Ухвала суду № 25389737, 12.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2012 року м. Київ К-1608/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2009

у справі № 10/376

за позовом Державного підприємства по розповсюдженні періодичних видань «Преса»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство по розповсюдженні періодичних видань «Преса»(далі по тексту - позивач, ДП по розповсюдженні періодичних видань «Преса») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 09.04.2008 №0002592303/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2008, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2009, позовні вимоги задоволено повністю.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено планову виїзну комплексну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2006 по 30.09.2007, за результатами якої складено акт перевірки від 28.03.2008 №833/23-03/25593685.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Такий висновок зроблений у зв'язку з тим, що відповідач не визнає понесені позивачем витрати, які віднесені до валових витрат, здійснені по взаємовідносинах з: Аудиторською фірмою «Центр правової підтримки підприємництва «Бізнес і право»в частині отриманих аудиторських послуг; суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1. в частині отриманих інформаційно-консультативних послуг; фізичною особою підприємцем ОСОБА_2. в частині отриманих послуг з технологічного перевезення вантажів для господарських потреб.

Відповідач вважає, що позивачем необґрунтовано занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток у 2006 році у розмірі 18850,00 грн. та за 9 місяців 2007 року у розмірі 14915,75 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.04.2008 №0002592303/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 48879,00 грн., в тому числі 33765,75 грн. -основний платіж та 15113,65 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами попередніх інстанцій, що між позивачем та Аудиторською фірмою «Центр правової підтримки підприємництва «Бізнес і Право»01.01.2005 було укладено Договір №1/05, за яким остання прийняла на себе виконання комплексу робіт по аудиторській операційній перевірці бухгалтерського обліку господарської діяльності позивача. Також між сторонами укладені додаткові угоди від 28.12.2005 та від 03.01.2007 до Договору від 01.01.2005 №1/05.

01.06.2006 між позивачем та СПД ОСОБА_1. укладено Договір №2/06, за яким останній зобов'язався виконати комплекс робіт з інформаційно-консультативного обслуговування господарської діяльності підприємства.

Окрім того, за Договорами від 31.08.2006 №09-06 та від 15.02.2007 №02/07-03, які були укладені між позивачем та ФОП ОСОБА_2., останній зобов'язався надати позивачу послуги з технологічного перевезення вантажів для господарських потреб.

Позивач в свою чергу, як замовник за цими договорами, зобов'язався сплатити вартість послуг (робіт), розмір якої визначався сторонами в договорах. Підставою для оплати слугували відповідні акти приймання-передачі, а сама оплата мала здійснюватися безпосередньо після підписання вказаних актів.

Судами зазначено, що позивачем на протязі перевіряємого періоду здійснювалась оплата за вказані послуги (роботи) відповідно до умов укладених договорів.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем правомірно було віднесено до складу валових витрат оплату за отримані вищенаведені послуги та керувалися наступним, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно вимог п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та (або) суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

При цьому, у пунктах 5.3-5.7 названої статті відсутня заборона чи обмеження щодо віднесення до складу валових витрат послуг при здійсненні господарської діяльності, сплата за отримання яких, на думку податкової інспекції, не може бути віднесена до валових витрат.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами вірно зазначено, що ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Позивачем в ході проведення перевірки були надані акти прийому-передачі виконаних робіт (послуг), які складалися відповідно до умов вказаних вище договорів, а також платіжні доручення про перерахування коштів виконавцям, даний факт не заперечувався відповідачем.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Зі змісту цієї норми вбачається, що валові витрати можуть бути підтверджені або документом, який підтверджує списання грошових коштів в оплату товарів (робіт, послуг), або документом, що підтверджує оприбуткування товарів або фактичне отримання результатів робіт (послуг).

Отже, судами вірно зазначено, що акти прийому-передачі виконаних робіт в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є первинними документами, які підтверджують, що витрати на вказані вище послуги правомірно віднесені позивачем до валових витрат.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки здійснені позивачем витрати безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю, то вартість вказаних послуг (робіт) правомірно віднесена позивачем до складу валових витрат підприємства, а тому визначена у зв'язку з цим позивачеві суму податкового зобов'язання і штрафних санкцій не відповідає вимогам закону. У зв'язку з цим прийняте податкове повідомлення-рішення від 09.04.2008 №0002592303/0 підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. ФедоровЗ оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меншикова