Ухвала суду № 25353985, 11.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" липня 2012 р. м. Київ К-8702/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

за участю:

представника позивача -Тимофєєвої І.В.,

представника відповідача - Остапюка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Волинської області від 20 листопада 2007 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2008 року

у справі № 05/79-2А

за позовом Закритого акціонерного товариства «Волинський шовковий комбінат»

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Закрите акціонерне товариство «Волинський шовковий комбінат»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі -відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 19 березня 2007 року № 0000062399/2/7238/10/23-1 (в редакції клопотання про зменшення позовних вимог від 20 листопада 2007 року).

Постановою Господарського суду Волинської області від 20 листопада 2007 року було визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 19 березня 2007 року № 0000062399/2/7238/10/23-1, яким ЗАТ «Волинський шовковий комбінат»визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємства у розмірі 105004,80, у тому числі 87507,00 грн. -основний платіж, 17500,80 грн. -штрафні (фінансові) санкції. Закрито провадження у частині визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 24 жовтня 2006 року № 0000062399/0/16770/10/23-1, від 11 січня 2007 року № 0000062399/1/247/10/23-1.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2008 року постанову Господарського суду Волинської області від 20 листопада 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Луцька ОДПІ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Волинської області від 20 листопада 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2008 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу ЗАТ «Волинський шовковий комбінат», посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Господарського суду Волинської області від 20 листопада 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2008 року -без змін.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Луцька ОДПІ провела планову виїзну документальну перевірку ЗАТ «Волинський шовковий комбінат»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 липня 2005 року по 30 червня 2006 року, за результатами якої був складений акт № 01767/232/2301/31965022 від 11 жовтня 2006 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у завищенні від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 5564317,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за 2 квартал 2006 року на суму 87504,00 грн.

Зокрема, перевіркою було встановлено, що: позивачем у 4 кварталі 2005 року були завищені валові витрати на суму 865454,00 грн. на суму списаної безнадійної кредиторської заборгованості, оскільки ЗАТ «Волинський шовковий комбінат»не здійснено компенсацію вартості таких товарів (робіт, послуг), яка по закінченню терміну позовної давності стала безповоротною фінансовою допомогою; позивачем були неправомірно включені до складу валових витрат в 1 кварталі 2006 року витрати на придбання майна у розмірі 2679380,00 грн. на виконання мирової угоди, яка в подальшому була визнана недійсною; позивач неправомірно нарахував амортизацію у розмірі 2369500,00 грн. по нематеріальних активах «Діагностика ЗАТ «Волинський шовковий комбінат»»та «Концепція розвитку ЗАТ «Волинський шовковий комбінат»», оскільки операції з придбання вказаних нематеріальних активів є інвестиційною діяльністю і не відносяться до власної виробничої діяльності товариства.

19 березня 2007 року Луцька ОДПІ на підставі акта перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження прийняла податкове повідомлення -рішення № 0000062399/2/7238/10/23-1, яким на підставі підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ЗАТ «Волинський шовковий комбінат»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 105004,80 грн., у тому числі: 87504,00 грн. -за основним платежем, 17500,80 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачає обов'язку платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суму вартості товарів (робіт, послуг), які віднесені ним до складу валових витрат за першою подією (оприбуткування товарів, отримання результатів робіт та послуг) у випадку їх неоплати в межах терміну позовної давності і віднесення такої кредиторської заборгованості до валових доходів відповідно до вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 цього Закону. Також суд виходив з того, що на момент передачі майна від ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат»позивачу, у ЗАТ «Волинський шовковий комбінат»були належні юридичні підстави для набуття права власності на таке майно, тоді як у зв'язку зі скасуванням 21 червня 2006 року ухвали про затвердження мирової угоди, підстава, на якій воно було набуте, відпала, у зв'язку з чим ЗАТ «Волинський шовковий комбінат»у серпні 2006 року відшкодувало ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат»вартість цього майна, оскільки таке майно позивачем вже було реалізоване третім особам, а сума виручки від реалізації включена до складу валових доходів. Також суд виходив з того, що матеріали «Діагностика ЗАТ «Волинський шовковий комбінат»»та «Концепція розвитку ЗАТ «Волинський шовковий комбінат»»відносяться до нематеріальних активів, що підтверджується також висновком державної первинної науково-технічної експертизи ДП «Український державний центр науково-технічної та інноваційної експертизи»від 18 квітня 2006 року, у зв'язку з чим позивач правомірно нараховував амортизацію на такі нематеріальні активи.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток слугував, зокрема, висновок податкового органу про те, що підстави для віднесення вартості товарів (робіт, послуг), списаної як безнадійна кредиторська заборгованість у зв'язку зі спливом строку позовної давності, до складу валових витрат відсутні, оскільки не відбулася компенсація вартості цих товарів, що суперечить положенням пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За приписами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) (підпункт 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивач правомірно сформував валові витрати за правилом першої події.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що валовий доход -загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині 4 статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Згідно із абзацом 3 підпункту 1.22.1 пункту 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) безповоротна фінансова допомога -це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Як правомірно встановлено судами попередніх інстанцій, суми простроченої кредиторської заборгованості позивачем були віднесені до складу валових доходів за результатами 4 кварталу 2005 року в сумі 865500,00 грн.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку , з яким погоджується суд касаційної інстанції, що підстав для коригування валових витрат за вказаної операцією у позивача не було.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ухвалою Господарського суду Херсонської області від 21 листопада 2005 року у справі №12/68-Б про банкрутство ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат»було затверджено мирову угоду, укладену між ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат»та ЗАТ «Волинський шовковий комбінат», предметом якої, згідно розділу 1, є відстрочка погашення грошових зобов'язань ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат»перед позивачем в сумі 3215253,31 грн.

У зв'язку з відсутністю у ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат» (боржника з мировою угодою від 21 листопада 2005 року) грошових коштів та відсутністю реальної можливості їх повернення у майбутньому, між сторонами 25 січня 2006 року укладено доповнення №1 до мирової угоди від 21 листопада 2005 року, згідно з яким ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат»зобов'язалося передати ЗАТ «Волинський шовковий комбінат»майно, вартість якого еквівалентна сумі боргу за мировою угодою, що становить 3215253,31 грн., та скласти і підписати акти прийому-передачі.

Рішенням Господарського суд Херсонської області 23 лютого 2006 року у справі № 7/89-ПН-06 визнано за ЗАТ «Волинський шовковий комбінат»право власності на майно на загальну суму 3215253,31 грн. та зобов'язано ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат»скласти з ЗАТ «Волинський шовковий комбінат»акти прийому -передачі майна.

10 березня 2006 року між ЗАТ «Волинський шовковий комбінат»та ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат»підписано акти приймання - передачі майна.

17 березня 2006 року ЗАТ «Волинський шовковий комбінат»як власника внесено в реєстр прав власності на зазначені об'єкти нерухомості.

Постановою Вищого господарського суду України від 21 червня 2006 року у справі № 12/68 Б було скасовано ухвалу Господарського суду Херсонської області від 21 листопада 2005 року в частині затвердження мирової угоди.

Постановою Вищого господарського суду України від 14 червня 2006 року було скасовано рішення Господарського суду Херсонської області від 23 лютого 2006 року у справі № 7/89-ПН-06, а саму справу № 7/89-ПН-06 направлено на новий розгляд.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що на момент передачі майна від ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат»позивачу, у ЗАТ «Волинський шовковий комбінат»були належні юридичні підстави для набуття права власності на дане майно. В зв'язку з скасуванням 21 червня 2006 року ухвали Господарського суду Херсонської області від 21 листопада 2005 року у справі №12/68-Б, підстава, на якій воно було набуте, відпала.

У відповідності до положень частини 1 статті 1212, частини 2 статті 1213 Цивільного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Враховуючи дані положення, в серпні 2006 року позивач відшкодував ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат»вартість переданого згідно доповнення №1 до мирової угоди від 21 листопада 2005 року майна шляхом перерахування коштів в сумі 3215256,40 грн. згідно наступних платіжних документів: № 4 від 03 серпня 2006 року, № Н від 04 серпня 2006 року та № 5 від 07 серпня 2006 року, оскільки передане майно вже було реалізоване позивачем третім особам, а сума виручки, від реалізації (без врахування податку на додану вартість) включена до складу валових доходів.

Згідно положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Виходячи із вищезазначених норм Закону та змісту проведеної господарської операції, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивач правомірно включив витрати на відшкодування вартості майна ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат»до складу валових витрат у 1 кварталі 2006 року.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 06 травня 2004 року між ЗАТ «Волинський шовковий комбінат»(замовник) та ПП «Західконтракт»(виконавець) був укладений договір №25/2004на надання послуг з фінансово-господарської діяльності ЗАТ «Волинський шовковий комбінат», відповідно до умов якого замовнику в порядку та на умовах, визначених цим договором, доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання розробити Концепцію розвитку ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат»відповідно до умов проведення конкурсу з продажу пакета акцій та провести Діагностику ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат»згідно технічного завдання, а замовник зобов'язується прийняти послуги та оплатити їх.

На виконання умов договору, сторонами були підписані акти прийому-передачі виконаних робіт від 06 серпня 2004 року № 1, від 26 серпня 2004 року № 2 та від 30 серпня 2004 року №3.

Згідно розпорядження голови правління ЗАТ «Волинський шовковий комбінат»від 01 серпня 2004 року № 48/4 та акту введення в експлуатацію від 01 серпня 2004 року, підписаного комісією, вартість проведеної діагностики та концепції ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат»віднесено до складу нематеріальних активів з терміном використання 5 років та порядком нарахування амортизаційних відрахувань за прямолінійним методом.

Для підтвердження економічної обґрунтованості, доцільності проведених витрат, їх необхідності та зв'язку з господарською діяльністю підприємства, у відповідності до статті 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу»ЗАТ «Волинський шовковий комбінат»в лютому 2006 року направило лист до Міністерств освіти і науки України з проханням провести науково-технічну експертизу Концепції розвитку та Діагностики ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат».

Висновком державної первинної науково-технічної експертизи ДП «Український державний центр науково-технічної та інноваційної експертизи»від 18 квітня 2006 року підтверджено, що матеріали «Концепція розвитку ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат»»і «Діагностика ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат»»направлені на науково-технічне забезпечення та раціоналізацію господарської діяльності ЗАТ «Волинський шовковий комбінат», є об'єктами інтелектуальної власності та можуть бути віднесені до нематеріальних активів.

Витрати на придбання даних об'єктів нематеріальних активів відображено по даних бухгалтерського обліку на рахунку 12 «Нематеріальні активи»та у фінансовій звітності (рядок 010 активу балансу).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, факт проведення господарської операції з придбання активів податковим органом не заперечувався.

Згідно абзацу 8 пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 року № 242 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), нематеріальний актив -немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

Відповідно до підпункту 15.3 пункту 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), до складу загальновиробничих витрат включається амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення.

Пунктом 25 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що до складу елемента «Амортизація»включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

Згідно визначення, наведеного в пункті 1.2 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), нематеріальний актив -об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Підпунктом 8.1.2. пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Так, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не дає визначення поняття «власна виробнича діяльність». В пункті 1.32 статті 1 цього Закону наведено визначення поняття «господарська діяльність».

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що ЗАТ «Волинський шовковий комбінат»на законних підставах зменшив скоригований прибуток на суму амортизаційних відрахувань по вказаних об'єктах нематеріальних активів.

Зазначені висновки також підтверджуються постановою Господарського суду Волинської області від 12 березня 2007 року у справі № 2/83-2А, яка набрала законної сили.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність визначення податковим органом позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Луцької ОДПІ підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Волинської області від 20 листопада 2007 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Волинської області від 20 листопада 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна

Суддя Л.І. Бившева