Ухвала суду № 25366642, 05.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" липня 2012 р. м. Київ К-24389/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Федорова М.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алонж»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2009р.

у справі №А37/130

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алонж» (надалі -ТОВ «Алонж»)

до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі -Центральна МДПІ у м.Кривому Розі), Відділення Державного казначейства України у м.Кривому Розі (надалі -ВДК україни у м.Кривому Розі), Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області (надалі -ГУДК України в Дніпропетровській області)

про стягнення заборгованості, -

встановив:

У квітні 2006р. позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, поставлено питання про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 83868грн. та відсотків по бюджетній заборгованості в розмірі 13849,12грн.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 12 березня 2007р. позов було задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Дніпропетровській області на користь ТОВ «Алонж»суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 83868,00грн. та суму відсотків по бюджетній заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 9007,58грн., а також судові витрати в розмірі 888,63грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2009р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято у справі нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, позивач звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі постанови господарського суду Дніпропетровської області від 12 березня 2007р.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.09.2005р. Центральною МДПІ у м.Кривому Розі було проведено перевірку TOB «Алонж»з питання правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум ПДВ за період квітень, червень та липень 2005р., про що складено акт та довідку №67/235/23938217. В ході перевірки встановлено, що одним з постачальників TOB «Алонж»у перевіреному періоді був ФОП ОСОБА_1

В подальшому, з метою підтвердження дотримання TOB «Алонж»вимог п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та підтвердження правомірності включення сум ПДВ до податкового кредиту постачальників TOB «Алонж», Центральною МДПІ у м.Кривому Розі надіслано до Північної МДПІ у м.Кривому Розі запит №20143/8/230 про необхідність проведення зустрічної перевірки ФОП ОСОБА_1

Які свідчать результати перевірки Північною МДПІ у м.Кривому Розі підприємця ФОП ОСОБА_1 (акт №37/17.3/2674415775 від 22.05.2006р.), останнім порушено вимоги п.п.7.2.8 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»а господарським судом Дніпропетровської області за заявою Північної МДПІ від 04.04.2007р. ФОП ОСОБА_1 було визнано банкрутом.

Пункт 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлював на час правовідносин порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Разом з тим, матеріали справи містять документи, які свідчать про те, що вироком Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 19.10.2006р. у справі №1-516-2006р. ОСОБА_1 був визнаний винним в скоєнні злочину за ч.2 ст.212 Кримінального кодексу України. При цьому, вироком суду встановлено, що у звітні податкові періоди ФОП ОСОБА_1, заздалегідь знаючи, що Законом України «Про податок на додану вартість»передбачена можливість зменшення податкових зобов'язань з податку на додану

вартість, які підлягають сплаті до бюджету, на суму податкового кредиту за наявності

документального підтвердження придбання товарів (робіт, послуг), тобто на суму

затрат по сплаті податку на додану вартість, підтверджених податковими накладними,

з умислом, систематично переслідуючи мету ухилення від сплати до бюджету

податку на додану вартість, в порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про

податок на додану вартість» включав до складу податкового кредиту витрати по

сплаті податку на додану вартість, не підтверджені податковими накладними,

завищуючи тим самим податковий кредит та занижуючи податкові зобов'язання, які

підлягають сплаті до бюджету.

Крім того, постановою господарського суду Дніпропетровської області у справі №А27/251-07 визнано недійсним правочин, укладений між ТОВ «Алонж»та ФОП ОСОБА_1 від 28.04.2004р., на виконання якого оформлені документи, які стали підставою для формування позивачем суми податкового кредиту.

Відповідно до норм п.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно з ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, як встановлено судом у кримінальній справі №1-516-2006р., в діях ФОП ОСОБА_1 містилась завідомо суперечна інтересам держави та суспільства мета укладання угоди, яка направлена на приховування доходів. Зазначене є підставою для відмови в задоволенні позову ТОВ «Алонж»у відшкодуванні податку на додану вартість, оскільки таке право платника податку на відшкодування суми податку ґрунтується на правочинах, які судом визнано недійсними, а реальність зазначених операцій спростована вироком у кримінальній справі.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алонж»-залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2009 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ М.О. Федоров

Суддя Н.Є. Маринчак