Ухвала суду № 25353961, 21.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" червня 2012 р. м. Київ К-17855/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Рибченка А.О.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма „Технокомплект" на постанову господарського суду Київської області від 22.01.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2009

у справі № А6/631-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма

„Технокомплект"

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про скасування податкового повідомлення -рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма „Технокомплект" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення №002632310/0 від 19.10.2005.

Постановою господарського суду Київської області від 22.01.2008 в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2009 постанову господарського суду Київської області від 22.01.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за листопад 2004 року та складено акт № 1638/23-4/31414219 від 18.10.2005.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 002632310/0 від 19.10.2005, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за листопад 2004 року у розмірі 129849,6 грн.

Перевіркою встановлено порушення п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", відповідачем безпідставно включено до податкового кредиту в листопаді 2004 року суми податку на додану вартість в розмірі 29849.60 грн. за податковими накладними: № 09/11/01 від 09.11.04 на суму ПДВ 112544,0 грн. та № 09/11/02 на суму ПДВ 17305,60 грн., що призвело до зменшення заявленого до відшкодування ПДВ на суму 129849,60 грн.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, прийшли до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст. 99 КАС України.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи визначений ч. 2 ст. 99 КАС України становить один рік. Зазначений строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що платник податків вправі оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення з урахуванням строків давності. В свою чергу, строки давності визначені ст. 15 зазначеного Закону становлять 1095 днів.

При вирішенні конкуренції між положеннями частини другої ст. 99 КАС України і нормами ст. 5 та 15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" слід враховувати приписи ч. 3 ст. 99 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 99 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з наведеної норми КАС України, строки для звернення з адміністративним позовом особи (а не суб'єкта владних повноважень) та порядок їх обчислення можуть встановлюватися також іншими законами, в тому числі Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Таким чином, строк звернення платника податків з позовом до адміністративного суду щодо оскарження рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання визначається на підставі норм ст. 5 та 15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який становить 1095 днів з моменту отримання відповідного податкового повідомлення.

Отже, доводи касаційної скарги відповідача щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у зв'язку із пропуском позивачем річного строку звернення до суду є безпідставними.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма „Технокомплект" на постанову господарського суду Київської області від 22.01.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2009 слід задовольнити частково, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляції інстанції скасувати, а справу № А6/631-07 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма „Технокомплект" задовольнити частково.

Постанову господарського суду Київської області від 22.01.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2009 у справі № А6/631-07 слід скасувати.

Справу № А6/631-07 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалив набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович А.О. Рибченко