати на збут" за період з липня 2007р. по червень 2010р.; банківські виписки за відповідний період, мають всі необхідні реквізити, відповідають всім вимогам первинних документів в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а отже, є достатньою підставою для відображення в бухгалтерському обліку операцій з отримання послуг з обслуговування, ремонту та оновлення програмного забезпечення належної позивачеві на праві власності комп'ютерної техніки, підпадають під визначення валових витрат та, як наслідок, підлягають включенню до складу валових витрат позивача у відповідних звітних (податкових) періодах.

Натомість, як вірно зазначено судом першої інстанції, висновок податкового органу про відсутність зв'язку між зазначеними вище послугами та господарською діяльністю позивача, останнім у встановленому ч.2 ст.71 КАС України порядку не доведений, матеріалами справи не підтверджений.

Окрім того, колегія суддів вважає за доцільне зауважити на тому, що за змістом ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, постановою Апеляційного суду Запорізької області у справі №33-363/2011, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, закрито провадження у справі відносно головного бухгалтера підприємства-позивача -ОСОБА_3, яку було притягнуто до відповідальності за ст.163-1 КупАП, а саме, за порушення встановленого порядку ведення податкового обліку, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 50 215,00 грн., згідно Акту перевірки №183/23-2/13638201 від 04.11.2010р.

В свою чергу, постановою Апеляційного суду Запорізької області у справі №33-387/2011, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, закрито провадження у справі відносно директора підприємства-позивача - ОСОБА_4, якого також було притягнуто до відповідальності за ст.163-1 КупАП, а саме, за порушення встановленого порядку ведення податкового обліку, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 50 215,00 грн., згідно Акту перевірки №183/23-2/13638201 від 04.11.2010р. (а.с.224-229).

Внаслідок викладеного вище, спірне повідомлення-рішення №0006182302/0 від 17.11.2010р. про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 70 706,90 грн., у тому числі основного платежу 50 215,00 грн. та штрафних санкцій на суму 20 491,90 грн., судом першої інстанції цілком обґрунтовано визнано неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даного спору допущено не було, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Таким чином, в межах апеляційної скарги підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року по адміністративній справі №2а-9796/10/0870 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.212 КАС України.

Ухвалу складено у повному обсязі 17 травня 2012 року.

Головуючий: М.А. Руденко

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко