Ухвала суду № 253896, 26.09.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

26 вересня 2006 року                                                                                  м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого             Співака В.І.

суддів:                        Білуги С. В.

Гаманка О. І.

            Загороднього А.Ф.

                                   Заїки М.М.                            

при секретарі  Проценко О. О., за участю представника відповідача       Приятеленко Т. В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва на рішення господарського суду      м. Києва від 26 січня 2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 травня 2005 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Квазар-4» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, - 

          в с т а н о в и л а:

           У січні 2004 року ДП «Квазар-4» звернулось до суду із позовом доДПІ у Подільському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення .

            Рішенням господарського суду м. Києва від 26 січня 2005 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 травня 2005 року, позов ДП «Квазар-4» задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва №572-26-7-06407665/5552/3 від 10.01.2004р. в частині визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 58067,04 грн.(38711,36 грн. - основний платіж, 19355,68 грн. – штрафні санкції). В іншій частині провадження у справі припинено. Стягнуто з ДПІ у Подільському районі м. Києва на користь ДП «Квазар-4» 762,22 грн. судових витрат. 

            В касаційній скарзі ДПІ у Подільському районі м. Києва просить скасувати рішення господарського суду      м. Києва від 26 січня 2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 травня 2005 року, як постановлені з порушенням норм матеріального права, та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ДП «Квазар-4».

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильного застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

____________Справа № 2-608/06                                                                                   Головуючий в Iінстанції Лосєв А. М.

                                                                                                                              Суддя-доповідач Гаманко О. І.

Судами встановлено, що ДПІ у Подільському районі м. Києва було проведено позапланову документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток ДП «Квазар-4» за період з 1 кварталу 2000 р. по 3 квартал 2002 р., за результатами якої було складено акт перевірки від 16.04.2003 р. за  № 021/26-7/221/06407665.

У період з 14.10.2003 р. по 15.10.2003 р. ДПІ у Подільському районі м. Києва було проведено додаткову документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток ДП «Квазар-4» за період з 1 кв. 2000 р. по 1 кв. 2002 р., за результатами якої складено акт № 064/26-71221/06407665 від 15.10.2003 р.

Рішенням ДПА у м. Києві № 2951/10/25-014 від 16.10.2003 р. податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва № 572-26-7-06407665/5552 від 25.07.2003 р. залишено без змін, а скаргу ДП «Квазар-4» - без задоволення.

Постановляючи рішення, суди вірно дійшли висновку, що надані позивачем до матеріалів справи первинні документи, а саме матеріальні звіти про рух товарно-матеріальних цінностей, картки обліку товарно-матеріальних цінностей, журнал обліку товарно-матеріальних цінностей, відомості про залишки товарно-матеріальних цінностей, незавершеного виробництва готової продукції свідчать про те, що залишок матеріальних запасів в незавершеному виробництві у розмірі 24,2 тис. грн. та готової продукції у розмірі 120,4 тис. грн. фактично існує до 01.07.1997 р., тобто до введення в дію Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При розрахунку приросту (убутку) балансової вартості інвентарних запасів в готовій продукції та незавершеного виробництва ДП «Квазар-4» виходило з суми цих залишків на початок періоду складання декларації про прибуток підприємства. Тобто, метод відображення приросту (убутку) балансової вартості інвентарних запасів покупних матеріалів, сировини на складах та залишках готової продукції позивача здійснювався згідно пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що відповідно до висновку акту ДПІ у Подільському районі м. Києва № 021/26-7/221/06407665 від 16.04.2003 р. «Про результати документальної позапланової перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку прибуток ДП «Квазар-4» за період з 1 кв. 2000 р. по 3 кв. 2002 р.» в частині проведення розрахунку приросту (убутку) балансової вартості інвентарних запасів покупних товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах у незавершеному виробництві та залишках готової продукції та відповідно донарахування податку на прибуток у розмірі 38711,36 грн. документально та нормативно не підтверджується.

Отже, позивач здійснював розрахунок приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів, матеріалів, сировини на складах, у завершеному виробництві та залишках готової продукції з дотриманням вимог чинного законодавства.

Таким чином, визначення позивачу податкового зобов’язання по податку на прибуток у сумі 38711,36 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 19355,68 грн. за порушення вимог пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є необґрунтованим.

Суди правильно послались на пункт 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Суди першої та апеляційної інстанцій вірно зазначили, що оскільки позивач частково відмовився від позовних вимог (визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва № 572-26-7-06407665/5552/3 від 10.01.2004р.), то провадження в цій частині має бути припинено згідно пункту 4 статті 80 ГПК України. 

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеним обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

            З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій вірно дана правова оцінка обставин по справі і не допущено порушень норм матеріального та процесуального права, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

            Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -  

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 26 січня 2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 травня 2005 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Квазар-4» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає. 

     Головуючий:                                                                        Співак В.І.

     Судді:                                                                                    Білуга С. В.

      Гаманко О.І.

                                                                                                    Загородній А.Ф.

                                                                                                    Заїка М.М.

З оригіналом згідно                          суддя                                ГаманкоО. І.