Ухвала суду № 25366707, 05.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" липня 2012 р. м. Київ К-27624/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Федорова М.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 вересня 2009р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2010р.

у справі №2а-2164/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецметалопрокат» (надалі -ТОВ «Спецметалопрокат»)

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (надалі -ДПІ у Шевченківському районі м. Києва)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому поставлено питання про визнання нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 16.02.2009р. №000071231210.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 вересня 2009р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2010р., позов було задоволено. Визнано недійсними податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 16.02.2009р. №000071231210.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Спецметалопрокат»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.06.2008р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.06.2008р., про що складено акт №141/23-12/30188369 від 03.02.2009р.

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, встановлено порушення вимог п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

А саме, під час перевірки податковий орган поставив під сумнів правомірність віднесення позивачем до складу ПДВ за податковими накладними, отриманими на підставі господарських операцій між позивачем та ТОВ «Мас-Трейд»на загальну суму ПДВ 69573,00 грн. Підставою для такого висновку податковий орган вказав те, що рішенням Господарського суду м.Києва за №24/197 від 16.10.2008р. у справі за заявою ТОВ «Виробнича фірма «Магора»до ТОВ «Мас-Трейд»про визнання банкрутом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мас-Трейд»ліквідовано як юридична особа в зв'язку з банкрутством.

За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №000071231210 від 16.02.2009р., яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість у розмірі 104359,50грн. у т.ч. 69 573,00грн. - основний платіж та 34 786,50грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 22.01.2008р. між позивачем та ТОВ «Мас-Трейд»було укладено договір купівлі-продажу №2201-1, за умовами якого позивач отримав та оплатив послуги щодо розповсюдження карток передплаченого сервісу та стартових пакетів ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.».

Матеріали справи свідчать, що позивачем за зазначеним договором здійснено оплату послуг, що підтверджується наявними матеріалах справи банківськими виписками. Зазначені суми було віднесено позивачем до своїх валових витрат, а на підставі виданих контрагентом податкових накладних, які відображені позивачем в реєстрі отриманих податкових накладних, позивач відніс суму сплачену в ціні послуг до податкового кредиту відповідного періоду.

Згідно з п.п.5.2.1. п.5.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) i охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Відповідно до приписів п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). При чому, відповідно до п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Щодо посилання відповідача, на ту обставину, що договір є недійсним, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Так, за даними податкового органу, слідчим в ОВС Генеральної прокуратури України під час досудового слідства по кримінальній справі №49-2088 було встановлено, що директор ТОВ «Мас-Трейд»Волинець Т.А. зареєструвала на своє ім'я підприємство «Мас-Трейд» за грошову винагороду, статут та установчі документи не розробляла і не уповноважувала будь-кого це роботи.

З огляду на вказані обставини, податковий орган дійшов висновку, що підприємницька діяльність ТОВ «Мас-Трейд»проводилась невідомими особами, а статут підприємства містить недостовірні дані щодо засновника та місцезнаходження підприємства, чим створено умови для здійснення діяльності неповноважними особами поза державним контролем з метою ухилення від сплати податків. Таким чином, у зв'язку з відсутністю вільного волевиявлення учасника правочину та його відповідності внутрішній волі, договір укладений між позивачем та його контрагентом ТОВ «Мас-Трейд»є недійсним в силу закону.

Статтею 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину. До зазначених умов відноситься: законність змісту правочину, наявність у особи, яка вчиняє правочин необхідного обсягу цивільної дієздатності, вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі.

Разом з тим, на час укладення та виконання угоди контрагент позивача - TOB «Мас-Трейд»мав усі необхідні для здійснення господарських операцій підтверджуючі документи та обсяг відповідних повноважень, оскільки ліквідація вказаного контрагента здійснена на підставі рішення Господарського суду м.Києва від 16.10.2008р. у справі №24/197, тобто після закінчення правовідносин між сторонами договору №2201-1 від 22.01.2008р. А отже, вимоги щодо умов укладання та виконання угоди жодною із сторін, в розумінні ст. 203 Цивільного кодексу України, порушені не були.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За таких обставин, судом першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 вересня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ М.О. Федоров

Суддя Н.Є. Маринчак