Рішення № 25382037, 05.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/5781-2012 05.07.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

До Державного комунального підприємства "Житлоремфонд"

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва

Про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 313 874 грн. 05 коп.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача Марковська В.В. -представник за довіреністю № 93/2012/02/13-19 від 13.02.12.;

Від відповідача Брюханова О.І. -представник за довіреністю № 08/445 від 22.09.11.;

Від третьої особи Колісніченко А.О. -представник за довіреністю б/н від 29.03.12.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" про стягнення з відповідача на користь позивача 291 975 грн. 04 коп. -борг за спожиту теплову енергію, 13 635 грн. 88 коп. -інфляційна складова боргу, 8 263 грн. 13 коп. -3% річних, а всього 313874,05 грн. заборгованості відповідно до умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.12.00. № 1640054.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.12. порушено провадження у справі № 5011-30/5781-2012, розгляд справи було призначено на 22.05.12.

16.05.12. відповідачем через відділ діловодства Господарського суду міста Києва поданий відзив на позов, в якому він проти позовних вимог заперечує з наступних підстав. Відповідно до рішення № 25 від 11.12.01. Деснянської районної в м. Києві Ради другої сесії XXIII скликання, створено Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району.

Розпорядженням Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації за № 433 від 29.12.01. "Про створення комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва", була проведена передача на його баланс житлового і не житлового фонду, що перебував на балансі ДКП "Житлоремфонд" з 01.02.02.

З вказаного періоду основною функцією Државного комунального підприємства "Житлоремфонд" є робота по збору боргів минулих років з мешканців - боржників Деснянського району. Таким чином, згідно вищевикладеного ДКП "Житлоремфонд" з 01.02.02. не є споживачем послуг наданих АЕК "Київенерго".

Крім того, ДКП "Житлоремфонд" заключило договір доручення від 01.02.02. з КП "Житлорембудсервіс", згідно якого споживачем послуг позивача з 01.02.02. було саме КП "Житлорембудсервіс", яке повинно було й розраховуватись за послуги АЕК "Київенерго" згідно договору-доручення, а тому згідно розрахунку позивача сума, яка утворилась з періоду 01.02.02., повинна бути стягнута з КП "Житлдорембудсервіс".

Крім того, відповідач просить суд, на підставі ст.24 ГПК України, залучити до участі у розгляді справи в якості відповідача-2 -Комунальне підприємство "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва.

В судове засідання 22.05.12. представники сторін з'явились, представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду, проти клопотання відповідача про залучення до участі у справі відповідача-2 заперечує.

Представник відповідача проти позову заперечує, підтримав клопотання про залучення відповідача-2.

Розгляд вищезазначеного клопотання судом відкладено до наступного судового засідання.

В судовому засіданні 22.05.12., на підставі ст.77 ГПК України, оголошено перерву до 26.06.12.

В судове засідання 26.06.12. представники сторін з'явились, надали пояснення по суті спору.

Розглянувши в судовому засіданні 26.06.12. клопотання відповідача щодо залучення відповідача-2, суд відмовляє в його задоволенні в зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю.

Керуючись ст. 27 ГПК України, суд за власною ініціативою залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Комунальне підприємство "Житлоремобудсервіс" Деснянського району м. Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.12. розгляд справи було відкладено на 05.07.12.

В судове засідання представники учасників процесу з'явились, представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору надав письмові пояснення по справі, відповідно до яких зазначає, що оскільки ДКП «Житлоремфонд»не є балансоутримувачем майна Деснянського району м. Києва виникає питання щодо правомірності та чинності договору № 1640054 від 01.12.00. на постачання теплової енергії у гарячій воді, а отже і законності вимог позивача до ДКП «Житлоремфонд»про стягнення боргу, заборгованість, яка виникла за договором № 1640054 від 01.12.00. є заборгованістю безпосередніх споживачів -населення Деснянського району м. Києва.

Представник позивача у судовому засіданні 05.07.12. позовні вимоги підтримав та просить суд їх задовольнити, представники відповідача та третьої особи проти позову заперечують.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 5011-30/5781-2012.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.00. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", правонаступником якої є ПАТ "Київенерго" (далі -постачальник) та Державним комунальним підприємством "Житлоремфонд" (далі -споживач), було укладено договір № 1640054 на постачання теплової енергії у гарячій воді, (далі -договір)

Згідно з пунктом 1.1 договору постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Відповідно до пункту 2.2.1 договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення -в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку №1.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що при виконанні умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київської міською держадміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії.

Відповідно до пункту 2.3.1 договору споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та по тарифах, зазначених у додатку № 2.

Відповідно до пункту 9, 10 Додатку № 2 до договору (Тарифи та порядок розрахунків) споживач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання. Споживач щомісячно до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, зобов'язання за договором № 1640054 від 01.12.00. виконані позивачем належним чином, що підтверджується обліковими картками (табуляграмами) фактичного споживання відповідачем енергії за період з листопада 2009 року до квітень 2012 року, розрахунком ціни позову та розрахунком основного боргу, що проведений позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Вказаними доказами стверджується, а відповідачем не заперечується факт постачання позивачем відповідачу протягом вказаного періоду теплової енергії у гарячій воді.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором та поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 1 129 314,53 грн.

Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором не виконав, внаслідок чого за період з 01.11.09. по 01.04.12. у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.04.12. складає 291 975,04 грн.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором та поставив відповідачу теплову енергію, а останній має перед позивачем заборгованість за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1640054 від 01.12.00. у сумі 291 975,04 грн.

Відповідач проти позову заперечує, та посилається на відсутність у нього обов'язку по оплаті суми заборгованості за договором № 1640054 від 01.12.00., оскільки на підставі рішення Розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації № 433 від 29.12.01. була проведена передача на баланс третьої особи житлового та нежитлового фонду, що перебував на балансі відповідача з 01.02.02.

Відповідач також зазначає, що з цієї дати ДКП "Житлоремфонд" не є споживачем послуг наданих позивачем, а існуючий борг за договором повністю відноситься до новоствореного підприємства -третьої особи, яка відповідно до рішення КМДА №396/6612 від 27.10.11. визнано правонаступником усіх майнових прав та обов'язків відповідача.

Судом не приймаються наведені заперечення відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Аналогічний зміст містить ч.2 ст.104 Цивільного кодексу України.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Державне комунальне підприємство "Житлоремфонд" станом на 20.06.12. не перебуває в процесі припинення.

Як вбачається з матеріалів справи, договір № 1640054 від 01.12.00. на постачання теплової енергії у гарячій воді був укладений між позивачем та ДКП "Житлоремфонд".

За таких обставин, враховуючи те, що згідно даних з ЄДР підприємство відповідача на час розгляду справи в суді не ліквідоване, підстав для покладання обов'язку по оплаті наданих позивачем послуг за договором № 1640054 від 01.12.00. на іншу особу, в тому числі Комунальне підприємство "Житлоремобудсервіс" Деснянського району м. Києва, яке не є правонаступником відповідача та стороною у вказаному договорі, немає.

Крім того, суд зазначає про відсутність між позивачем та третьою особою договірних відносин.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів регламентовано ст. 188 Господарського кодексу України, якою передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються якщо інше не передбачено законом або договором, а сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У матеріалах справи відсутні докази розірвання договірних відносин між позивачем та відповідачем в добровільному чи судовому порядку.

При цьому суд звертає увагу відповідача, що в даному випадку укладення договору доручення 01.01.04. між відповідачем та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва не свідчить про неправомірність вимог позивача за укладеним з відповідачем договором № 1640054 від 01.12.00., а відносини сторін договору доручення не є предметом даного спору.

Позивач не є стороною договору доручення, відповідно не заявляє вимог до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва по сплаті боргу відповідача.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, згідно зі статтями 14, 526 Цивільного кодексу України, між сторонами у справі наявні цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Статтею 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 13635,88 грн. інфляційних втрат та 8 263,13 грн. 3% річних за прострочення грошового зобов'язання (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в ому числі з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.97. № 62-97р.

Виходячи з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, що передбачають право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а не лише за ті періоди, коли індекс інфляції становив більше 100%. У поданому розрахунку позивач безпідставно не врахував індекси інфляції за період квітень-липень 2010 та липень-серпень 2011 років.

Отже, позивач має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), тому суд здійснив власний розрахунок суми інфляційних витрат з урахуванням індексу інфляції за квітень-липень 2010, липень-серпень 2011 року.

За перерахунком суду розмір інфляційних втрат становить 9693,35 грн., в частині стягнення 3942,53 грн. інфляційної складової боргу слід відмовити.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком 3 % річних наданим позивачем в додатку до позовної заяви, таким чином вимоги про стягнення 3 % річних в розмірі 8263,13 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15, ідентифікаційний код 04543683) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 291 975 (двісті дев'яноста одну тисячу дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 04 коп. основного боргу, 9 693 (дев'ять тисяч шістсот дев'яноста три) грн. 35 коп. інфляційних втрат, 8263 (вісім тисяч двісті шістдесят три) грн. 13 коп. 3% річних, 6198 (шість тисяч сто дев'яноста вісім) грн. 63 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.07.12.

Суддя Т.М. Ващенко