Рішення № 25405577, 02.07.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" липня 2012 р.Справа № 8/9/5022-403/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М. розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кеннер-Україна", вул. Сагайдачного, 72, с. Розвадів, Миколаївський район, Львівська область, 81600

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості в загальному розмірі 69 935, 71 грн., з яких 68 359, 69 грн. -сума основної заборгованості, 960, 78 грн. -3 % річних та 615, 24 грн. -інфляційні нарахування

За участю представників сторін:

Позивача: не прибув

Відповідача: не прибув

В судовому засіданні 11.06.2012о. представнику позивача було роз'яснено процесуальні права та обов'язки передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кеннер-Україна", с. Розвадів, Миколаївський район, Львівська область, надалі позивач, звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Заліщики, Тернопільська область, надалі відповідач, про стягнення заборгованості в загальному розмірі 69 935, 71 грн., з яких: 68 359, 69 грн. -сума основної заборгованості, 960, 78 грн. -3 % річних та 615, 24 грн. - інфляційні нарахування.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по оплаті вартості поставленого за період з 14 серпня 2009 року по 12 січня 2010 року згідно видаткових накладних № 37 від 14.08.2009 р., № 56 від 06.10.2009 р. та № 84-1 від 12.01.2010 р. товару (полівінілхлоридного профілю та комплектуючих до нього), внаслідок чого станом на 17.05.2012 р. утворилась заборгованість в сумі 68 359, 69 грн., на яку відповідно до вимог чинного законодавства нараховано 615, 24 грн. -інфляційного збільшення за період з грудня місяця 2011р по квітень місяць 2012р. (включно) та 960, 78 грн. -3 % річних за період з 29.11.2011 року по 17.05.2012 року. Таким чином, просить стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 69935 грн. 71 коп.

В підтвердження викладеного надано: видаткові накладні № 37 від 14.08.2009 р., № 56 від 06.10.2009 р. та № 84-1 від 12.01.2010 р.; довіреності № 46 від 14.08.2009 р., № 81 від 01.10.2009 р. та №90 від 12.01.2010 р.; податкові накладні № 37 від 14.08.2009 р., № 56 від 06.12.2009 р. та № 84-1 від 12.01.2010 р.; рахунок фактуру № 01/10-01 від 01.10.2009 р. вимогу про сплату боргу № 606 від 15.11.2011 р., а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше на 15:00 год. 11.06.2012 року, в порядку ст. 77 ГПК України, у зв'язку із неявкою представника відповідача, було відкладено на 15:00 год. 02.07.2012 року.

В судове засідання 02.07.2012 р. повноважний представник позивача не прибув, хоча про час, дату та місце його проведення був повідомлений належним чином. Разом з тим, в судовому засіданні 11.06.2012р. позовні вимоги був підтримав у повному обсязі. Зазначив, що 18.05.2012 р. відповідачем проведено часткову оплату заборгованості за поставлений товар в розмірі 5 000 грн. (довідка № 67 від 05.06.2012 р. Миколаївського відділення ПАТ КБ "Хрещатик", знаходиться в матеріалах справи). Відтак, стверджував, що станом на день розгляду спору в суді сума основного боргу становить 63 359, 69 грн.

Відповідач явки свого уповноваженого представника в судове засідання 11.06.2012р. та 02.07.2012 р. не забезпечив, документів, витребовуваних ухвалами суду від 24.05.2012р. та від 11.06.2012 р. не надав, хоча про дату, місце та час його проведення був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення відповідачу поштових відправлень -ухвал суду про порушення провадження у справі від 24.05.2012р. та про відкладення розгляду справи від 11.06.2012р.

Згідно до п. 3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, беручи до уваги, що явка представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без його участі, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні 11.06.2012р. доводи повноважного представника позивача, дослідивши норми чинного законодавства, судом встановлено наступне:

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

За змістом приписів статей 205 та 206 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, однак, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач на виконання усної домовленості згідно видаткових накладних №37 від 14.08.2009 року на суму 37 745,41 грн., №56 від 06.10.2009 року на суму 95 020,33 грн. та №84-1 від 12.01.2010 року на суму 35 593,95 грн. передав, а відповідач на підставі довіреностей №46 від 14.08.2009р., №81 від 01.10.2009р. та №90 від 12.01.2010 року прийняв товар, всього на загальну суму 168 359,69грн.

Як стверджує позивач і дане підтверджується матеріалами справи (довідка Миколаївського відділення ПАТ КБ "Хрещатик" № 67 від 05.06.2012р.) за отриманий товар відповідач розрахувався частково, а саме: за період з 14.08.2009 року по 17.05.2010 року (до дати звернення позивача до суду з даним позовом) відповідачем проведено оплату на суму 100 000 грн.

Факт отримання товару та його часткову оплату відповідачем не заперечено у встановленому законом порядку, як і не надано суду належних та обґрунтованих доказів спростування доводів позивача.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дослідивши представлені позивачем документи, господарський суд вважає, що вони свідчать про вчинення позивачем та відповідачем правочину в усній формі, в якому сторони досягли згоди щодо його умов.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк оплати вартості переданих товарно-матеріальних цінностей сторонами встановлений не був, позивачем, в порядку ст. 530 ЦК України, на адресу відповідача 15.11.2011р. було направлено вимогу за № 606 від 15.11.2011р. з проханням протягом семи днів з моменту отримання даної вимоги сплатити грошові кошти за отриманий товар в сумі 68 359,69грн. (168 359,69 - 100 000).

Дана вимога отримана відповідачем 22.11.2011 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи належним чином засвідчена копія поштового повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення - вимоги), однак залишена без належного реагування.

Таким чином, відповідач належним чином не виконав зобов'язання щодо оплати вартості отриманого на підставі вищезазначених видаткових накладних товару, чим порушив норми чинного законодавства, внаслідок чого станом на день звернення до суду - 17.05.2012 року (згідно відтиску поштового штемпеля на конверті, в якому надійшла позовна заява до суду) у нього виникла заборгованість в сумі 68 359 грн. 69 коп., яку і просив стягнути позивач.

В силу ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач в судове засідання не прибув, не заперечив належними та допустимими доказами доводів позивача, як і не надав суду доказів добровільної сплати боргу.

Разом з тим, в судовому засіданні 11.06.2012р. встановлено, що відповідачем після звернення позивача до суду з даним позовом частково,- на суму 5 000 грн. погашено заявлену до стягнення суму основного боргу, що підтверджується довідкою №67 від 05.06.2012 року Миколаївського відділення ПАТ КБ «Хрещатик», яка знаходиться в матеріалах справи.

Відтак, станом на день розгляду спору в суді заборгованість Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за отриманий у позивача згідно видаткових накладних №37 від 14.08.2009р, №56 від 06.10.2009р. та №84-1 від 12.01.2010 року товар становить 63 359 грн. 69 коп.

Пунктом 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За даних обставин, суд прийшов до висновку, що обґрунтованими, правомірними, підтвердженими документально та такими, що підлягають до задоволення є вимоги ТзОВ «Кеннер- Україна»про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 63 359 грн. 69 коп. основного боргу за поставлений товар.

Провадження у справі в частині стягнення 5 000 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п.11 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної статті, позивачем нараховано та заявлено до стягнення, за період з 29.11.2009 року по 17.05.2012 року, інфляційні нарахування в розмірі 615,24 грн. та 3% річних в розмірі 960,78 грн.

Розглянувши представлений розрахунок 3% річних, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 960,78 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в заявленій сумі.

Разом з тим, судом проведено перерахунок заявленої позивачем до стягнення суми інфляційних втрат, згідно якого правомірним за період з 29.11.2011 року по 17.05.2012 року є нарахування інфляційних втрат в сумі 410 грн. 16 коп., інфляційні втрати в сумі 205 грн. 08 коп. нараховані позивачем безпідставно (проведений судом розрахунок знаходиться в матеріалах справи).

У відповідності до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (без врахування проведеної відповідачем часткової оплати вартості товару на суму 5 000 грн.).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 77, 82-85, 115-117 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кеннер-Україна", вул. Сагайдачного, 72, с. Розвадів, Миколаївський район, Львівська область (ідентифікаційний код34103692):

- 63 359 грн. 69 коп. основного боргу;

- 960 грн. 78 коп. 3% річних;

- 410 грн. 16 коп. інфляційних нарахувань;

- 1 604 грн. 78коп. в повернення судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 5 000 грн. основного боргу на підставі п.11 ч.1 ст. 80 ГПК України.

4. В задоволенні решта частини позову - відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

6. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

7. Сторони та прокурор вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.

Суддя І.М. Гирила

Повний текст рішення складено та підписано 06.07.2012р.