Ухвала суду № 25387868, 26.07.2012, Апеляційний суд Харківської області

26.07.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________

Справа №1-160/2012 Головуючий 1 інстанції Каліберда В.А.

Провадження №11/2090/1462/2012 Доповідач: Задніпровський О.О.

Категорія: ч.2 ст.286 КК України

УХВАЛА

іменем України

21 червня 2012 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого -Задніпровського О.О.,

суддів -Лесика С.М., Придні О.О.,

за участю прокурора -Кочетова В.Ю.,

засудженого -ОСОБА_1,

захисника -ОСОБА_2,

потерпілої -ОСОБА_3,

представників потерпілої -ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та представника потерпілої ОСОБА_3 -ОСОБА_4 на вирок Краснокутського районного суду Харківської області від 16 березня 2012 року, -

встановила:

Вироком Краснокутського районного суду Харківської області від 16 березня 2012 року,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженець

с.Мурафа Краснокутського району

Харківської області, українець, громадянин

України, з середньо-спеціальної освітою,

не одружений, не працюючий, зареєстрований

за адресою: АДРЕСА_1,

фактично проживаючий за адресою:

АДРЕСА_2

раніше судимий:

у 2010 році за ч.3 ст.185 КК України до 3 років

позбавлення волі, в силу ст.75 КК України

застосований іспитовий термін 2 роки,

засуджений за ч.1 ст.286 КК України до 2 років обмеження волі, з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на 1 рік.

Відповідно до ст.72 КК України при складанні вироків за сукупністю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид покарання, виходячи з такого співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, тобто двом рокам обмеження волі за ч.1 ст.286 КК України відповідає один рік позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України до покарання по цьому вироку частково приєднано покарання 2 роки 1 місяць позбавлення волі за попереднім вироком Краснокутського районного суду Харківської області від 26.04.2010р. та остаточно призначено покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на 1 рік.

Постановлено стягнути з засудженого на користь потерпілої ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 2885 гривень 77 копійок, моральну шкоду в розмірі 10000 гривень, витрати на юридичну допомогу в розмірі 1600 гривень, а всього 14485 гривень 77 копійок.

Також з засудженого постановлено стягнути на користь держави в особі відділення державного казначейства витрати на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_3 у сумі 2972 гривні 25 копійок.

Згідно вироку, ОСОБА_1, 05 жовтня 2011 року, близько 16 год 30 хв, керуючи належним йому технічно справним автомобілем «Лепаи11-9», р.н. НОМЕР_1 рухався по автодорозі Валки-Пархомівка в смт Краснокутськ Харківської області в напрямку с. Пархомівка Краснокутського району зі швидкістю 88 км/год.

По шляху прямування водій ОСОБА_1 грубо порушив п.12.4 «Правил дорожнього руху України», згідно якого «в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км/год».

Керуючи у вказаному напрямку 25 км+350 м, ОСОБА_1 грубо порушив вимоги п.п.1.5, 12.3 та п.13.1 Правил Дорожнього руху України, згідно яких : - п.1.5 «дія чи бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоди для руху, загрожувати життю чи здоров'ю громадян, спричиняти матеріальну шкоду...»; - п.12.3 «у випадку виникнення небезпеки для руху чи перешкод, які водій об'єктивно здатен виявити, він повинен негайно прийняти заходи для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу чи безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»; п.13.1 «водій в залежності від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей перевезеного вантажу та стану транспортного засобу повинен дотримуватися безпечної дистанції та безпечний інтервал»..., і під час руху в межах своєї полоси допустив зіткнення з рухавшимся спереду в попутному напрямку моторолером «УМАНА»під керуванням ОСОБА_6

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажиру моторолера «УМАНА»ОСОБА_3 згідно висновку судово-медичної експертизи №3900-С від 21.12.2011 року спричинені середнього ступеню тяжкості тілесні пошкодження у вигляді закритої тупої травми лівої голені у вигляді закритого перелому малогомілкової кістки зі зміщенням на рівні нижньої треті, перелому внутрішньої щиколотки лівого гомілковостопного суглоба із зміщенням і зовнішнім підвивихом лівої стопи.

Порушення вищевказаних вимог Правил безпеки дорожнього руху водієм ОСОБА_1, які згідно висновків авто-технічної експертизи №694/11 від 22.12.2011 року, знаходяться з технічної точки зору в причинному зв'язку з пригодою, виразилось в тому, що він, керуючи транспортним засобом, проявив неувагу, вибрав не безпечну швидкість руху і не безпечну дистанцію до транспортного засобу, який рухався попереду, і допустив зіткнення із задньою частиною моторолера «УМАНА», який попутно рухався, що спричинило зазначені вище наслідки.

В апеляції засудженого ставиться питання про зміну вироку та призначення йому більш м'якого покарання із застосуванням ст.69 КК України, у виді штрафу, оскільки призначене покарання за вироком Краснокутського районного суду Харківської області не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, є за своїм розміром явно несправедливим та занадто суворим. Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції при призначенні йому покарання не взяв до уваги його щире розкаяння, активне сприяння розкриттю злочину та позитивну характеристику з місця проживання

В апеляції представник потерпілої просить скасувати вирок суду першої інстанції, у зв'язку із м'якістю призначеного покарання, постановивши новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання у виді 2 років обмеження волі, з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на 2 роки, а згідно ст.71 КК України остаточно призначити ОСОБА_1 покарання за сукупністю вироків від 26.10.2010 та 16.03.2012 років у виді 4 років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на 2 роки. Крім того, представник потерпілої зазначила, що суд неправильно вирішив питання щодо розміру відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди, завданої злочином ОСОБА_3

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який вважав вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, засудженого, який підтримав свою апеляцію в повному обсязі та заперечував проти задоволення апеляції представника потерпілої, потерпілу та її представників, що підтримали свою апеляцію, та заперечували проти задоволення апеляції засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції справу було розглянуто в порядку передбаченому чинним законодавством, події злочину, доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 в апеляціях не оспорюються.

Що стосується доводів апеляції засудженого про призначення йому покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу, та доводів представника потерпілої стосовно м'якості призначеного покарання засудженому, то вони неспроможні, оскільки призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст.65 КК України.

Так, суд першої інстанції при призначенні покарання врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який в силу ст.12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості, дані про особу винного, наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обтяжуючих обставин.

Крім того, судом було взято до уваги, що ОСОБА_1 раніше судимий, має постійне місце проживання, не одружений, не працює, на обліку у лікарів наркологів та психіатрів не перебуває, на момент скоєння ДТП був тверезий, за час проживання на території Мурафської сільської ради скарг на нього не надходило. Суд також взяв до уваги, що ОСОБА_1 скоїв злочин під час випробувального терміну.

Обставинами, що пом'якшують відповідальність підсудного, суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Таким чином, суд першої інстанції в достатній мірі обґрунтував призначене ОСОБА_1 покарання, яке є необхідним та достатнім для попередження нових злочинів.

Стосовно доводів апеляції представника потерпілої, щодо неправильного вирішення питання стосовно розміру відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди, завданої злочином ОСОБА_3, то вони не підлягають задоволенню, оскільки при розгляді позовних вимог, суд виходив з характеру та обсягу фізичних і моральних страждань потерпілої. Зокрема, суд врахував стан здоров'я ОСОБА_3 та тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, які стали наслідком протиправних, винних дій ОСОБА_1, а тому колегія суддів вважає стягненні суми у зазначеному розмірі розумними та справедливими.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав вважати призначене покарання ОСОБА_1 несправедливим, як внаслідок суворості так і в наслідок м'якості, як про це ставилося питання в апеляціях засудженого та представника потерпілої, а тому вважає вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Вирок Краснокутського районного суду Харківської області від 16 березня 2012 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляції засудженого та представника потерпілої ОСОБА_4 - без задоволення.

Головуючий:

Судді: