Ухвала суду № 25357643, 11.07.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/12648/11

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Гонтарука В. М. Ватаманюка Р.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відділу культури, туризму та охорони культурної спадщини виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом відділу культури, туризму та охорони культурної спадщини виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Старокостянтинівському районі Хмельницької області про визнання бездіяльності незаконною, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2011 року відділ культури, туризму та охорони культурної спадщини виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 17.04.2012 року у задоволенні вказаного позову відмовив повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, спірні правовідносини у даній справі полягають у протиправності вимоги про сплату боргу №2921 від 07.10.2011 року та дій відповідача щодо вручення апелянту рішення про застосування фінансових санкцій №2929 від 22.12.2010 року,

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що відділом культури, туризму та охорони культурної спадщини виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради не доведено протиправності дій Пенсійного органу щодо винесення спірної вимоги, як не надано належних доказів стосовно протиправності дій останнього при врученні вищевказаного рішення про застосування фінансових санкцій.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

На час існування спірних відносин порядок, строки подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб до органів Пенсійного фонду України за звітні періоди починаючи з 1 січня 2010 року регулювались Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 5 листопада 2009 року N 26-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 р. за N 1136/17152 (надалі - Порядок N 26-1).

Пунктом 1.3 зазначеного Порядку передбачено, що звіт до органів Пенсійного фонду може подаватися страхувальником: в електронній формі з використанням ЕЦП через центр обробки електронних звітів згідно з Порядком подання звітів до Пенсійного фонду України в електронній формі, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 19.04.2007 N 7-7, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.04.2007 за N 436/13703 (надалі -Порядок N 7-7); на паперових носіях, завірених підписом керівника/страхувальника та скріплених печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації; на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не більше десяти.

Як з'ясовано під час апеляційного розгляду, для подання звітів до органів Пенсійного фонду України позивач обрав електронну форму з використанням ЕЦП через центр обробки електронних звітів.

Відповідно до п.1.4 Порядку N 7-7 електронна форма звіту до органів Пенсійного фонду формується страхувальником з використанням спеціального програмного забезпечення, актуальні версії якого безкоштовно надаються страхувальникам в органі Пенсійного фонду за місцем взяття на облік.

Після одержання від страхувальника електронного звіту центр обробки електронних звітів здійснює його розшифрування, перевірку цілісності електронного звіту шляхом перевірки ЕЦП, виконує перевірку відповідності електронного звіту встановленому формату та формує квитанцію про одержання електронного звіту, у якій в текстовому форматі визначаються реквізити одержаного електронного звіту, відповідність формату електронного звіту, результати перевірки ЕЦП, дата та час одержання електронного звіту та дані про відправника квитанції. На квитанцію накладається ЕЦП центру обробки електронних звітів і здійснюється її шифрування. Квитанція надсилається страхувальнику телекомунікаційними засобами загального користування. Другий примірник квитанції зберігається в центрі обробки електронних звітів. Датою та часом надання електронного звіту є дата та час, які зафіксовані у квитанції про одержання електронного звіту. (пп.3.3.2 п.3 Порядку N 7-7).

Пунктом 3.4 Порядку N 7-7 передбачено, що у разі ненадходження квитанції про одержання електронного звіту згідно з пунктом 3.1, неможливості її розшифрування або перевірки ЕЦП, а також у разі виявлення помилок та (або) надання уточнень, страхувальник має право подати електронний звіт повторно або надати звіт на паперових носіях до управління Пенсійного фонду України в районі, місті або районі у місті, де страхувальник зареєстрований як платник страхових внесків. Чинним вважається останній електронний або паперовий звіт, поданий страхувальником до закінчення термінів подання відповідної звітності, визначених законодавством.

За змістом п.3.1 Порядку N 7-7 для електронних звітів встановлюються звітні періоди та терміни подання, визначені законодавством для відповідних звітів у паперовій формі.

Пунктом 2.1. Порядку N 26-1 передбачено, що страхувальники формують та подать до органів Пенсійного фонду звіт не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду. Базовим звітним періодом для них є календарний місяць.

Як свідчать матеріали справи, всупереч наведеним правовим положенням, апелянт подав електронний звіт щодо сум нарахованих внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування за листопад 2010 року 22.12.2010 року, з порушенням зазначеного вище терміну.

При цьому, факт порушення скаржником пп.2.4 п.2 ст.17 Закону №1058-ІV і п.2.1. Порядку N 26-1 та несвоєчасного подання звіту за листопад 2010 року знайшов своє відображення в Акті про встановлення факту від 22.12.2010 року, підписаному уповноваженою особою апелянта без зауважень, що знайшло своє підтвердження під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Відтак, зазначені обставини слугували підставою для винесення відповідачем спірного рішення №2929 від 22.12.2010 року про застосування до Відділу фінансових санкцій в розмірі 5069,25 грн., водночас підтвердження щодо сплати зазначених санкцій матеріали справи не містять.

В силу п. 9.10 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року N 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663 (надалі - Інструкції № 21-1), суми фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються в тому самому порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків.

У відповідності з вимогами ч.2. ст. 106 Закону №1058-ІV, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка).

Відповідно до підпункту ("в") п.8.2 Інструкції № 21-1 якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені, то органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки.

Факт наявності заборгованості по сплаті фінансових санкцій в сумі 4285,77 грн. станом на 07.10.2011 року (на дату формування спірної вимоги про сплату боргу) апелянтом не спростований, що свідчить про обґрунтованість висновків суду першої інстанції, що спірна вимога №2921 від 07.10.2011 про сплату боргу в сумі 4285,77 грн. сформована відповідачем правомірно та в межах повноважень, наданих Законом.

Суд апеляційної інстанції також не бере до уваги посилання апелянта щодо протиправності дій відповідача стосовно вручення рішення про застосування фінансових санкцій №2929 від 22.12.2010 року, з огляду на слідуюче.

Відповідно до п.9.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України , затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України

від 19 грудня 2003 року N 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663 перший примірник рішення про застосування фінансових санкцій, протягом трьох робочих днів із дня його винесення, вручається під підпис керівнику або головному бухгалтеру страхувальника.

Судова колегія зауважує, що вручивши спірне рішення бухгалтеру апелянта, відповідач не порушив вимоги п.9.5 зазначеної Інструкції.

При цьому, факт правомірності дій відповідача щодо вручення рішення про застосування фінансових санкцій №2929 від 22.12.2010 року уповноваженій особі скаржника - ОСОБА_3 встановлений ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.12.2011 року по справі № 2270/12648/11 про залишення без розгляду позовної заяви в частині позовних вимог про скасування рішення про застосування штрафних санкцій №2929 від 02.12.2010 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012 року, відтак в силу ч.1 ст.72 КАС України не потребує доказування.

Суд апеляційної інстанції також зауважує, що вручивши уповноваженій особі апелянта (страхувальника) рішення №2929 від 22.12.2010 року, відповідач жодним чином не порушив права третьої особи ОСОБА_2, як керівника Відділу культури, туризму та охорони культурної спадщини виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, на отримання зазначеного рішення, що спростовує твердження апелянта наведені в скарзі.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу відділу культури, туризму та охорони культурної спадщини виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2012 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Гонтарук В. М.

Ватаманюк Р.В.