Ухвала суду № 25353989, 21.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2012 року м. Київ К-49184/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя на постанову господарського суду Запорізької області від 01.08.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2009

у справі № 24/51/07-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергетичні системи та

обладнання Запоріжжя"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

про скасування та визнання нечинним податкового повідомлення -рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Енергетичні системи та обладнання Запоріжжя" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя про скасування № 000___2305/0 від 03.07.2007, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2007 року.

Постановою господарського суду Запорізької області від 01.08.2007 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2009 постанову господарського суду Запорізької області від 01.08.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивовані тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок по податковій декларації за березень 2007 року та складено акт № 88/23-5/24911195 від 18.06.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення № 0002305/0 від 03.07.2007, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 87203, 40 грн. за березень 2007 року.

Перевіркою встановлено, що за даними позивача сума бюджетного відшкодування за березень 2007 року в частині фактичної сплати у попередньому періоді складає 169183 грн., за даними перевірки сума податкового кредиту попереднього періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), складає 81979, 60 грн., відхилення складає - 87203, 40 грн.

Суму 87203, 40 грн. податку на додану вартість позивач сплатив в попередньому податковому періоді у лютому, але по накладним, віднесеним до інших податкових періодів.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що спеціальним законом, який визначає платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України „Про податок на додану вартість".

Тому при визначенні податкового кредиту з ПДВ та порядку визначення суми бюджетного відшкодування слід керуватися нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту з податків, бюджетного відшкодування і не суперечать спеціальному Закону.

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закон України „Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону про ПДВ бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

З аналізу вище наведених норм вбачається, що право на відшкодування в наступному податковому періоді виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ постачальникам товарів (послуг) у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що підтверджується дослідженими судами матеріалами справи та не спростовується органами податкової служби, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті останнього в ціні товару.

Згідно з частиною третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя на постанову господарського суду Запорізької області від 01.08.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2009 у справі № 24/51/07-АП слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя відхилити.

Постанову господарського суду Запорізької області від 01.08.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2009 у справі № 24/51/07-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович А.О. Рибченко