Постанова № 25337665, 12.07.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2012 р.Справа № 2-а-2234/11/1470

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

за участю секретаря - Алексєєвої Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Агромарин-М»до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Державної податкової служби, третя особа - ТОВ Сільськогосподарське підприємство «Нібулон», про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Агромарин-М»звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило визнати протиправними дії посадових осіб Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва щодо включення до акту перевірки висновку про визнання податкового кредиту Товариства за липень-листопад 2010 року таким, що підлягає коригуванню (зменшенню), щодо видачі Товариством видаткових, податкових накладних, актів виконаних робіт без мети настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, щодо визнання дій Товариства такими, що призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету, щодо укладення Товариством правочинів, які суперечать моральним засадам суспільства та порушують публічний порядок ї є нікчемними, щодо відсутності поставок товарів, щодо визнання такими, що підлягають коригуванню (зменшенню) податкових зобов'язань Товариства за серпень-листопад 2010 року, щодо визнання даних, наведених Товариством у податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень, серпень-листопад 2010 року про обсяги придбання та продажу, податкові зобов'язання та податковий кредит недійсними та зобов'язати відповідача внести відповідні зміни до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів в частині відображення недостовірної інформації, викладеної в Акті перевірки.

В обґрунтування позову зазначено, що при проведенні перевірки та при оформленні її результатів податковий орган діяв не в порядку та не у спосіб, передбачений законодавством України, висновки, викладені в акті перевірки, не відповідають дійсності, та ґрунтуються на неперевірених фактах та припущеннях. Не зважаючи на не прийняття відповідних рішень за наслідками перевірки, викладені в акті перевірки неправдиві дані призвели до негативних наслідків як до Товариства (позбавлення права власності на придбаний товар, який згодою був реалізований покупцям, та на грошові кошти, отримані від покупців за цей товар. Крім цього, в акті перевірки зазначено про недійсність даних, що містяться в деклараціях з ПДВ щодо сум податкових зобов'язань та податкового кредиту, а також щодо обсягів придбання та продажу товарів, що в свою чергу, зобов'язує Товариство коригувати податкову звітність самостійно, або тягне автоматичне коригування в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, предметом даного позову є протиправність дій ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва щодо коригування (зменшення) податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача за червень, серпень-листопад 2010 року, визнання недійсними даних, наведених у деклараціях з податку на додану вартість за червень, серпень-листопад 2010 року про обсяги придбання та продажу (а отже податкові зобов'язання та податковий кредит), з послідуючим відображенням цих висновків в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів ТОВ «Агромарин-М»з підстав нечинності правочинів, укладених позивачем з зазначеними в акті перевірки контрагентами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зафіксовані в акті перевірки висновки не відповідають дійсним обставинам справи, відповідач при складанні акту вийшов за межі своєї компетенції, його дії суперечать вимогам чинного законодавства та є протиправними.

Так, судом першої інстанції у справі з'ясовано, що у лютому 2011 року ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Агромарин-М»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за червень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 року, результати якої відображені в акті від 15.02.11р. №176/23-400/37104044.

Як вбачається із зазначеного акту перевірки, в ході перевірки податковим органом виявлено факти порушення позивачем п.п.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, , п.п.7.3.1 п. 7.3 п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.2, 5, 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. №165, що, на думку податкового органу, є підставою для коригування (зменшення) податкового кредиту позивача за липень-листопад 2010року та податкових зобов'язань за серпень-листопад 2010року та для визнання недійсними даних про обсяги придбання та продажу (а отже податкових зобов'язань та податкового кредиту), наведених у деклараціях з ПДВ за вказаний період.

Суть порушення, на думку податкового органу, полягала у тому, що за даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлені розбіжності по податковому кредиту ТОВ «Агромарин-М»з ТОВ «Агрохімінвест 2000», ТОВ «Оттокконохто», ТОВ «Компанія Промресурс ЛТД», ТОВ «БК ЮСГ», ТОВ «ФМП-Лак», оскільки згідно наявної оперативної інформації контрагенти позивача по ланцюгам постачання відсутні за місцем реєстрації, згідно даних, наведених у деклараціях по податку на прибуток, не мають основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, земельних ділянок, обладнання) для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-якого товару у обсягах, що задекларовані, не мають найманих працівників для здійснення відповідної діяльності, а також використовують у своїй діяльності підприємства, що є вірогідними «податковими ямами»та не виконують податкових зобов'язань перед бюджетом.

До того ж, відповідно до реєстраційних документів ТОВ «ФМП-Лак»директором та засновником останнього є громадянин ОСОБА_3, який повідомив, що ніякого відношення до ведення фінансово-господарської діяльності за весь період існування зазначеного Товариства не мав.

В свою чергу, податковим органом встановлено, що ТОВ «Агромарин-М»декларації з податку на прибуток за 2010 рік та додатки К1/1 до рядку 07 цієї декларації до податкового органу не подавав, згідно податкової звітності за формою 1-ДФ на підприємстві працювало 7 осіб, що свідчить про відсутність у позивача основних засобів та трудових ресурсів, які б приймали участь у навантаженні-розвантаженні будь-яких товарів, ТМЦ, наданні послуг, транспортуванні та зберіганні товару.

Зазначені обставини, за висновком податкового органу, дають підстави вважати, що укладені позивачем правочини з вищевказаними контрагентами-постачальниками не спрямовані на реальне настання правових наслідків, суперечать інтересам держави, отже, є нікчемними, та в силу ст.216 ЦК України, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

У зв'язку з цим податковий орган дійшов висновку про те, що податковий кредит позивача за липень-листопад 2010 року проведено на підставі нікчемних правочинів та підлягає коригуванню(зменшенню): у липні 2010 року -на 166 666,6 грн., у серпні 2010 року -на 1 343 449,6 грн., у вересні 2010 року -на 7 392 623,07 грн., у жовтні 2010 року -на 9 579 864,33 грн., у листопаді 2010 року -на 2 318 507,56 грн.

Оскільки у позивача відсутні трудові ресурси, податковий орган також дійшов висновку, що податкові та видаткові накладні, акти виконаних робіт, виписані та підписані на здійснення господарських операцій при подальшої реалізації товару, надані позивачем контрагентам-покупцям (ТОВ СП «Нібулон», ТОВ «Альдор-Трейд», ПП «Віталмар Агро», ТОВ «АФХ Трейд», ТОВ «Кернел-Трейд», ТОВ «Оптімус», ПП «Гілея-Інвест», ВАТ «Миронівський ЗВКК», ТОВ «Катеринопільський елеватор», ДП «Сантрейд», ТОВ «Волари Експорт», ЗАТ «АТ Каргілл», ПП «Гротек», ТОВ «Агроспецсервіс», ТОВ «Агропроінвест 08», ТОВ «Фірма «Каскад-Агро», ТОВ «Олсідз Груп Україна», ТОВ «А.С.Т.І. (Україна)», ТОВ «Українське зерно», ТОВ «Агропродукт-Херсон», ПП «Трансагрогрупп», ТОВ «Нью Ворлд Грейн Юкрейн», ТОВ «Оріал», ТОВ «Оптімус», ТОВ «Перлина Півдня ЛТД», ТОВ «Кононівський елеватор», ВАТ «Помічнянський елеватор», ПП «Інжиніринговий центр «Біотехінвест», ПАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів», ПП «Лєсік&Т», ТОВ»"РТС Україна», ТОВ «Агропромислова компанія», ТОВ «Будтехінжинерінг», ТОВ «Інфо Терра», ТОВ «Мел-транс», ТОВ «Саноіл Торг», ПП «Сєрна») без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України, а укладені правочини суперечать моральним засадам суспільства та порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, адже операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводилось, та як наслідок у ході перевірки не виявлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з його відсутністю, а отже, є нікчемними, що, в свою чергу, є підставою для коригування (зменшення) податкових зобов'язань позивача за серпень 2010 року -на 1 3284 246,93 грн., за вересень 2010 року -на 6 488 954,22 грн., за жовтень 2010 року -на 9 982 660,84 грн., за листопад 2010 року -на 3 168 685,99 грн.

За наслідками перевірки відповідачем податкових повідомлень-рішень не приймалось, проте у висновку акту перевірки зазначено, що дані, наведені у деклараціях з податку на додану вартість за червень, серпень-листопад 2010 року про обсяги придбання та продажу (а отже податкові зобов'язання та податковий кредит) є недійсними, що, відповідно, відображено в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів ТОВ «Агромарин-М».

Таки дії, за висновком суду першої інстанції, з яким погоджується і колегія суддів, є протиправними, виходять з межі наданих відповідачеві повноважень, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 207, ч.1 ст. 208 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам Закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена Законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

ЦК України містить загальні правила про недійсні правочини -це правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (ч.1 ст.216 ЦКУ), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (ч.2 ст.215 ЦКУ) та оспорювані (ч.3 ст. 215 ЦКУ), принципова відмінність між якими полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу Закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі, що передбачено ст. 236 ЦК України.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Таким чином, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена Законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

В свою чергу, органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. У разі задоволення позову, висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Не передбачено право органів державної податкової служби на визнання в актах перевірок правочинів нікчемними і статтєю 20 Податкового кодексу України, якою визначено вичерпний перелік прав зазначеного суб'єкта владних повноважень.

Аналізуючи викладені норми, колегія суддів зазначає, що органи державної податкової служби, виходячи зі своїх завдань та функцій, у відносинах з платниками податків покликані перевіряти своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків та зборів, правильність ведення податкового обліку. Жодна норма податкового законодавства, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, не наділяла податкові органи правом давати правову оцінку договорам, які укладалися між платниками податків та їх контрагентами, а саме: аналізувати зміст правочинів, дотримання форми та порядку їх укладення, строків виконання, тощо. Тобто, податковий орган не уповноважений досліджувати суть договорів та здійснювати контроль за їх відповідністю нормам чинного законодавства України.

В свою чергу, відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів, вартість яких відноситься до валових витрат підприємства. Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з установлених судом першої інстанції обставин справи, відображення позивачем у бухгалтерському обліку та податковій звітності господарських операцій з контрагентами, зазначеними в акті перевірки, угоди з якими визнано відповідачем нікчеминими, повною мірою підтверджено наявними в матеріалах справи первинними документами - податковими накладними, які відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону, товаро-транспортними накладними та іншими належними доказами.

Відповідачем, в свою чергу, не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з поставки товарів, робіт та послуг позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, який встановивши реальність операцій та факт взаєморозрахунків між позивачем та його контрагентами, зазначив, що підстав вважати неправомірним формування позивачем податкових зобов'язань та податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками виконання умов попередніх договорів немає.

Разом з цим, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що наявність в інформаційній базі податкової служби відомостей щодо нікчемності правочинів не тягне негативні наслідки для позивача.

Як встановлено колегією суддів, результатом внесення таких відомостей до інформаційної бази є невизнання даних податкових декларацій щодо визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ платників податків. Ця обставина призводить до виникнення розбіжностей у визначенні податкових зобов'язань одного контрагента та податкового кредиту іншого контрагента, що має наслідком визначення податковим органом відповідних податкових зобов'язань.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про зобов'язання виключити з автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України відомостей щодо нікчемності правочинів є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, що помилково не було встановлено судом першої інстанції.

Що стосується решти позовних вимог, задоволених судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що ці вимоги суттєво не впливають на предмет спору, вони не направлені на відновлення порушених прав позивача, а відтак не можуть бути задоволеними.

Оскільки судом першої інстанції повно та всебічно перевірено всі обставини справи, проте цим обставинам дано не належну правову оцінку, колегія суддів приходть до висновку, що судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Державної податкової служби -задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Агромарин-М»до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Державної податкової служби, третя особа - ТОВ Сільськогосподарське підприємство «Нібулон», про визнання протиправними дій -скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою позов ТОВ «Агромарин-М»задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Державної податкової служби щодо коригування (зменшення) податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «Агромарин-М»за червень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 року, визнання недійсними даних, наведених у деклараціях з податку на додану вартість за червень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 року про обсяги придбання та продажу (а отже податкові зобов'язання та податковий кредит), з послідуючим відображенням цих висновків в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів ТОВ «Агромарин-М».

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Центральному районі м. Миколаєва Державної податкової служби відобразити в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України дані декларацій з ПДВ, поданих ТОВ «Агромарин-М»за червень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 року.

В задоволенні решти вимог -відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.