Ухвала суду № 25366344, 05.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" липня 2012 р. м. Київ К-22303/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Федорова М.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2009р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2009р.

у справі №2а-19698/08/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий союз» (надалі -ТОВ «Торгово-промисловий союз»)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька (надалі -ДПІ у Ленінському районі м.Донецька)

про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому поставлено питання про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Донецька №0001022341/0 від 01.07.2008р., №0001022341/1 від 17.09.2008р., №0001042341/0 від 01.07.2008р., №0001042341/1 від 17.09.2008р.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2009р. залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2009р., позовні вимоги були задоволені. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Донецька №0001022341/0 від 01.07.2008р., №0001022341/1 від 17.09.2008р., №0001042341/0 від 01.07.2008р., №0001042341/1 від 17.09.2008р. Судові витрати стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача в сумі 3,40грн.

Не погодившись з висновками попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005р. по 31.12.2007р., за результатами якої складений акт №2750/23-2/32355700 від 17.06.2008р.

За висновками податкового органу встановлено, що в порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем занижений податок на прибуток в сумі 40861,00грн.; в порушення п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем до складу податкового кредиту безпідставно включена сума ПДВ - 32556,00грн.

На підставі зазначених висновків були прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.07.2008р.:

- №0001022341/0, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 55661,00грн., у т. ч. за основним платежем -40861,00грн., за штрафними санкціями -14800,00грн.;

- №0001042341/0, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 48834,00грн., у т. ч. за основним платежем -32556,00грн., за штрафними санкціями -16278,00грн.

В порядку процедури апеляційного узгодження скарга платника податку залишена без задоволення та прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.09.2008р. №0001022341/1 та №0001042341/1 у яких суми зобов'язань залишені без змін.

Так, в ході проведеної перевірки податковий орган дійшов висновку, що замовлені позивачем витрати, та понесені у зв'язку із маркетинговими послугами по дослідженню ринку замороженого та охолодженого м'яса птиці та послуги по рекламі торгової марки «Курочка», не були пов'язані з господарською діяльністю підприємства. При цьому, відповідач зазначає, що вартість витрат з маркетингових та рекламних заходів перевищує вартість продукції ТМ «Курочка», яка була реалізована, а тому такі витрати є недоцільними.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основним видом діяльності позивача є оптова торгова діяльність - оптова реалізація є замороженого і охолодженого м'яса птиці. Основним постачальником товару є ВАТ «Миронівський хлібопродукт»відповідно до договору поставки №4 від 06.04.2007р. та договору підприємницького франчайзингу №ФД-4 від 06.04.2007р. на користування торгівельною маркою «Наша ряба». Обсяг поставленого позивачу товару (замороженого і охолодженого м'яса птиці) від ВАТ «Миронівський хлібопродукт»у 2007р. становив 22474681,00грн.

Крім того, позивач є власником зареєстрованого торгівельного знаку «Курочка»відповідно до свідоцтва на знак для товарів і послуг №70193 від 15.12.2006р.

В процесі господарської діяльності, у зв'язку з необхідністю розробки стратегії розвитку в умовах ринку, що змінюється, позивачем було прийнятне рішення про проведення маркетингових та рекламних заходів, про що 01.03.2007р. виданий наказ №7/1 про проведення маркетингових досліджень ринку замороженого і охолодженого м'яса птиці в Донецькому регіоні.

На виконання зазначеного наказу позивачем із ТОВ «Тактіка центр»укладений договір №7/у від 01.03.2007р. про надання маркетингових послуг. Факт виконання маркетингових досліджень за зазначеним договором підтверджується звітом, актами прийому-передачі звіту та наданих послуг від 29.03.2007р. на суму 36000,00грн., актом заліку взаємних вимог від 31.03.2007р. на суму 36000грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на підставі рекомендацій, викладених в звіті про маркетингове дослідження, позивачем було прийняте рішення про проведення у ІІ та ІІІ кварталах 2007р. рекламних заходів щодо просування реалізаційної продукції.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що був чинним на час правовідносин, встановлено, що під терміном «валові витрати»розуміється сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податків для їх подальшого використання в своїй господарській діяльності. Згідно з підпунктом 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, оплачених (нарахованих) на протязі звітного періоду в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Витрати на маркетинг відносяться саме до таких витрат.

Підпунктом 5.4.4 п.5.4 3акону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до складу валових витрат на проведення передпродажних та рекламних заходів відносно товарів (робіт послуг), які продаються (надаються) такими платниками податків.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», (в редакції, що набрала чинності 25.03.2005р., та діяла на час правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 7.2.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

При цьому, для підтвердження включення витрат на маркетинг до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», а саме: документи, що підтверджують факт отримання маркетингових послуг від другої особи; документи, які підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Так, судами встановлено, що саме з метою отримання прибутку позивач, як власник торгової марки «Курочка», проводив маркетингові та рекламні заходи з метою збільшення реалізації продукції власною торгової марки. При цьому, та обставина, що позивач, як фрайчазі торговельної марки «Наша ряба», має великий обсяг реалізації саме цієї продукції, не позбавляє його права здійснювати просування на ринку власної торгової марки.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що витрати, які були віднесені позивачем до складу валових витрат, що пов'язані з проведення маркетингових досліджень та проведення рекламних заходів, підтверджені належними документами і віднесення їх до складу валових витрат не порушує приписи п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та надає право на формування податкового кредиту.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька -залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2009 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ М.О. Федоров

Суддя Н.Є. Маринчак