Постанова № 25388610, 18.07.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2012 р. № 2а-3356/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд

в складі головуючого -судді Костіва М.В.,

за участю секретаря Куч Ю.М.,

за участю представників

від позивача : Боровець Р.В.;

від відповідача: Антонюк І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Іскра" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові, від 02.04.2012р. №0000240802/162 та від 02.04.2012 р. №0000250802/161,

встановив:

Адміністративний позов заявлено Публічним акціонерним товариством "Іскра" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові від 02.04.2012р. №0000240802/162 з податку на додану вартість на суму 497366,95 грн., з яких 473668,81 грн. -основний платіж, 23698,14 грн. -штрафні (фінансові) санкції та від 02.04.2012 р. №0000250802/161 з податку на прибуток на суму 38008,14 грн.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 23.04.2012 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду на 04.05.2012 р. Розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 150 КАС України.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що відповідач безпідставно виніс оскаржувані рішення вважаючи порушеним п. 8.1.4. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно із яким не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів. Під невиробничими фондами розуміються капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. Однак, об'єкти під інвентаризаційними № 0011026405 -корпус у с. Коростів вул. Крушельницької, 11; 0011026400 - спальний корпус №12 у м. Моршин, вул. Джерельна, 9а; 0011026401 -спальний корпус №6 у м. Моршин, вул. Джерельна, 7а; 0011000300 -база відпочинку в с. Розлуч, вул. Франка, 17а; 001126366 -магазин -комплекс "Зубр" у м. Львів, вул. Вернадського, 22 використовуються для отримання доходу, враховуючи, що згідно із п. 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Сам факт отримання доходу не впливає на направленість діяльності на отримання доходу. Безпідставним вважає також посилання відповідача на порушення п. 195.1.3. ПК України та оподаткування операцій за нульовою ставкою замість 20%, оскільки усі міжнародні транспортні накладні відповідачу були подані для перевірки. Крім того, такі операції підтверджуються актами здачі приймання робіт, податковими накладними, міжнародними автомобільними накладними. 12.02.2010 р. позивач уклав договір поставки №1202/1 із ТзОВ "Віндекс-Т". Договір був фактично виконаний сторонами, що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, що є підставою для податкового кредиту і що безпідставно не врахував відповідач. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у запереченні. Посилається на невикористання зазначених об'єктів нерухомості у господарській діяльності позивача, що є підставою для віднесення їх до невиробничих фондів, а відтак позивач безпідставно нараховував на них амортизацію, відсутність первинних документів, які б підтверджували факт здійснення господарської операції. Просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Актом від 22.03.2012 р. №311/23-2/00214244 "Про результати планової виїзної перевірки публічного акціонерного товариства "Іскра" (код за ЄДРПОУ 00124244) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2011", було встановлено порушення позивачем п. 8.1.4. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого, зокрема, занижено податок на прибуток в сумі 30406,51 грн.; п. п. 3.1.1., 6.2.4., 1.7., 7.2.1., 7.4.1., 7.4.4., 7.4.5., 7.5.1., 7.7.1., 7.7.2. Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого було занижено податок на додану вартість на суму 473668,81 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 02.04.2012р. №0000240802/162 з податку на додану вартість на суму 497366,95 грн., з яких 473668,81 грн. -основний платіж, 23698,14 грн. -штрафні (фінансові) санкції та від 02.04.2012 р. №0000250802/161 з податку на прибуток на суму 38008,14 грн.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, заперечень відповідача, зазначені порушення відповідач вбачає у тому, що об'єкти під інвентаризаційними № 0011026405 -корпус у с. Коростів вул. Крушельницької, 11; 0011026400 - спальний корпус №12 у м. Моршин, вул. Джерельна, 9а; 0011026401 -спальний корпус №6 у м. Моршин, вул. Джерельна, 7а; 0011000300 -база відпочинку в с. Розлуч, вул. Франка, 17а; 001126366 -магазин -комплекс "Зубр" у м. Львів, вул. Вернадського, 22 не використовуються у господарській діяльності позивача, що є підставою для віднесення їх до невиробничих фондів, а відтак позивач безпідставно нараховував на них амортизацію; відсутності первинних документів, які б підтверджували факт здійснення господарської операції по ввезенню товарів на митну територію та по виконанню договору поставки №1202/1 із ТзОВ "Віндекс-Т".

У відповідності до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 р. "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Однак, законодавство не обумовлює безспірного характеру таких висновків. Належних доказів на їх підтвердження відповідач суду не надав. Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу. Згідно із ч. 2 ст. 69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до вимог п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України за №88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Згідно із п.2.4 вказаного Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. З матеріалів справи вбачається відповідність таких документів вимогам законодавства, чим спростовується посилання відповідача на порушення п. 195.1.3. ПК України. Крім того, такі операції підтверджуються актами здачі приймання робіт, податковими накладними, міжнародними автомобільними накладними. 12.02.2010 р. позивач уклав договір поставки №1202/1 із ТзОВ "Віндекс-Т". Договір був фактично виконаний сторонами, що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, що є підставою для податкового кредиту і що безпідставно не врахував відповідач.

З матеріалів справи вбачається, що об'єкти під інвентаризаційними № 0011026405 -корпус у с. Коростів вул. Крушельницької, 11; 0011026400 - спальний корпус №12 у м. Моршин, вул. Джерельна, 9а; 0011026401 -спальний корпус №6 у м. Моршин, вул. Джерельна, 7а; 0011000300 -база відпочинку в с. Розлуч, вул. Франка, 17а; 001126366 - магазин -комплекс "Зубр" у м. Львів, вул. Вернадського, 22 використовуються для отримання доходу, враховуючи, що згідно із п. 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Сам факт отримання доходу не впливає на направленість діяльності на отримання доходу. Відповідно, позивачем підставно було нараховано амортизаційні відрахування, а факт порушення позивачем п. 8.1.4. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не доведений суду у встановленому порядку належними доказами.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції, чинній на дату існування відповідних відносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. У відповідності до пп. 5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Згідно зі пп.5.3.2., пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 закону не включаються до складу валових витрат витрати на: придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього закону; не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Згідно зі ч.1 ст.3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно із п. 8.1.2. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції, чинній на час існування спірних відносин, амортизації підлягають витрати, зокрема, на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції, чинній на дату існування відповідних відносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом. Згідно із пп. 7.2.1., п. 7.2 ст. 7 вказаного закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками визначені реквізити. З матеріалів справи вбачається відповідність податкових накладних зазначеним вимогам.

Згідно п.п. 7.4.1. вказаного закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з :придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до п. 7.4.4. закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у визначених законом випадках. Згідно із п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищенаведене, керуючись статтями 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові від 02.04.2012р. №0000240802/162 та від 02.04.2012 р. №0000250802/161.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Іскра" (79066, м. Львів, вул. Вулецька 14; код ЄДРПОУ 00214244) 2 220, 82 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 23.07.2012 року.

Суддя Костів М.В.