Ухвала суду № 25368245, 20.03.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-8567/11/0107

20.03.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кукти М.В.,

суддів Єланської О.Е. ,

Ілюхіної Г.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим на постанову Залізничного районного суду м. Сімферополь (суддя Шильнов М.О. ) від 23.12.11 у справі № 2а-8567/11/0107

за позовом ОСОБА_2 АДРЕСА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим (вул. Гагаріна, буд.14-а, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95026)

про зобов'язання провести перерахунок пенсії

ВСТАНОВИВ:

Постановою Залізничного районного суду м. Сімферополь від 23.12.11 позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок, - задоволено.

Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим протиправними, у ході яких не виконані вимоги п.5 Заключних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у відповідності з якими Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим зобов'язано зарахувати ОСОБА_2 у страховий стаж період військової служби у місцевості прирівняної до районів Крайньої Півночі, з 10.02.1971 року по 05.04.1974 рік та з 22.03.1979 року по 13.03.1982 рік, один рік, як два роки.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим провести ОСОБА_2 перерахунок пенсії з 01 жовтня 2011 року, з урахуванням зарахування у страховий стаж періоду військової служби у місцевості прирівняної до районів Крайньої Півночі , з 10.02.1971 року по 05.04.1974 рік та з 22.03.1979 року по 13.03.1982 рік, один рік, як два роки.

Зобов'язано Державне казначейство України в АР Крим стягнути на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 28 (двадцять вісім) грн. 23 коп.із Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку № 25607701035 Управління пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим у КРВ ВАТ "Ощадбанк", ОКПО 20727038, МФО 324805.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в який просить скасувати постанову Залізничного районного суду м. Сімферополь від 23.12.11 та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши справу в порядку статей 195,197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач по справі перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя та отримує пенсію за віком з листопада 1987 року, призначену за законом України "Про пенсійне забезпечення".

Матеріали справи також свідчать про те, що для підрахунку трудового стажу позивачем в Управління були надані документи, що підтверджують періоди трудового стажу, у тому числі і довідка, видана військовим комісаріатом АР Крим про військову службу в озброєних силах СРСР з 10.02.1971 року по 05.04.1974 року та з 22.02.1979 року по 13.03.1982 року.

Військова служба була періодом трудової діяльності позивача і на підставі ст. 73 Закону СРСР "Про загальний військовий обов'язок" від 12.10.1967 року зараховувалася в трудовий стаж при призначенні пенсії.

Судом першої інстанції встановлено, що у наданій довідці, вказаною датою були так само перелічені періоди військової служби в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, які, на підставі діючого законодавства, при призначенні пенсії, обчислювалися і зараховувалися в трудовий стаж на пільгових умовах: у Чукотці з 10.02.1971 року по 05.04.1974 року 1 рік служби за два роки - за наказом народного комісаріату оборони № 61 від 1945 року; у у арктики, Якутської АРСР, с. Тіксі з 22.02.1979 року по 13.03.1982 року 1 рік служби за 2 роки - за постановою Ради Міністрів СРСР від 25.06.1949 року № 2696-1086. Загальна вислуга років складає 31 рік 3 місяці 15 днів, проте в трудовий стаж при призначенні пенсії позивачу була зарахована лише календарна вислуга 25 років 15 днів.

03.10.2011 року позивач звернувся в відповідача з проханням зарахувати до трудового стажу періоди військової служби, обчислені на пільгових умовах, але відповідач йому в цьому відмовив.

Статтею 110 Положень про порядок призначення і виплати державних пенсій, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року, на яку посилається відповідач у листі - роз'ясненні щодо відмови в обчисленні стажу па пільгових умовах, визначає порядок зарахування трудового стажу за роботу у віддаленій місцевості в пільговому обчисленні за умови, якщо працівник мав право на пільги, встановлені ст. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року. Стаття 5 Указу встановлює додаткові пільги, у тому числі і з нарахування стажу працівникам, які переводяться, направляються або запрошуються у віддалену місцевість з інших місцевостей країни, за умови укладення трудового договору.

Проте в коментарі до ст. 110 Положень відмічено, що у теперішній час порядок надання пільг особам, які працюють у віддаленій місцевості регламентується указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року і від 26.09.1967 року, а так само Інструкцією про порядок надання пільг особам, які працюють в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі від 16.12.1967 року.

Пункт 43 Інструкції визначає, що загальний стаж роботи, що надає право на отримання пенсії, обчислюється за період роботи у віддаленій місцевості в наступному порядку: пенсії по старості і по інвалідності - за період з 01.03.1960 року 1 рік роботи зараховується за 1 рік і 6 місяців роботи особам, вказаним в пунктах 2, З і 4 цієї Інструкції.

У пунктах 2, 3 і 4 Інструкції зазначені умови і перераховані категорії працівників, які мали право на числення стажу в полуторному розмірі, у тому числі в п. 2 ч. 1 Інструкції вказуються особи, на яких поширювалися пільги, передбачені ст. ст. 1, 2, 3, 4 Указу від 10.02.1960 року, надані незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.

Згідно із листом відповідача №1864/К-7 від 15.11.2011 року, позивачу надано роз'яснення відмови обчислення стажу в пільговому порядку за роки проходження військової служби. Відповідно до цих роз'яснень відмова ґрунтується на тому, що відповідно до Інструкції "Про порядок надання пільг особам, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", затвердженої Постановою Держкомпраці СРСР, Президії ВЦСПС від 16.12.1967 року №530/П-28 час безперервної військової (зокрема строчної) служби у віддалених місцевостях офіцерів і військовослужбовців надстрокової служби, якщо вони були звільнені в запас або відставку за станом здоров'я, віку або скороченню штату з військових частин і установ, розташованих у віддалених місцевостях, зараховується в стаж роботи, яка дає право на отримання пільг, передбачених указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року і від 26.09.1967 року, якщо вони не пізніше за три місяці після звільнення з військової служби поступили на роботу в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до них.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на роботу в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі позивач не поступав, трудовий договір не укладав, то законних підстав для заліку в його стаж в кратному численні періодів проходження військової служби в районах Крайньої Півночі немає.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач не був звільненим в запас або у відставку за станом здоров'я, за віком або скороченню штатів із військах частин або установ, що розташовані в віддалених місцевостях. Вимоги щодо працевлаштування не пізніше трьох місяців після такого звільнення в районах Крайньої Півночі або місцевостях, прирівняних до неї, як умова необхідна для зарахування неприливної військової служби до стажу роботи, що надає право на отримання пільг, не розповсюджується.

З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив військову службу в у Чукотці з 10.02.1971 року по 05.04.1974 року та у с. Тіксі, Арктика, Якутська АРСР з 22.02.1979 року по 13.03.1982 року.

Судом першої інстанції встановлено, що періоди служби у віддаленій місцевості обчислені на пільгових умовах і зараховані до загальної вислуги на підставі раніше діючого законодавства, а прийнятий Верховною Радою України Закон залишив в своєму правовому полі законодавство, що діяло до 01.01.1991 року.

Пунктом 2 ст. 24 Закону визначається правомірність раніше діючого законодавства в частині обчислення трудового стажу, а п. 4 цієї же статті визначає порядок зарахування періодів трудової діяльності до стажу роботи при призначенні пенсії.

Пункт 5 ч. 1 Прикінцевих положень Закону вказує, що періоди роботи у віддаленій місцевості до 01.01.1991 року зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991 року, а з ч. 3 цього же пункту вбачається, що підставою для пільгового обчислення страхового стажу може служити довідка, в якій вказаний період роботи у віддаленій місцевості і користуванням пільгами.

При судовому розгляді предметом доказування є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

Відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стаття 19 Конституції України передбачає обов'язок органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи із критерії оцінки рішень, дії чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, яки викладені в ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства, суб'єкти владних повноважень для реалізації своїх функції повини діяти з дотримання встановленої законом процедури прийняття рішення; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між буд-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, їхніх посадових і службових осіб через призму вищезазначених критеріїв, і у разі виявлення порушень хоча б одного із цих критеріїв і за умови порушення прав, свобод та інтересів позивача, є підстави для задоволення адміністративному позову.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що відмова відповідача зарахувати до трудового стажу ОСОБА_3 при призначенні пенсії періодів військової служби, обчислених на пільгових умовах, є незаконною, у зв'язку з чим дії відповідача слід визнати неправомірними.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, ч. 1 п. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим на постанову Залізничного районного суду м. Сімферополь від 23.12.11 у справі № 2а-8567/11/0107 - залишити без задоволення.

Постанову Залізничного районного суду м. Сімферополь від 23.12.11 у справі № 2а-8567/11/0107 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.В. Кукта

Судді підпис О.Е.Єланська

підпис Г.П.Ілюхіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.В. Кукта