Постанова № 25349030, 23.07.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2012 р. Справа № 5019/493/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Тимошенко О.М.

суддів Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Вовчко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Публічне акціонерне товариство "Рівненський радіотехнічний завод" на рішення господарського суду Рівненської області від 10.05.12 р.

у справі № 5019/493/12 (суддя Бережнюк В.В. )

позивач Рівненський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Управління житлово-комунального господарства Рівненської обласної державної адміністрації Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал"

відповідач Публічне акціонерне товариство "Рівненський радіотехнічний завод"

про стягнення в сумі 90 215 грн. 46 коп.

за участю представників сторін:

прокурора - Лис Н.В. (посвідчення №102 від 24.11.2011р.);

позивача - Якубович Т.Л. (довіреність №91/01-11 від 17.01.2012р.);

відповідача - Ткачук О.М. (довіреність №81/1 від 04.01.2012р.).

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 10.05.2012 року у справі № 5019/493/12 позов Рівненського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Управління житлово-комунального господарства Рівненської обласної державної адміністрації Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" до Публічного акціонерного товариства "Рівненський радіотехнічний завод" про стягнення в сумі 90 215 грн. 46 коп. задоволено. Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Рівненський радіотехнічний завод" на користь Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" 80 351 грн. 77 коп. основного боргу, 383 грн. 59 коп. - пені, 6 088 грн. 94 коп. - інфляційних втрат, 3 391 грн. 16 коп. - 3 % річних. Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Рівненський радіотехнічний завод" в доход державного бюджету України 1 804 грн. 31 коп. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Рівненської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі та його представник безпосередньо в судовому засіданні зазначає, що з 05.07.2011 року право власності ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" на будівлі та споруди, виробничі корпуси і допоміжні приміщення перейшло до ПП-фірми "Інтерекопласт", що підтверджується відповідними договорами.

Також в апеляційній скарзі посилається на те, що 26 червня 2009 року позивачу був направлений лист №81/240 ВАТ "Рівненський радіотехнічний завод", в якому останній просив договір від 01.08.2005 року за №277 вважати припиненим з 01.08.2009 року, однак відповіді на зазначений лист не отримав.

Позивач - РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" у відзиві на апеляційну скаргу, його представник, а також прокурор безпосередньо в судовому засіданні вважають рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення міцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01 серпня 2005 року між Рівненським обласним виробничим комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (водокана/позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Рівненський радіотехнічний завод" (абонент/відповідач), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Рівненський радіотехнічний завод", був укладений договір на подачу води з комунального водопроводу та прийняття стоків у комунальну каналізацію за № 277 (далі - договір, а.с. 6-7), відповідно до п.1.1. якого, водоканал зобов'язувався забезпечувати водопостачання абонента до місця приєднання останніх до комунальних водопроводів, а також приймати стічні води у комунальну каналізацію та очищати їх.

Як встановлено судами обох інстанцій, на виконання умов договору позивачем протягом березня 2009 року - березня 2012 року року було надано відповідачу послуги з водовідведення на загальну суму 96 261,00 грн.

Відповідно до п.п. а) п. 2.4. договору, абонент зобов'язувався своєчасно проводити оплату за надані послуги водопостачання та водовідведення.

За умовами п.3.6. договору, абонент проводить оплату за отримані послуги водопостачання і водовідведення шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок водоканалу протягом трьох днів з дня отримання рахунку. У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачується неустойка; 2) у другу чергу сплачується основна сума боргу.

У разі неоплати отриманого рахунку згідно п.3.6., водоканал має право припинити надання послуг водопостачання та водовідведення (п.3.7. договору).

Натомість, відповідач, в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, оплату за надані послуги здійснив не належним чином, здійснивши розрахунки частково, на загальну суму 15 909,23 грн.

Внаслідок таких неправильних дій відповідача, останнім створена заборгованість в сумі 80351,77 грн. (а.с.8).

При цьому, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості відповідачем не подано; відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, існує заборгованість відповідача перед позивачем, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 80351,77 грн. обгрунтовані, законні та, відповідно, правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі ст.ст. 509, 526, 530 ЦК України.

Відповідно до п.4.2. договору, у разі неоплати або часткової неоплати послуг водоканалу у встановлені договором строки абоненту нараховується пеня за кожен календарний день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який оплачується пеня.

Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов договору та зважаючи, що Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 549, 551, 611 п.3 ЦК України, п.4.2. договору передбачена майнова відповідальність, суд першої інстанції правомірно задоволив позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 383,59 грн. за період з 14.09.2011 року по 14.03.2012 року, згідно поданого позивачем уточненого розрахунку (а.с.42).

Крім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки прострочення виконання з боку відповідача має місце, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом щодо правомірності стягнення з відповідача 6088,94 грн. інфляційних втрат та 3 391,16 грн. відсотків річних, згідно поданого позивачем розрахунку (а.с.10-13).

При цьому, посилання скаржника на те, що в останнього відсутні зобов'язання щодо оплати вищевказаної заборгованості, а нарахування сум за відвід стічних вод у комунальну каналізаційну мережу є безпідставним та необґрунтованим, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Як вже зазначалося вище, 01.08.2005 року між РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" та ВАТ "Рівненський радіотехнічний завод" був укладений договір на подачу води з комунального водопроводу та прийняття стічних вод у комунальну каналізацію, на підставі якого останньому були надані послуги з водопостачання та водовідведення № 277.

Відповідно до ст.188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Відповідно до п.6.1 договору, останній набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє протягом одного року.

Договір вважається щорічно продовженим на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення терміну його дії будь-яка із сторін письмово не повідомила другу сторону про його припинення (п.6.2 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, будь-якого підтвердження того, що відповідачем надсилався лист про припинення дії договору у встановлений п.6.2 договору строк відповідачем не надано.

Крім того, згідно даних журналів реєстрації вхідної-вихідної кореспонденції РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" будь-якого документу зі сторони відповідача на адресу позивача у вищевказаний період не надходило (витяг із журналу, а.с.85-86).

Листи відповідача, які надійшли на адресу позивача, адресовані останнім 14.09.2009 року № 81/326 та 28.09.2009 року, а тому не можуть бути доказом письмового повідомлення позивача про припинення дії договору у встановлений п.6.2 договору строк.

Оскільки відповідачем не вжито заходів щодо дотримання вимог п. 6.2. договору, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що договір з 01.08.2009 року був пролонгований на тих же умовах.

Крім того, слід зазначити, що предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача дебіторської заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення в частині дощових стоків за період з 01.03.2009 року по 01.04.2012 року на підставі договору від 01.08.2005 року, який в свою чергу є чинним, і розірваним чи припиненим в судовому порядку не визнавався.

В свою чергу, порядок укладання, зміни чи розірвання договору на подачу води з комунального водопроводу та прийняття стічних вод у комунальну каналізацію не є предметом даного спору.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Рівненський радіотехнічний завод" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Рівненської області від 10.05.2012 року - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.