Ухвала суду № 25366781, 09.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2012 року м. Київ К-37747/09

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції в Миколаївській області

на постанову Господарського суду Миколаївської області від 14.06.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2009

у справі №7/411/07

за позовом Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційного об'єднання»

до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції в Миколаївській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 14.06.2007, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2009, позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.01.2007 №0000022301/0 ДПІ у м.Южноукраїнську.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові повністю, у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена виїзна планова перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.07.205 по 30.09.2006, за результатами якої складено акт №1/23-00/31537375 від 18.01.2007.

За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги п.5.9 ст.5, пп.8.6.1 п.8.6 ст.8, пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування за півріччя 2006 року, за 3 квартали 2006 року на 5724,00 грн., а також занижено податок на прибуток за 2005 рік на суму 15300 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022301/0 від 29.01.2007 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 30150,00 грн., у т.ч. основний платіж 15300,00 грн., штрафна санкція -14850,00 грн.

Суд першої інстанції з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з передбаченого ч. 2 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування»права місцевої ради встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів. Оскільки податок на прибуток підприємств комунальної власності належить до доходів місцевих бюджетів, за наявності рішення Южноукраїнської міської ради №419 від 02.02.2005 22 сесії 4 скликання «Про затвердження Програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства м.Южноукраїнська на 2005 рік», яким вирішено надати комунальному підприємству «Житлово-експлуатаційне об'єднання»у 2005 році пільгу щодо оподаткування шляхом звільнення підприємства від сплати податку на прибуток, а також рішення №560 від 14.12.2005 яким такі пільги були надані і на 2006 рік, донарахування відповідачем податку на прибуток за ці періоди є безпідставним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Основним та іншими законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Відповідно до ст. 143 Конституції до повноважень органів місцевого самоврядування відноситься затвердження відповідних місцевих бюджетів та вирішення інших питань місцевого значення, віднесених законом до компетенції місцевого самоврядування. Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету в установленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності.

Частиною 2 статті 1 Закону «Про систему оподаткування»передбачено, що селищні ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до підвідомчого їм бюджету.

Пунктами 28 та 29 статті 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»визначено виключну компетенцію селищних рад щодо прийняття рішень про надання пільг по місцевих податках і зборах, встановлення для підприємств комунальної власності відповідних територіальних громад розміру частки прибутку, що підлягає зарахуванню до місцевого бюджету.

Доводи касаційної скарги, що спеціальним законом, яким у даному випадку є Закон України «Про систему оподаткування», органам місцевого самоврядування не надано повноважень стосовно встановлення пільг щодо сплати податку на прибуток підприємствами комунальної форми власності, у зв'язку з чим рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, не можуть бути підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень.

Частина перша статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язує суди привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

У постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 у справі за позовом прокурора Маловисківського району Кіровоградської області в інтересах держави в особі Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції у Кіровоградській області до Смолінської селищної ради Маловисківського району Кіровоградської області, третя особа - комунальне підприємство «Енерговодоканал»про визнання незаконним акта, зазначено, що частиною другою статті 47 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»передбачено, що податок на прибуток підприємств комунальної власності, засновником яких є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні, міські, селищні та сільські ради, зараховується відповідно до бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, селищних та сільських рад.

Відповідно до пункту 15 статті 69 Бюджетного кодексу України (чинного на час виникнення спірних відносин) податок на прибуток підприємств комунальної власності належить до доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів.

У резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 16 лютого 2010 року N 5-рп/2010 викладено думку про те, що положення частини другої статті 1 Закону України «Про систему оподаткування»та статті 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у системному зв'язку з положеннями статей 5, 7, 8, 67, 92, 140, 142, 143 Конституції України, статей 7, 9, 69, 96, 97, 103, 108 Бюджетного кодексу України, статей 16, 61, 62, 63, 66 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» треба розуміти так, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, сільські, селищні, міські ради мають право безпосередньо на підставі частини другої статті 1 Закону України «Про систему оподаткування»встановлювати пільги щодо загальнодержавного податку на прибуток підприємств комунальної власності, якщо він згідно із законами України справляється до бюджету Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських бюджетів, у межах сум, які підлягають зарахуванню до цих бюджетів.

Враховуючи наведене, висновки судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваного рішення податкового органу ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права. Підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції в Миколаївській області відхилити, а постанову Господарського суду Миколаївської області від 14.06.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2009 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук