Ухвала суду № 25356470, 11.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" липня 2012 р. м. Київ К-4174/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2007 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2008 року

у справі № А36/507-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АБіКО»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АБіКО»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська (далі -відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 05 квітня 2007 року № 0001722306/0, від 29 квітня 2007 року № 0001722306/1 та № 0002002306/1, від 13 червня 2007 року № 0001722306/2 та № 0002002306/2, від 27 серпня 2007 року № 0001722306/3 та № 0002002306/3.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2007 року позов задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 05 квітня 2007 року № 0001722306/0, від 29 квітня 2007 року № 0001722306/1, № 0002002306/1, від 13 червня 2007 року № 0001722306/2, № 0002002306/2, від 27 серпня 2007 року № 0001722306/3, № 0002002306/3. Присуджено судові витрати у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України на користь ТОВ «АБіКО».

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2008 року постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2008 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська провела планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «АБіКО»за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2006 року, за результатами якої був складений акт № 370/23-6/21927534 від 27 березня 2007 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено валовий доход у декларації: за 1 квартал 2004 року у сумі 114340,00 грн., за півріччя 2004 року у сумі 216410,00 грн., за 9 місяців 2004 року у сумі 318370,00 грн., за 2004 рік у сумі 422820,00 грн., за 1 квартал 2005 року у сумі 124300,00 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток: за 1 квартал 2004 року у сумі 28580,00 грн., за півріччя 2004 року у сумі 54100,00 грн., за 9 місяців 2004 року у сумі 79590,00 грн., за 2004 рік у сумі 105700,00 грн., за 1 квартал 2005 року у сумі 31070,00 грн.

Зокрема, перевіркою було встановлено, що у зв'язку з тим, що зобов'язання за кредитним договором боржника перед банківською установою були погашені поручителем згідно укладеного договору поруки, то зобов'язання, які виникли у боржника перед поручителем (кредитором) не є фінансовим кредитом, а вважаються поворотною фінансовою допомогою та відображаються у податковому обліку боржника за правилами, встановленими підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для відображення сум поворотної фінансової допомоги з обчисленням процентів, умовно нарахованих на суму такої допомоги.

На підставі акта перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська прийняла податкові повідомлення -рішення № 0001722306/0 від 05 квітня 2007 року, № 0001722306/1 від 29 квітня 2007 року, № 0001722306/2 від 13 червня 2007 року, № 0001722306/3 від 27 серпня 2007 року, якими на підставі підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ «АБіКО»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 205170,00 грн., у тому числі: 136780,00 грн. -за основним платежем, 68390,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

На підставі акта перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська прийняла податкові повідомлення -рішення № 0002002306/1 від 29 квітня 2007 року, № 0002002306/2 від 13 червня 2007 року, № 0002002306/3 від 27 серпня 2007 року, якими на підставі підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ «АБіКО»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 12001,55 грн., у тому числі: 8001,03 грн. -за основним платежем, 4000,52 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що забезпечення виконання зобов'язання у виді поруки не передбачає передачу поручителем боржнику у користування на визначений строк певної грошової суми, умовами кредитного договору передбачена сплата відсотків за користування кредитними коштами, боржник зобов'язаний сплатити поручителю, до якого перейшло право вимоги, суму кредиту, відсотки за користування кредитними ресурсами та пеню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, а тому зобов'язання, які виникли між ТОВ «АБіКО»та його поручителем -Корпорацією «Науково-виробнича інвестиційна група «Інтерпайп»з приводу погашення заборгованості ТОВ «АБіКО»перед банком за договором про надання кредитної лінії №201201-Л від 20 грудня 2001 року, відповідно до умов договору поруки №150702-П від 15 липня 2002 року не можуть бути поворотною фінансовою допомогою у розумінні підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 грудня 2001 року між Акціонерним банком «Кредит-Дніпро»(банк) та ТОВ «АБіКО»(позичальник) був укладений договір про надання кредитної лінії № 201201-Л, відповідно до умов якого банк, починаючи з 20 грудня 2001 року надає позичальнику відкличну лінію для ведення статутної поточної діяльності, в тому числі на поповнення обігових коштів (пункт 1.1 статті 1 договору); плата за користування одержаними кредитними ресурсами встановлюється додатковими угодами сторін, у разі відсутності яких складає 14 відсотків річних (пункт 1.3 статті 1 договору); позичальник зобов'язується повернути одержані кредити до 20 грудня 2002 року та сплатити нараховані відсотки (пункт 4.1 статті 4 договору); за несвоєчасне погашення одержаного кредиту, а також відсотків за користування кредитом позичальник сплачує банку за кожен день прострочки пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період такої прострочки, від суми простроченої заборгованості по кредиту та відсоткам (пункт 8.1 статті 8 договору).

Відповідними додатковими угодами до договору про надання кредитної лінії № 201201-Л від 20 грудня 2001 року встановлювався строк повернення кредитних коштів та збільшувався ліміт кредитування за цим договором.

З метою виконання зобов'язань позичальника, які були передбачені договором про надання кредитної лінії, 15 липня 2002 року між Акціонерним банком «Кредит-Дніпро»(кредитор), Корпорацією «Науково-виробнича інвестиційна група «Інтерпайп»(поручитель) та ТОВ «АБіКО»(боржник) був укладений договір поруки № 150702-П, предметом якого є зобов'язання поручителя перед кредитором солідарно відповідати за виконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором за договором про надання кредитної лінії № 201201-Л від 20 грудня 2001 року, а саме: в частині погашення кредиту, в частині сплати відсотків за користування кредитними ресурсами, в частині сплати пені у випадку прострочки по сплаті відсотків та поверненні кредиту та в частиін сплати штрафних санкцій у випадку нецільового використання наданого кредиту (пункт 1.1 статті 1 договору). Пунктом 2.4 статті 2 договору поруки сторони узгодили, що з моменту виконання поручителем зобов'язань боржника перед кредитором до поручителя переходять всі права кредитора, які передбачені в кредитному договорі, вказаному в пункту 1.1 статті 1 цього договору. При цьому, зобов'язання боржника перед поручителем підлягають виконанню в строк до 01 липня 2005 року з моменту виконання поруки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, поручитель -Компанія Науково-виробнича інвестиційна група «Інтерпайп»виконав свої зобов'язання за договором поруки та сплатив банку заборгованість ТОВ «АБіКО»за договором про надання кредитної лінії № 201201-Л від 20 грудня 2001 року.

Як встановлено в акті перевірки, ТОВ «АБіКО», в свою чергу, виконало свої зобов'язання перед поручителем відповідно до умов договору поруки від 15 липня 2002 року № 150702-П.

Відповідно до частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частиною 2 статті 556 Цивільного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Виходячи з визначення, наведеного в підпункті 1.22.2 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), поворотна фінансова допомога -це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку , з яким погоджується суд касаційної інстанції, що зобов'язання, які виникли між ТОВ «АБіКО»та його поручителем -Корпорацією «Науково-виробнича інвестиційна група «Інтерпайп»з приводу погашення заборгованості ТОВ «АБіКО»перед банком за договором про надання кредитної лінії №201201-Л від 20 грудня 2001 року, відповідно до умов договору поруки №150702-П від 15 липня 2002 року не являються поворотною фінансовою допомогою у розумінні підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність визначення податковим органом позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2007 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна

Суддя Л.І. Бившева