Ухвала суду № 25356410, 19.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2012 року м. Київ К-17056/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Маринчак Н.Є.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі -Бердянська ОДПІ)

на постанову господарського суду Запорізької області від 27.11.2008

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2009

у справі № 23/316/08-АП

за позовом відкритого акціонерного товариства «Азовкабель»(далі -Товариство)

до Бердянської ОДПІ

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Запорізької області від 27.11.2008, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2009, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Бердянської ОДПІ від 08.07.2008 № 0003291520/0 та № 0003301520/0 з причин відсутності у податкового органу повноважень змінювати призначення платежу у платіжних дорученнях платника та спрямовувати внесені ним платежі на оплату поточних зобов'язань в рахунок погашення податкового боргу за минулі періоди.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Бердянська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що установлена пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» черговість погашення податкових зобов'язань застосовується незалежно від волі платника за наявності у нього податкового боргу.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Бердянської ОДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що на підставі фактів порушення позивачем граничних строків сплати податкових зобов'язань з земельного податку за період з 02.03.2007 по 29.10.2007, зафіксованих в акті про результати невиїзної документальної перевірки з питань дотримання Товариством платіжної дисципліни від 01.07.2008 № 29/152-00214511, податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.07.2008 № 0003291520/0 та №0003301520/0, за якими до позивача застосовано відповідно 6537,67 грн. та 64089,61 штрафних санкцій з названого податку на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Судами також було з'ясовано, що у перевірений період Товариство своєчасно сплачувало спірні суми податкових зобов'язань з земельного податку, однак відповідні кошти було самовільно зараховано Бердянською ОДПІ в рахунок оплати податкового боргу позивача за минулі періоди всупереч визначеному платником призначенню платежу.

Приймаючи рішення про задоволення цього позову, попередні судові інстанції обґрунтовано виходили з того, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Встановлена ж пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» рівність бюджетних інтересів, яка зводиться до того, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, не позбавляє платника як права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 цього ж Закону, так і обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону.

Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків. Відповідно, названим Законом не визначено серед заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Відповідно ж до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові .особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного попередні судові інстанції дійшли неспростовуваного доводами касаційної скарги висновку стосовно того, що пункт 7.7 статті 7 згаданого Закону не надає податковому органу право змінювати призначення платежу, самостійно визначене платником податків, та обґрунтовано скасували оспорюване податкове повідомлення-рішення, у зв'язку з чим передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області відхилити.

2. Постанову господарського суду Запорізької області від 27.11.2008, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2009, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова Н.Є. Маринчак