Ухвала суду № 25366753, 05.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" липня 2012 р. м. Київ К-37175/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Федорова М.О.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

на постанову Господарського суду м.Києва від 07 квітня 2008 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2009 року

по справі №29/514

за позовом Приватного підприємства «КАС»(надалі -ПП «КАС»)

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва (надалі -ДПІ у Голосіївському районі м.Києва)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

ПП «КАС»звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м.Києва №0000382302 від 06.04.2004р.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Господарського суду м.Києва від 07.04.2008р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2009р., позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення ДПІ у Голосіївському районі м.Києва №0000382302 від 06.04.2004р. Стягнуто з рахунків Державного бюджету України на користь ПП «КАС» 85,00грн. витрат на оплату державного мита.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у Голосіївському районі м.Києва звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

У судовому засіданні представник відповідача уточнив вимоги касаційної скарги та просив скасувати судові рішення попередніх інстанції і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін та Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, податковим повідомленням-рішенням №0000382302 від 06.04.2004р. ДПІ у Голосіївському районі м.Києва визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на загальну суму 1261588,50грн., з якої 420529,50грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Спірне повідомлення-рішення прийнято на підставі акта документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП «КАС»за період з 01.04.2002р. по 01.10.2003р. №22-23/02-7/25643466 від 31.03.2004р.

Згідно висновку вказаного акта ПП «КАС»донараховано податок на додану вартість за грудень 2002р. на суму 199226,00грн., за квітень 2003р. на суму 641833,00грн. Причиною виникнення заборгованості зазначено те, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по витратах, які під час перевірки виключені зі складу валових витрат, як операції, що мають ознаки безтоварності.

До таких операцій віднесено договір купівлі-продажу б/н від 10.12.2002р., згідно якого ПП «КАС» придбало у ПП «Трейдстарс»гранулятор дробилку та лінію переробки вторинної поліетиленової сировини на загальну суму 996000,00грн. (ПДВ в розмірі 199200,00грн.) та договір купівлі-продажу б/н від 08.04.2003р., згідно якого ПП «КАС» придбало у ПП «Янтар»каландруючу двошнекову лінію для переробки ABS-PC-PETPP на загальну суму 3209000,00грн. (ПДВ в розмірі 641800,00грн.).

Висновок про те, що зазначені операції мають ознаки безтоварності ДПІ у Голосіївському районі м.Києва зроблено з огляду на відсутність на балансі позивача транспортних засобів. Також відповідачем було встановлено, що витрати, пов'язані із транспортуванням товару, який був предметом договорів, ПП «КАС»не несло, послугами сторонніх організацій по транспортуванню не користувалося та не орендувало складських приміщень. ТОВ «Октавія», яке було перевізником ПП «Янтар», згідно зустрічної перевірки ДПІ у Подільському районі м.Києва за юридичною адресою не знаходиться.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірне податкове повідомлення -рішення, суди попередніх інстанції виходили з того, що факт виконання спірних договорів купівлі - продажу підтверджено відповідними накладними, податковими накладними та довіреностями. На час розгляду справи вказані договори є чинними та в судовому порядку недійсними не визнавалися. Підтвердженням того, що договори були реально виконані також є те, що в подальшому придбане обладнання було реалізоване ВАТ «Симферопольський завод пластмас»та ПП «Південне сяйво». Листами №11/324 від 22.02.2006р. та №1/74 від 28.02.2006р. вказані юридичні особи підтвердили факт придбання обладнання у позивача. Крім цього, суди послались на постанову господарського суду м. Києва від 20.03.2006р., що набула законної сили.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанції передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

При цьому п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 даного Закону передбачає, крім визначених судом обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит, а в подальшому на відшкодування, ще наявність такої підстави, як наявність факту поставки товару.

Так, згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Тобто, поставка товару є необхідною передумовою правомірності формування податкового кредиту, а в подальшому отримання відшкодування податку на додану вартість.

Однак, поставка товару належним чином відповідачем або судом першої та апеляційної інстанції не перевірялась, тобто не з'ясовано, чи мали операції з придбання та реалізації товарів реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення. Також не досліджувались первинні бухгалтерські документи (угоди оренди чи відповідального зберігання товару, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, акти виконаних робіт, тощо), які підтверджують реалізацію та зберігання товару за період проведення зазначених господарських операції з ПП «Трейдстарс», ПП «Янтар».

Отже, суди попередніх інстанції не звернули достатньої уваги на зазначене та не врахували, що для повного та всебічного вирішення спору по суті необхідно з'ясувати та встановити, чи мали операції між підприємствами реальний характер, чи не мали підприємства (сторони угоди) ознаки фіктивності, чи була спрямована їх діяльність на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету.

Верховний Суд України висловив правову позицію щодо застосування зазначених норм права при розгляді справ цієї категорії, зокрема, у постанові від 03 червня 2008 року №08/121, яка в силу норми ч.1 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Згідно з ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина 2 статті 71 цього Кодексу передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Таким чином, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими у відповідності до ст.159 КАС України, оскільки вони постановлені на підставі неповно з'ясованих обставин у справі.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва -задовольнити

Постанову Господарського суду м.Києва від 07 квітня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2009 року -скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді:

____ М.І. Костенко

___ М.О. Федоров