Ухвала суду № 25362141, 12.07.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2012 р. справа № 2а-0470/6565/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря -Шкуропадської В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Марганецької об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року у справі № 2а/0470/6565/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна корпорація «Січеслав»до Марганецької об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна корпорація «Січеслав»звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.05.2011 року № 0000052342 форми «Р», від 26.05.2011 року № 0000062342 форми «В4», якими зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість та збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ. В обґрунтування заявлених вимог позивач, зокрема, посилався на безпідставні висновки перевіряючих осіб щодо нікчемності укладеного правочину та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року адміністративний позов задоволено. Постанова суду мотивована тим, що висновки податкового органу щодо нікчемності укладеної позивачем угоди не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, яким визначено ознаки нікчемного правочину та носять характер припущень.

Не погодившись з постановою суду, Марганецька об'єднана державна податкова інспекція у Дніпропетровській області (правонаступником якої є Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби), посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки, про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Дніпроторгінвест», за наслідком якого позивачем відносилися суми ПДВ до складу податкового кредиту.

У судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав не відповідності висновків перевіряючих осіб вимогам законодавства, зокрема, вимогам Закону України «Про податок на додану вартість»та Цивільному кодексу України.

Представник ДПІ, яку належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, надавши клопотання про відкладення розгляду справи з підстав не укомплектованості штату ДПІ, що перешкоджає явці представника у судове засідання. Такі причини неявки представника у судове зсідання суд не може визнати поважними, оскільки такі обставини перешкоджають розгляду справи у розумні строки, строки розгляду справи не можуть бути поставлені в залежність від укомплектування штату контролюючого органу. Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. За таких обставин справу розглянуто за відсутність представника ДПІ.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання постанови слідчого СГ ПМ ДПА у Дніпропетровській області від 26.01.2011 року, винесеної в рамках кримінальної справи № 08-384, посадовими особами Марганецькою ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Багатопрофільна корпорація «Січеслав»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 13.05.2011 року № 390/230/33576615, в якому ДПІ зроблено висновок про порушення: ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст..216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення право чинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені цими право чинами; пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено відємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за вересень 2010 року на загальну суму 3484грн. та занижено податок на додану вартість за вересень 2010 року на загальну суму 212714грн.

Такі висновки ДПІ зроблено з огляду на наступне.

Проведеною перевіркою встановлено, що 01.09.2010р. між ТОВ «БК «Січеслав»(Покупець) та ТОВ «Дніпроторгінвест»(Постачальник) укладено договір поставки №ДПІ-25. Предметом цього договору є поставка у власність Покупця визначених Договором товарів: матеріали. На виконання Договору ТОВ «Дніпроторгінвест»на адресу ТОВ «БК «Січеслав»здійснювалась поставка товарно-матеріальних цінностей, які відображено у бухгалтерському обліку Покупця. В подальшому ТОВ «БК «Січеслав»ці товарно-матеріальні цінності реалізував та передавав субпідрядникам для виконання будівельних робі. Розрахунки між сторонами здійснювали у безготівковій формі.

Крім цього, проведеною перевіркою встановлено, що одним із постачальників ТОВ «Дніпроторгінвест»є ТОВ «Оптдевайс». Стосовно підприємства ТОВ «Оптдевайс»з Васильківської ОДПІ Київської області надійшов лист від 26.11.2010р. №2142/7/23-216 у якому зазначено, що ТОВ «Оптдевайс»має ознаки «податкової ями». Актом перевірки №186/23/37212565 від 21.01.2011р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Дніпроторгінвест»з питання дотримання вимог податкового законодавства за відповідні періоди 2010 року»правочини між ТОВ «Дніпроторгінвест»та його постачальником ТОВ «Оптдевайс»визнано нікчемними.

Оскільки, ТОВ «Дніпроторгінвест»є посередником, то і правочини, які укладено між ТОВ «БК «Січеслав»та ТОВ «Дніпроторгінвест»є нікчемними.

З цих підстав, посилаючись на ст..ст.203, 215, 216, 228 ЦПК України, ДПІ дійшла висновку, що угоду укладено без мети настання реальних наслідків, яка передбачена цим договором. У зв'язку з цим ДПІ вказує на те, що угода поставки є нікчемною, нікчемним правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 26.05.2011 року № 0000052342, яким збільшено суми грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 265892, 50 грн., з них 212714 грн. за основним платежем та 53178, 50 грн. за штрафними санкціями, податкове повідомлення-рішення форми «В4»від 26.05.2011 року № 0000062342, яким збільшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3484 грн..

Правомірність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинний на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між 01.09.2010р. між ТОВ «БК «Січеслав»(Покупець) та ТОВ «Дніпроторгінвест»(Постачальник) укладено договір поставки №ДПІ-25. Предметом цього договору є поставка у власність Покупця визначених Договором товарів: матеріали.

В акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відображено наступні обставини. На виконання договору ТОВ «Дніпроторгінвест»поставлено на адресу ТОВ «БК «Січеслав»товарно-матеріальні цінності, які відображено у бухгалтерському обліку Покупця. В подальшому ТОВ «БК «Січеслав»ці товарно-матеріальні цінності реалізував та передавав субпідрядникам для виконання будівельних робі. Розрахунки між сторонами здійснювали у безготівковій формі.

Отже, в акті перевірки відображено факт поставки товарів, здійснення розрахунків між сторонами, використання придбаних товарів позивачем у власній господарській діяльності.

Первинні документи, відносно вказаних господарських операцій, ДПІ не досліджувались та у позивача не витребувались. Аналіз податкових зобов'язань та податкового кредиту зроблено з огляду на податкову звітність з ПДВ.

Таким чином, акт перевірки не свідчить про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

В той же час, з огляду на акт перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, вбачається, що висновки про заниження позивачем податкових зобов'язань зроблено з огляду на те, що одним із постачальників ТОВ «Дніпроторгінвест»є ТОВ «Оптдевайс», яке має ознаки фіктивності. При цьому, будь-яких взаємовідносин позивача з ТОВ «Оптдевайс»ДПІ в акті перевірки не відображено.

Зробивши висновки про нікчемність укладеного правочину податковий орган не врахував наступного.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст..228 ЦК України, в редакції яка діяла на час укладення спірного договору, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, вказаною нормою права визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладеного позивачем правочину.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоду не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочину, який укладено між позивачем та ТОВ «Дніпроторгінвест», суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Дніпроторгінвест»укладено договір поставки. При укладенні договору його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договір укладений у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямований на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.

Отже, зміст зазначеного правочину не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як вбачається з Акту перевірки, нікчемність укладеного правочину податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоду, яка не спрямована на настання реальних наслідків, що такою угодою обумовлені.

Тобто, перевіряючими особами, в Акті перевірки, вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст..234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказаний договір визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ДПІ в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень.

Крім цього, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Як свідчать встановлені обставини справи, ДПІ проведено перевірку ТОВ «БК «Січеслав»на підставі постанови слідчого від 26.01.2011р., яку прийнято в межах досудового слідства у кримінальній справі (а.с.75, 76).

Відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Отже, вказаною норма права визначено, по-перше, те що за наслідками таких перевірок податкове повідомлення-рішення не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду; по-друге, особливий статус матеріалів таких перевірок, до яких беззаперечно відноситься і Акт, яким оформлено результати перевірки призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону.

При цьому, вказана норма Податкового кодексу України не конкретизує коло осіб, щодо яких може бути призначено документальну позапланову перевірку за наявності відповідної постанови компетентної особи, винесеної в порядку кримінально-процесуального законодавства, а відтак і не конкретизує коло осіб, відносно яких не може бути прийнято ППР до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Як зазначено вище, п.86.9 ст.89 ПК України, визначає особливий статус матеріалів перевірки. Матеріали перевірки, у тому числі Акт перевірки, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, є доказами у кримінальній справі, на підставі яких у визначено законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що передбачено Кримінально-процесуальним кодексом (ст..65 КПК України).

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що Акт перевірки, який складено за результатами перевірки, призначеної у межах досудового слідства у кримінальній справі, не може бути підставою для визначення податкових зобов'язань. У такому випадку, підставою для визначення податкових зобов'язань є обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, як то передбачено п.58.4 ст.58 ПК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Марганецької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року у справі №2а/0470/6565/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 13.07.2012р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк