Ухвала суду № 25366349, 05.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" липня 2012 р. м. Київ К-9555/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Федорова М.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва, Державної податкової адміністрації у м.Києві

на постанову Господарського суду м.Києва від 07 червня 2007р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2009р.

у справі №11/634-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БудКапіталсервіс»(надалі - ТОВ «БудКапіталсервіс»)

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва (надалі -ДПІ у Оболонському районі м.Києва)

за участю третьої особи - Державної податкової адміністрації у м. Києві (надалі - ДПА у м.Києві)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Господарського суду м.Києва з адміністративним позовом, в якому поставлено питання про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Оболонському районі м.Києва від 05.09.2006р. №0010252302/0 та №0010242302/0.

Постановою Господарського суду м.Києва від 07 червня 2007р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2009р., позов було задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м.Києва від 05.09.2006р. №0010252302/0 та №0010242302/0.

Не погодившись з висновками попередніх судових інстанцій, ДПІ у Оболонському районі м.Києва звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції і прийняття нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

ДПА у м.Києві також звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою на рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, та просить прийняти у справі нове рішення про відмову з задоволенні позовних вимог ТОВ «БудКапіталсервіс».

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги відповідача та третьої особи не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведено перевірку ТОВ «БудКапіталсервіс»за період з 01.02.2005р. по 30.06.2006р., про що складено акт від 11.08.2006р. №2/23-813/32594020.

Висновками зазначеного акту перевірки, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Зокрема, податковий орган вказав на безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені контрагенту ТОВ «Будснабресурс-К», оскільки рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 25.10.2005р. у справі 2-4060 визнано недійсними установчі документи та свідоцтво платника ПДВ зазначеного підприємства.

За наслідками перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.09.2006р.:

- №0010252302/0, яким позивачеві визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 55236,51грн., в т.ч. 36824,33 грн. - основний платіж та 18412,18 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №0010242302/0, яким позивачеві визначено до сплати суму зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі на 259,00грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 129,50грн. у зв'язку з тим, що заявлена до відшкодування сума ПДВ на момент перевірки позивача була відшкодована йому в розмірі на 259,00грн.

Так, суди попередніх інстанцій встановили, що між ТОВ «БудКапіталсервіс»та ТОВ «Будснабресурс-К»протягом лютого-квітня 2005р. на підставі усних договорів здійснювалась господарська діяльність пов'язана із поставкою товарів (металопродукції), внаслідок якої позивачем в реєстрі отриманих податкових накладних відображено податковий кредит ПДВ на загальну суму 37083,33грн.

Відповідно до приписів п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у т. ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При чому, в ході проведених перевірок та судового розгляду справи податковим органом не було представлено обґрунтованих доказів, які б свідчили про відсутність реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Будснабресурс-К», на підставі яких позивач формував податковий кредит відповідних періодів. При чому, відповідність зазначених податкових накладних приписам п. 1.3 ст. 1, п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»відповідач не спростовує.

Отже, сплативши вартість отриманого товару від ТОВ «Будснабресурс-К», позивач повністю виконав свої зобов'язання за правочинами та сформував свої валові витрати і податковий кредит у відповідності до вимог п.п. 5.1, 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до положень п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, суди дійшли вірних висновків, що визнання в судовому порядку недійсними з моменту державної реєстрації установчих документів та свідоцтва платника ТОВ «Будснабресурс-К»не є підставою для визнання вчинених вказаними суб'єктами господарювання з іншими особами юридично значимих дій (правочинів) недійсними, оскільки контрагенти за договором можуть нести відповідальність лише за наявності вини.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на час укладення та виконання угоди контрагент позивача - ТОВ «Будснабресурс-К»мав усі необхідні для здійснення господарських операцій підтверджуючі документи та обсяг відповідних повноважень, оскільки визнання недійсним статуту та свідоцтва платника ПДВ вказаного контрагента здійснена на підставі рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 25.10.2005р. у справі 2-4060, тобто після закінчення правовідносин між позивачем та ТОВ «Будснабресурс-К», які відбулись протягом лютого-квітня 2005р.

Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційних скарг не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційних скаргах не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційні скарги: Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва та Державної податкової адміністрації у м. Києві -залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м.Києва від 07 червня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2009 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ М.О. Федоров

Суддя Н.Є. Маринчак