Ухвала суду № 25368236, 05.06.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-16376/10/7/0170

05.06.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кукти М.В.,

суддів Єланської О.Е. ,

Ілюхіної Г.П.

секретар судового засідання Фокіна Ю.В.

без участі сторін та їх представників

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Керчі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 15.02.11 по справі № 2а-16376/10/7/0170

за позовом Державного підприємства "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК(№ 126)" (вул. Індустріальне шосе, 17,Керч,Автономна Республіка Крим,98330)

до Державної податкової інспекції в м.Керчі АР Крим (вул. Борзенко 40,Керч,Автономна Республіка Крим,98300)

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.02.11 адміністративний позов Державного підприємства "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АРК (№ 126)" до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим, про скасування податкових повідомлень-рішень, задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим № 0003171502/0 від 11.11.2010 р.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим № 0003171502/1 від 03.12.2010 р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АРК(№ 126)" 3,40 грн. судового збору.

Не погодившись з даним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.02.11 та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причину неявки не повідомили.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Від представника відповідача надійшло письмове клопотання про заміну відповідача, у зв'язку з реорганізацією відповідача, а саме Державну податкову інспекцію в м. Керчі АР Крим замінити на Державну податкову інспекцію у м. Керчі АР Крим ДПС. Заявлене клопотання колегія суддів вважає таким, що підлягає задоволенню.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Апеляційним розглядом встановлено, що відповідачем по справі була проведена невиїзна документальна перевірка з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

За результатами проведення перевірки відповідачем був складений Акт №1544/15-2/08680307 від 02.11.2010р.

На підставі акту перевірки, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0003171502/0 від 11.11.10р., яким до позивача, за затримку більше 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 8284грн., були застосовані штрафні санкції у розмірі 50% - 4142грн. Внаслідок розгляду скарги позивача на вказане податкове повідомлення - рішення, рішенням відповідача від 03.12.10р. вих. №2483/10/25-0 скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

На підставі рішення ДП1 від 03.12.10р. вих. №2483/10/25-0 було прийнято податкове повідомлення рішення №0003171502/1 від 03.12.10р.

Відповідно до акту перевірки, відповідач встановив порушення позивачем вимог п.п.5.3 п.5.3. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків пере:: бюджетами та державними цільовими фондами», та зазначив, що позивач порушив терміни сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з ГІДВ.

На час проведення перевірки позивача, у період що перевірявся та на час прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень були чинними Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-1II та Закон України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР.

Згідно з п.п. 1.2. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 статті 1 вказаного закону встановлено, що податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Порядок подання податкових декларацій та визначення суми податкових зобов'язань визначений у ст. 4 вказаного закону, п.п. 4.1.4 п. 4.1. якої визначає, що податкові декларації подаються за базовий податковий період що дорівнює календарному місяцю - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. У п.п.4.1.5. п. 4.1. ст. 4 Закону визначено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 вказаного Закону, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, зокрема, при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п.п.5.4.1. п.5.4. ст.5 вказаного Закону узгодження сума податкового зобов'язання, не сплачена у строки, визначені у Законі, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Судом встановлено, що позивач подав відповідачу декларацію по сплаті ПДВ за березень 2008р. у рядку 27 якої визначив податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 8284грн. Декларація отримана податковим органом 21.04.08р.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на сплату податкового зобов'язання були здійснені таки платежі: платіжне доручення №67 від 09.04.08р. на суму 8000,00грн. з призначенням платежу: «ПДВ за березень 2008р.»платіжне доручення №72 від 17.04.08р. на суму 2500,00грн. з призначенням платежу: «ПДВ за березень 2008р.».

Відповідно до цих платіжних доручень позивач перерахував до Держбюджету м. Керчі 10500грн. ПДВ за березень 2008р.

Отже, сплата позивачем податкового зобов'язання підтверджується первинними документами, у яких чітко вказані дата проведення розрахунку, сума та призначення платежу.

Слід зазначити, що відповідач в акті перевірки, в обґрунтування порушень позивачем строків сплати податкового зобов'язання, без будь якого обґрунтування та не надавши оцінки вказаним вище розрахунковим документам, вказує, що у результаті перевірки встановлено, що позивачем надана податкова декларація з податку на додану вартість - за березень 2008р. з узгодженою сумою ПДВ у розмірі 8284 грн., яка повинна бути сплачена по терміну 03.04.2008р. У результаті перевірки встановлено, що підприємством несвоєчасно сплачені узгодженні податкові зобов'язання по податку на додану вартість за березень 2008р., а саме:

по терміну сплати 30.04.2008р., у сумі 4177,74 грн. фактично сплачено 01.09.2010р. платіжним дорученням № 218. Затримка в сплаті складає 854 календарних днів;

по терміну сплати 30.04.2008р. у сумі 668,63 грн., фактично сплачено 13.09.2010, платіжним дорученням №222, Затримка в сплаті складає 866 календарних днів; по терміну сплати 30.04.2008р. у сумі 3427,30 грн., фактично сплачено 16.09,2010р. меморіальним ордером №ПН 18393. Затримка в сплаті складає 869 календарних днів; по терміну сплати 30.04.2008р. у сумі 1073 грн., фактично сплачено 17.09.201Сг платіжним дорученням №226. Затримка в сплаті складає 870 календарних днів.

Поряд з цим з матеріалів справи вбачається, що відповідач в акті перевірки фактична посилається на таки первинні документи (платіжні доручення) (а.с.22-23): платіжне доручення №218 від 01.09.2010р. на суму 3000грн. з призначенням платежу: «ПДВ за червень 2010р. . платіжне доручення № 222 від 13.09.10р. на суму 780,00грн. з призначенням платежу: «ПДВ за серпень 2010р.»; платіжне доручення № 226 від 17.09.10р. на суму 5000грн. з призначенням платежу: «ПДВ за серпень 2010р.».

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

З урахуванням викладеного, позивач має право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції цілком вірно зроблений висновок про те, що відповідач діяв з перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України «Про державну податкову службу в Україні», не мав право самостійно без узгодження з платником податків або в умовах відсутності рішення суду перераховувати платежі за поточними зобов'язаннями на погашення податкового боргу, який виник раніше, змінюючи призначення платежу, визначеного позивачем у платіжних документах.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, а тому постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Керчі АР Крим (Державну податкову інспекцію у м. Керчі АР Крим ДПС) на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.02.11 по справі № 2а-16376/10/7/0170 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.02.11 по справі № 2а-16376/10/7/0170 залишити без змін

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 11 червня 2012 р.

Головуючий суддя підпис М.В. Кукта

Судді підпис О.Е.Єланська

підпис Г.П.Ілюхіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.В. Кукта