Ухвала суду № 25405747, 09.11.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2011 р.справа № 2а-6892/10/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Руденко М.А.

суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.

при секретарі судового засідання: Федоровій Т.С.

за участю представників сторін:

представників позивача Білюшова В.М. довіреність від 01.02.2010 року

Дорошевої Н.А. довіреність від 21.01.2011 року

розглянувши в судовому засіданні у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2010 року у адміністративній справі № 2а-6892/10/0870 за позовною заявою Приватного підприємства «Інвест-Ресурсбуд» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя, за участі прокуратури Запорізької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.07.2010 року № 0000172305/0, № 0000192305/0,-

в с т а н о в и л а:

У вересні 2010 року позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправними та скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення, прийняті Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя у відношенні ПП «Інвест-Ресурсбуд».

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2010 року (суддя Батрак І.В.) позов Приватного підприємства «Інвест-Ресурсбуд»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.07.2010 № 0000172305/0, № 0000192305/0 - задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000172305/0 від 26.07.2010 року винесене Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя та податкове повідомлення-рішення № 0000192305/0 від 26.07.2010 року винесене Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя, відмовлено в частині стягнення з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя на користь приватного підприємства «Інвест-Ресурсбуд»судових витрат.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції вказав на те, що враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів були включені до податкового кредиту, та приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Закону України № 168/97 -ВР акт перевірки не містить, ПП «Інвест-Ресурсбуд»правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим товарам до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства доказом. Щодо правовідносин позивача з іншими контрагентами суд першої інстанції прийшов до висновку, що в даному випадку після ВАТ «Абразив», безпосереднього контрагента позивача, відсутній «ланцюг постачання», оскільки товар створений вперше на ВАТ «Абразив»був придбаний ПП «Інвест-Ресурсбуд».

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя звернулась з апеляційною скаргою, в якій просили скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.10.2010 року по справі № 2а-6892/10/0870 та відмовити Приватному підприємству «Інвест-Ресурсбуд»в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказали на те, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального права. Суд першої інстанції не прийняв до уваги, що в періоді, що перевірявся до декларації з податку на додану вартість за звітні періоди до податкового кредиту включені суми сформовані по взаємовідносинах з постачальниками, які або знаходяться в стадії банкрутства, або не знаходяться за місцем реєстрації, або не відображають своїх податкових зобов'язань по взаємовідносинах з іншими підприємствами. Зазначили також на те, що Законом встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету ПДВ та відшкодуванням такого податку, при цьому зазначені етапи, які нерозривно пов'язані між собою сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з ПДВ та відшкодування ПДВ за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. За змістом Закону, право на відшкодування виникає лише при фактичній сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких вказав на те, що просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.10.2010 року без змін.

В судовому засіданні представники позивача вказали на те, що постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 27.10.2010 року є законною та обґрунтованою, підстави для скасування відсутні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення, наявне в матеріалах справи. Колегія суддів вважає, що в силу ст. 196 КАС України, неявка представника відповідача, повідомленого про час та місце слухання справи, не перешкоджає судовому розгляду.

В судове засідання не з'явився прокурор, про час та місце слухання справи повідомлений належним, про що свідчить повідомлення, наявне в матеріалах справи. Колегія суддів вважає, що в силу ст.196 КАС України, неявка прокурора, повідомленого про час та місце слухання справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Заслухавши представників позивача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, в межах доводів апеляційної скарги, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи уповноваженими фахівцями ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя з метою підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування ТОВ «Інвест-Ресурсбуд»у розмірі 25 870 грн. було проведено перевірку контрагентів по ланцюгу постачання. В ході зазначеної перевірки встановлено, що основним постачальником позивача у грудні 2009 року було ВАТ «Абразив», проведеною перевіркою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по декларації з ПДВ за грудень 2009 року встановлено, що постачальником безпосереднього контрагента позивача є ПП «СПН-80», постачальником якого є ТОВ «ВКФ «ЛІА», в свою чергу її постачальниками є ТОВ «Компанія Конверк» та ТОВ «Міріада ТМ».

В ході проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Міріада»з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.11.2009 року по 29.02.2010 року встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у період з 01.11.2009 року по 29.02.2010 року, окрім того, зазначено на порушення підприємством ч.5 ст.203, ч.ч.1,2 ст. 215, ст.. 216 ЦК України, ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В ході проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Компанія «Кронверк»за період з 15.10.2009 року по 31.05.2010 року, актом перевірки встановлено порушення ч.5 ст. 203, ч.ч.1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України, ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 року та встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у період з 15.10.2009 року по 31.05.2010 року, які підпадають під визначення ст.3 Закону України № 168/97-ВР.

На підставі зазначених перевірок складено акт № 98/23-5/35536459 від 20.07.2010 року з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за січень 2010 року, в якому встановлено, що позивачем порушено п. п. 7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР, неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за грудень 2009 року суму ПДВ у розмірі 69 211 грн., п.1.8 ст.1, п. п. 7.7.1, п.7.7.2 п.7.7 ст.7 зазначеного закону - завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2010 року на суму 25 870 грн. та занижено суму податку на додану вартість за грудень 2009 року на 42 808 грн.

На підставі висновків зазначеного акту уповноваженою особою податкового органу винесено податкові повідомлення рішення від 26.07.2010 за № 0000172305/0, котрим зменшена сума бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2010 року на суму 25 870 грн., податкове повідомлення-рішення від 26.07.2010 року № 0000192305/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2009 року на суму 64 212 грн.

Скасування зазначених податкових повідомлень-рішень є предметом даного спору.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що податковий орган не довів правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, тому оскаржувані рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити на наступне.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

П.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 вищевказаного Закону закріплено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

П.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.2 "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, та дійсному на час виникнення спірних правовідносин, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 18 "Порядку заповнення податкової накладної" передбачено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

П.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як видно з фактичних обставин справи по взаємовідносинах зі своїм безпосереднім контрагентом (постачальником товарів) -ВАТ «Абразив», позивачем до складу податкового кредиту були віднесені суми податку на додану вартість, які підтверджені податковими накладними, згідно ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв'язку з придбанням товарів з метою подальшого використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності.

На момент проведення перевірки позивач на підтвердження податкового кредиту мав необхідні податкові накладні. Позивачем в ціні придбаних у контрагента товарів по податковим накладним було сплачено ПДВ, у зв'язку з чим позивач правомірно відносив сплачений ним в ціні товару ПДВ до свого податкового кредиту.

Зміст податкових накладних, які виписані ВАТ «Абразив», не суперечать вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". В ході перевірки податковим органом також не виявлено будь-яких порушень щодо змісту таких податкових накладних. Податкові накладні складені особою, зареєстрованою як платник ПДВ.

При цьому, позивач безпосередньо не вступав у правовідносини з ТОВ «Міріада» та ТОВ «Компанія Кронверк», що знаходились в ланцюгу постачання товарів ВАТ «Абразив», та відносно якого податковим органом вказано про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

В ході проведення перевірки податковим органом не було висунуто сумніву щодо правосуб'єктності безпосереднього постачальника товарів позивачу -ВАТ «Абразив».

Аналіз вищевказаних приписів норм Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, дає підстави для твердження про те, що будь-які дії третіх осіб, які не є безпосередніми постачальниками товарів позивачеві, не впливають на правомірність формування позивачем податкового кредиту. Можлива несплата контрагентами контрагентів до бюджету ПДВ по проведеним оподатковуваним господарським операціям не може впливати на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності, оскільки статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, слід вважати, що податковий кредит за перевіряємий період був сформований позивачем у відповідності до вимог Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин. Якщо контрагенти (ТОВ «Компанія Кронверк»та ТОВ «Міріада») по ланцюгу господарських операцій не виконали свої зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи подачі звітності до податкових органів, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку та не надано права для платника податків вимагати від іншого платника податків будь-яких відомостей щодо зарахування до бюджету податків іншими його платниками. Тому, позивач не може відповідати за виконання податкових зобов'язань ТОВ «Компанія «Конверк» та ТОВ «Міріада ТМ».

З урахуванням наведених вище обставин, позивач не може вважатися таким, що допустив порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість" при формуванні податкового кредиту з ПДВ у грудні 2009р. по господарським операціям з ВАТ «Абразив».

У відповідності зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам ст.71 КАС України, відповідачем не було доведено у встановленому законом порядку порушення позивачем приписів .п. 7.4.1, п.п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, при формуванні податкового кредиту за перевіряємий період, та як наслідок, не доведено правомірності визначення позивачеві суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 64212 грн., згідно податкового повідомлення-рішення №0000192305/0 від 26.07.2010р. та податкового повідомлення-рішення від 26.07.2010 року № 0000172305/0, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2010 року на суму 25 870 грн. В той же час, позивачем доведений факт того, що податковий кредит з ПДВ за грудень 2009 р. по господарським операціям з ВАТ «Абразив» був сформований у відповідності до вимог Закону України "Про податок на додану вартість", при наявності всіх необхідних для цього підстав.

З огляду на викладене, в межах апеляційної скарги підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2010 року у адміністративній справі № 2а-6892/10/0870 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

Ухвалу складено у повному обсязі 02.02.2012 року.

Головуючий: М.А. Руденко

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко