Ухвала суду № 25337667, 20.06.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2012 р.Справа № 2-а-14943/09/2170

Категорія:Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді -Осіпова Ю.В.,

суддів -Косцової І.П., Кравця О.О.,

при секретарі Коваленко І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2010 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Облгазпостач» Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергострой»до Державної податкової інспекції у м.Херсоні про скасування рішень про застосування штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И В:

28.12.2009 року ДП «Облгазпостач»ТОВ «Енергострой» звернулося до окружного суду із позовом до ДПІ у м.Херсоні про скасування рішень про застосування штрафних санкцій від 11.08.2009 року №0008282307 та №0008292307.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2010 року позов задоволено частково. Скасовано рішення про застосування штрафних санкцій Державної податкової інспекції у м.Херсоні від 11.08.2009р. №0008292307. Частково скасовано рішення про застосування штрафних санкцій ДПІ у м.Херсоні від 11.08.2009р. №0008282307 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 43 974,96 грн. за порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». В решті рішення про застосування штрафних санкцій Державної податкової інспекції у м.Херсоні від 11.08.2009р. №0008282307 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 340 грн. за порушення п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»залишено без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, Державна податкова інспекція у м.Херсоні подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права та просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02.04.2010 року і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника позивача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

15.07.2009 року посадовими особами ДПІ було проведено перевірку дотримання ДП «Облгазпостач»ТОВ «Енергострой» порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

Перевірку проведено на підставі направлень від 03.07.2009р. №1088/237, графіка перевірок на липень 2009 року.

За результатами вказаної перевірки було складено акт від 15.07.2009 року №0866/21/22/23/32725867/635, відповідно до якого, встановлено порушення позивачем вимог п.п.9, 12, ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», та п.2.6. Постанови КМУ №1154 та від 12.12.2004 року №637, а саме: не забезпечено зберігання фіскальних звітів РРО у КОРО, відсутні документи на товар згідно додатку до акту на суму 2 187,48 грн. та виявлено не оприбуткування готівкових коштів у відповідний розділ КОРО на суму 16 374,67 грн.

За вказані порушення податкового законодавства 11.08.2009 року відповідачем було прийнято 2 рішення про застосування до позивача штрафних санкцій: №0008282307 - на суму 44 314,96 грн. та №0008292307 - на суму 81 873,35 грн.

При цьому, спірне рішення про застосування штрафних санкцій від 11.08.2009 року №0008282307 прийняте відповідачем за порушення встановленого порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на суму 21987,48 грн. та не зберігання за місцем здійснення розрахунків фіскальних звітів реєстраторів розрахункових операцій у книзі обліку розрахункових операцій.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з того, що доводи відповідача щодо не оприбуткування готівкових коштів та не належного оприбуткування нафтопродуктів по обліку позивача є необґрунтованими, у зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судова колегія погоджується з цими висновками суду першої інстанції і вважає їх обгрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Відповідно до «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.1999р. (за реєстр. в Міністерстві юстиції України 02.11.1999р. за №751/4044), яке визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності, розроблена методологія та порядок визнання та первісної оцінки запасів, оцінки запасів на дату балансу та розкриття інформації про запаси в примітках до фінансової звітності. При цьому, для цілей бухгалтерського обліку даним стандартом встановлено, що запаси включають: сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб; незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу; готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом; товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Крім того, в п.10.2.10 Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України»(затв. наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України № 281/171/578/155 від 20.05.2008р. та зареєстрованої в МЮ України 02.09.2008р. за №805/15496), передбачено, що на підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою № 17-НП (додаток 14). Тобто, оприбуткуванням нафтопродуктів вважається внесення необхідних записів в журнал обліку надходження нафтопродуктів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано Змінний звіт №18 за 14.07.2009 року та товарно-транспортні накладні з 01.07.2009 року по 14.07.2009 року, які повністю підтверджують належне оприбуткування нафтопродуктів по обліку позивача.

При цьому, слід зазначити, що Форма змінного звіту АГСЗ №18 фактично повністю відповідає формі змінного звіту АЗС за формою №17-НП (додаток 14).

Тобто, на момент перевірки 15.07.2009 року, на думку судів обох інстанцій, позивач не порушив встановленого порядку обліку нафтопродуктів за місцем їх реалізації, а тому до нього необґрунтовано було застосовано штрафні санкції у розмірі 43 974,96 грн. за порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Державною податковою інспекцією у м.Херсоні правомірно було застосовано штрафну санкцію у розмірі 340 грн. за не забезпечення зберігання за місцем проведення розрахунків фіскального звіту РРО, що не заперечується представником позивача, а тому, відповідно, рішення про застосування штрафних санкцій від 11.08.2009 року №0008282307 підлягає частковому скасуванню на 43974,96 грн.

Що ж стосується не оприбуткування готівкових коштів у сумі 16374,67 грн., то судова колегія зазначає наступне.

Так, п.1 Указу Президента України від 12.06.1995 року №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», згідно якого, до позивача і застосована фінансова санкція, передбачає застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування готівки у касах, а не за відсутність запису про рух коштів у КОРО.

Пунктом 1.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» встановлено, що оприбуткування готівки -проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, КОРО.

Відповідно до п. 2.6 вищевказаного Положення, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Так, проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки буде вважатися її відображення у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО.

У наданих суду 1-ї інстанції документах (чек РРО за 14.07.2009 року) позивач підтвердив дотримання вимог п.2.6. ст.2 Порядку №637 при оприбуткуванні готівки у сумі 16374,67 грн. у касі підприємства.

Отже, при вирішенні питання про правомірність застосування штрафної санкції за не оприбуткування готівки у сумі 16374,67 грн., суд 2-ї інстанції, як і окружний суд, виходить з того, що відповідно до Інструкції «Про порядок застосування та стягнення штрафних санкцій органами ДПС»№110 від 17.03.2001р., підставою для застосування штрафних санкцій є акт перевірки.

Як вбачається з акту перевірки від 15.07.2009р., у позивача було виявлено не оприбуткування готівкових коштів у відповідний розділ КОРО, а саме -сума 16374,67 грн. Z-звіту №1259 у ІІ-й розділ не оприбуткована, за що до позивача застосовано штрафну санкцію у 5-му розмірі не оприбуткованої готівки -т.б. 81873,35 грн.

Тобто, ця штрафна санкція застосована не за не оприбуткування даної суми у касі підприємства, а фактично за не оприбуткування її у ІІ-му розділі КОРО, що, в свою чергу, не передбачено Указом Президента України №436/95 від 12.06.1995р.

До того ж, ще слід зазначити, що згідно із приписами ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, у відповідності до ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки.

Наведені ж у скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду -без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Осіпов Ю.В.

Судді: Косцова І.П.

Кравець О.О.