Ухвала суду № 25366690, 05.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" липня 2012 р. м. Київ К-35339/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Федорова М.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2010р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010р.

у справі №137/10/1070

за позовом Приватного підприємства «Бава» (надалі -ПП «Бава»)

до Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (надалі -Сквирівська МДПІ Київської області)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення Сквирівської МДПІ Київської області №0000552301/0 від 25.03.2008р.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2010р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010р., позов було задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Сквирівської МДПІ Київської області №0000552301/0 від 25.03.2008р. в частині нарахування податкового зобов'язання у розмірі 91389,48грн. у т.ч. 60926,33грн. основного платежу та 30463,31грн. штрафних санкцій. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог ПП «Бава»та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом на підставі направлень на перевірку від 15.02.2008р. №23 та від 29.02.2008р. №25 було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005р. по 31.12.2007р., про що складено акт від 14.03.2008р. №94-2301-31414576.

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, встановлено, що в порушення вимог п.4.1 ст.4, п.п.7.2.8 п.7.2, абз.2 п.п.7.4.2, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», занижено податково зобов'язання за вересень 2007р. (невідповідність сум з податку на додану вартість між реєстром виданих податкових накладних та декларацією з податку на додану вартість) у розмірі 39052,00грн.; завищено податковий кредит за січень 2005р. у розмірі 5439,89грн.; занижено податкове зобов'язання з ПДВ від реалізації тютюнових та алкогольних виробів за 2006-2007р.р. у розмірі 5192,10грн., завищено податковий кредит у розмірі 2750,00грн. у зв'язку з наданням послуг (оренда кафе) за період з лютого 2007р. по грудень 2007р.; завищено податковий кредит у розмірі 51042,00грн. у зв'язку з придбанням легкового автомобіля Prado»; завищено податковий кредит у розмірі 7134,33грн. у зв'язку з включення до складу податкового кредиту ПДВ сплаченого при отриманні послуг по реконструкції орендованого ставу.

За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.03.2008р. №0000552301/0, яким позивачеві визначено зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 165915,48грн. у т.ч. 110610,32грн. основного платежу та 55305,16грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В касаційній скарзі відповідач не оскаржує рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні адміністративного позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 25.03.2008р. №0000552301/0 в частині нарахування податкового зобов'язання у розмірі 74526,00грн. у т.ч. 49683,99грн. основного платежу та 24842,00грн. штрафних санкцій.

Предметом касаційного перегляду є рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову.

Так, матеріали справи свідчать, що між позивачем та ПП Нестеренко О.Ю. 31.01.2007р. було укладено договір оренди приміщення кафе. Згідно із умовами цього договору, позивач зобов'язаний передати, а ПП Нестеренко О.Ю. прийняти в платне строкове користування (оренду) приміщення кафе, що належить позивачеві. За користування приміщенням ПП Нестеренко О.Ю. зобов'язаний сплачувати позивачеві щомісячну орендну плату у розмірі 1500, 00грн. у т.ч. ПДВ - 250,00грн. За висновками перевірки позивач мав сплатити до бюджету ПДВ із отриманих коштів від надання в оренду кафе за період лютий-грудень 2007р. в сумі 2750,00грн.

Разом з тим, під час судового розгляду справи було встановлено, що фактично укладений договір оренди виконано не було, приміщення кафе в оренду не передавалось, орендна плата ПП Нестеренко О.Ю. не справлялась та, відповідно, документи, що засвідчують факт надання послуг з оренди приміщення кафе, не оформлювались.

Крім того, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що засвідчують факт передачі приміщення кафе в оренду, надання у період лютий - грудень місяці 2007р. послуг з оренди кафе та зарахування позивачем орендної плати до складу валових витрат відповідного періоду. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що документальне оформлення договірних відносин без їх фактичного виконання не є достатньою підставою для виникнення у позивача податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість.

Також, перевіркою встановлено, що у перевірений період позивачем був придбаний легковий автомобіль, який не є таксомотором і включений позивачем до складу основних фондів та використовувався ним у власній господарській діяльності, про що свідчить наказ про закріплення автомобіля за директором підприємства, наказ про створення автотранспортного господарства, інвентарна картка обліку основних засобів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та подорожні листи наявні в матеріалах справи. Сума податку на додану вартість, сплачена у складі вартості цього автомобіля склала 51041,67грн. на підставі податкової накладної №22 к від 26.10.2006р.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку на додану вартість має право на включення до складу податкового кредиту звітного періоду суми податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у цьому звітному періоді при придбанні платником легкового автомобіля, який відноситься до основних фондів та підлягає амортизації або який підприємством заплановано використовувати в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Проте, абзацом другим підпункту 7.4.2 пункту 7.4. статті 7 Закону «Про податок на додану вартість»визначено, що не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість»створена неоднозначність порядку формування податкового кредиту платником податку на додану вартість при придбанні легкового автомобіля.

За таких обставин, відповідач, здійснюючи перевірку формування позивачем податкового кредиту за операціями, пов'язаними з придбанням легкових автомобілів, беручи до уваги приписи п.п.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»мав застосувати положення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.12.2003р. позивач на підставі договору оренди водного об'єкту та земель водного фонду, укладеного з Білоцерківською районною державною адміністрацією прийняв у строкове платне користування водний об'єкт, який розміщений на території Шкарівської сільської ради для риборозведення, що кореспондується з предметом діяльності позивача, визначеній у статуті підприємства. Зазначений договір відповідає вимогам чинного законодавства та є дійсним на час проведення перевірки, про що зазначено відповідачем у самому Акті перевірки.

При цьому, сторонами не заперечувався той факт, що у складі ціни робіт з реконструкції орендованого ставу, позивачем сплачено ПДВ у розмірі 7134,33грн., не заперечувався факт виконання зазначених робіт та факт наявності податкових накладних, на підставі яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого у складі ціни за роботи, пов'язані із реконструкцією ставу у розмірі 7134,33грн.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) i охороною праці.

Отже, правильність формування платником податків податкового кредиту також вимагає наявності зв'язку понесених витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

Натомість, відповідачем не доведено відсутності взаємозв'язку з операцією щодо оплати послуг по реконструкції ставу з господарською діяльністю позивача на обґрунтування його твердження про неправомірність віднесення сум сплачених на реконструкцію ставу, що свідчить на користь платника.

Таким чином, у відповідача відсутні правові підстави для нарахування позивачеві податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 7134,33грн., з посиланням на отриманні послуги по реконструкції орендованого ставу.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ М.О. Федоров

Суддя Н.Є. Маринчак