Ухвала суду № 25352837, 04.07.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2012 р.Справа № 2-а-8394/08/1570

Категорія:Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді -Осіпова Ю.В.,

суддів -Золотнікова О.С., Кравця О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника ДП «Одеський завод бактерійних і вірусних препаратів»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Одеський завод бактерійних і вірусних препаратів»ДАК «Укрмедпром»до Державної податкової інспекції в Суворовському районі м.Одеси, за участю прокуратури Суворовського району м.Одеси про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

10.08.2008 року ДП «Одеський завод бактерійних і вірусних препаратів»ДАК «Укрмедпром»звернулося до окружного суду із позовом до ДПІ в Суворовському районі м.Одеси про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000012400/0 від 25.06.2008 року про сплату штрафних (фінансових) санкцій в сумі 151 246,13 грн.

В своєму позові позивач зазначив, що за результатами виїзної позапланової документальної перевірки ДП «Одеський завод бактерійних і вірусних препаратів»(Завод «Біопром-Одеса») було складено акт №3815/24-01/05430610 від 23.06.2008 року, яким встановлено порушення заводом пп.8.6.1. п.8.6. ст.8, пп.17.1.8 п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у зв'язку із відчуженням активів, що знаходяться в податковій заставі, без попереднього узгодження з податковим органом. На підставі вказаного акту було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.06.2008 року №0000012400/0, яким визначено суму податкового зобов'язання по штрафним (фінансовим) санкціям на суму 151246,13 грн., яку, як вважає позивач, відповідач неправомірно застосував, оскільки знаходження активів підприємства в податковій заставі було визначено без врахування суми податкового боргу та без визначення предмету податкової застави.

Ухвалою суду від 23.12.2008 року до участі у справі в якості законного представника відповідача було допущено (залучено) прокуратуру Суворовського району м.Одеси, яка, в свою чергу, 06.08.2009 року надала до суду свої заперечення до позову, в яких підтримала позицію відповідача та вказала на існування у позивача податкової застави з 08.08.1998 року та необхідність письмово узгоджувати з податковим органом операції з активами, які перебувають в податковій заставі. Проте, в порушення пп.«а» пп.8.6.1. п.8.6. ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та цільовими фондами» при наявності податкового боргу позивачем було реалізовано заставне майно без згоди податкового органу на суму 151246,13 грн., у зв'язку з чим, ДПІ у Суворовському районі м.Одеси правомірно було застосовано до позивача штрафні санкції у вказаному розмірі.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року у задоволенні адміністративного позову ДП «Одеський завод бактерійних і вірусних препаратів»відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДП «Одеський завод бактерійних і вірусних препаратів»подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права та просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та /або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

На підставі постанови ст.слідчого прокуратури Суворовського району м.Одеси Хайнак В.Д. від 30.05.2008 року, ДПІ у Суворовському районі м.Одеси було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ДП «Одеський завод бактерійних і вірусних препаратів»за період з 01.01.2005 року по 30.05.2008 року з питань зазначених у постанові, а саме: чи був проведений продаж будь-яких основних засобів (в т.ч. будівель та споруд) за 2005 рік та по 30.06.2008 року, кому були реалізовані основні засоби та ким поставлені на баланс, чи здійснювались розрахунки з ПДВ за реалізовані основні засоби та в якій сумі, чи знаходилось майно ДП «Одеський завод бактерійних вірусних препаратів»в податковій заяві, чи погоджувалась реалізація основних засобів і фондів заводу з фондом держмайна та податковою адміністрацією, якщо погоджувалась то коли і ким, чи провадилась оцінка основних засобів при їх реалізації, якщо проводилась, то коли і ким.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем був складений акт від 23.06.2008 року №3815/24-01/05430610, яким встановлено, що боржником - ДП «Одеський завод бактерійних і вірусних препаратів», в порушення вимог пп.8.6.1 п.8.6. ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», було відчужено майно без згоди податкового органу на загальну суму 151246,13 грн. (а.с.6-14).

На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012400/0 від 25.06.2008 року про зобов'язання ДП «Одеський завод бактерійних і вірусних препаратів»сплатити штраф у розмірі суми відчуження, визначеної за звичайними цінами, що складає 151 246,13 грн.

Згідно копії витягу із Державного реєстру застав рухомого майна від 16.06.1999 року №39496, 08.08.1998 року у позивача виникла податкова застава на все рухоме майно та майнові права, про що був зроблений відповідний запис у Державному реєстрі застав рухомого майна 16.06.1999 року за №11-1055. Запис дійсний до 15.06.2004 року (а.с. 56).

А згідно із витягом із Державного реєстру застав рухомого майна від 27.07.2004 року №468831, вищевказана податкова застава була перереєстрована, про що здійснений запис у Державному реєстрі застав рухомого майна від 27.07.2004 року №2636-3110 про виникнення податкової застави ДП «Одеський завод бактерійних і вірусних препаратів»на все рухоме, нерухоме майно та майнові права, окрім майна, на яке не може бути звернене стягнення згідно законодавства з 02.10.2001 року. Запис про реєстрацію застави дійсний до 26.07.2009 року (а.с.57).

02.10.2001р. позивачу було направлено першу податкову вимогу від 02.10.2001 року №1/52 на суму 27348,20 грн., яку останній отримав 04.10.2001 року та в грудні 2001р. - другу податкову вимогу від 10.12.2001 року №2/372, яка отримана ним 10.12.2001 року (а.с.53,54) .

Відповідно до копії витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 21.02.2008 року №17108345, 21.02.2008 року за №6640054 була здійснена перереєстрація податкової застави боржника на активи платника податків згідно з актом опису від 13.02.2008 року №17. Запис про державну реєстрацію дійсний до 21.02.2013 року (а.с.134).

Вирішуючи справу по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що існування у позивача з 08.08.1998 року податкової застави є необхідністю письмово узгоджувати з податковим органом усі операції з активами, які перебувають в податковій заставі, у зв'язку з чим, позовні вимоги є необґрунтованими.

Колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає їх обґрунтованими та заснованими на законі, виходячи з наступного.

Так, ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог п.1.17 ст.1 діючого на той час Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкова застава - це спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає у силу закону. В силу податкової застави, орган стягнення має першочергове право у разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна перед іншими кредиторами у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно пп.«а»пп.8.6.1. п.8.6. ст.8 цього ж Закону, платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, зокрема операції з продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за їх звичайними цінами.

Апеляційним судом, на підставі наданої довідки про заборгованість ДП «Одеський завод бактерійних і вірусних препаратів»(а.с. 50-52) встановлено наступне.

Так, станом на 27.04.2007 року податковий борг позивача складав 123553,68 грн. Як вбачається із акта перевірки, згідно із договором купівлі-продажу від 25.04.2007 року та накладної на відпустку обладнання від 27.04.2007 року на суму 52395 грн. без ПДВ, податкової накладної від 27.04.2007 року №76 позивачем реалізоване обладнання на загальну суму 62874, 00 грн. Але, згоди на реалізацію такого майна від податкового органу отримано не було.

Станом на 09.07.2007 року податковий борг позивача складав 144962,39 грн. Згідно із приходними касовими ордерами від 09.07.2007 року №№267,268 в касу позивача поступило 23000 грн. - за реалізацію обладнання. Однак, згоди на реалізацію обладнання від податкового органу теж отримано не було.

Станом на 19.07.2007 року податковий борг позивача складав 144962,39 грн. Згідно із приходним касовим ордером від 19.07.2007 року №271 до каси позивача було прийнято 12781грн. - за реалізацію обладнання. Згоди на реалізацію обладнання від податкового органу отримано не було.

Станом на 08.11.2007 року податковий борг позивача складав 150787,59 грн. Згідно із накладними від 08.11.2007 року позивачем реалізовано ДАК «Укрмедпром»4 одиниці автотранспорту на загальну суму 2775 грн. Згоди на реалізацію автотранспорту від податкового органу отримано не було.

Станом на 15.11.2007 року податковий борг позивача складав 150787,59 грн. Позивачем реалізовано обладнання на загальну суму 18960,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 15.11.2007 року № 15393 та № 1254. Згоди на реалізацію автотранспорту від податкового органу отримано не було.

Таким чином, з матеріалів справи судами обох інстанцій встановлено, що позивачем, без отримання попереднього письмового узгодження з податковим органом, було реалізовано майно на загальну суму 151246,13 грн., що є порушенням підпункту «а»пп. 8.6.1. п. 8.6. ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

До такого висновку судова колегія приходить з наступних підстав.

Згідно із п. 1.6 Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби, затвердженого Наказом ДПА України від 28.08.2001 року №338, право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

Відповідно до пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону, джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Положеннями п.11.1 ст.11 цього Закону передбачено, що у разі коли платник податків, який перебуває у державній або комунальній власності, не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків.

Також, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає необгрунтованим посилання позивача на підпункт «а»пп.8.6.1. п.8.6. ст.8 вказаного Закону щодо можливості реалізації ним майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме - готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за їх звичайними цінами без попереднього отримання письмового узгодження у податкового органу, що є обтяжувачем.

Окрім того, слід зазначити, що судами обох інстанцій встановлено, що позивачем у такий спосіб реалізовувалось обладнання та автотранспорт.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 13.12.2005 року №13122, ДП «Одеський завод бактерійних і вірусних препаратів»здійснює такі види діяльності за КВЕД: виробництво фармацевтичних препаратів, виробництво основних фармацевтичних продуктів, роздрібна торгівля фармацевтичними товарами, оптова торгівля фармацевтичними товарами.

Таким чином, реалізоване позивачем обладнання та автотранспорт не є готовою продукцією, товарами або товарними запасами, а відтак, не відносяться Законом до виключного випадку, за яким операції з відчуження майна не повинно узгоджуватися з податковим органом, що є обтяжувачем такого майна.

Також, судова колегія критично оцінює і твердження позивача щодо необхідності списання податкового боргу згідно із вимогами ст.18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі якщо такий борг виник станом на 31.12.1999 року. з огляду на наступне.

Так, відповідно до пп.18.1.1. вказаної статті Закону, списанню у такому випадку підлягає лише тільки сам податковий борг, проте, норми вказаної статті не передбачають списання нарахованої пені та штрафних санкцій.

Стосовно ж посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 24.03.2005 року по справі №рп/2005, судова колегія ввжає зазначити наступне.

Так, вказаним вище рішенням Конституційного Суду України було визнано неконституційним положення пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу. Проте, ч. 2 ст. 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, тобто рішення Конституційного суду не має зворотної сили у часі.

Отже, за таких обставин, враховуючи той факт, що податкова застава позивача виникла 08.08.1998 року, а рішення Конституційного суду набрало чинності 24.03.2005 року, судова колегія рахує, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність протиправності у встановленні податкової застави на всі активи платника податків без врахування сум його податкового боргу.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, судова колегія, як і окружний суд, вважає правомірним висновок ДПІ у Суворовському районі м. Одеси щодо порушення позивачем вимог пп.«а»пп.8.6.1. п.8.6. ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»під час відчуження майна на загальну суму 151246,13 грн. без згоди податкового органу.

Відповідно до приписів пп.17.1.8. п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до аналогічного, що і суд 1- інстанції, висновку про те, що прийняте ДПІ у Суворовському районі м. Одеси податкове повідомлення-рішення від 25.07.2008 року №0000012400/0 про зобов'язання ДП «Одеський завод бактерійних і вірусних препаратів»сплатити штраф у розмірі суми відчуження, визначеної за звичайними цінами, що складає 151246,13 грн. - є таким, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

У зв'язку з вказаним, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є правильними, обґрунтованими і відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм діючого у цій сфері законодавства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Отже, за таких обставин, оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду -без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Одеський завод бактерійних і вірусних препаратів»ДАК «Укрмедпром»- залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Осіпов Ю.В.

Судді: Золотніков О.С.

Кравець О.О.