Ухвала суду № 25337566, 19.07.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2012 р.

Справа № 2а/1570/7326/2011

Категорія:8.2.3

Головуючий в 1 інстанції: Федусик А.Г.

Одеській апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді - Турецької І.О.

суддів –Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря – Скоріної Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року у справі за позовом приватного підприємства «Стройінжсервіс»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Стройінжсервіс»(надалі –ПП «Стройінжсервіс», позивач) звернулося до суду з позовом мотивуючи його тим, що в період з 29 червня 2011 року по 30 червня 2011 року Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС, відповідач) була проведена невиїзна документальна перевірка ПП «Стройінжсервіс»щодо взаємовідносин з ТОВ «Інсайд-Груп» за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року. За результатами перевірки відповідачем був складений акт №187/23-213/20958886 від 30 червня 2011 року, на підставі якого ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення №0003752301/0 від 14 липня 2011 року, яким позивачу було донараховано податкове зобов’язання з ПДВ в сумі 365 363 грн., в тому числі 292 290 грн., за основним платежем, та 73 073 грн., за штрафними санкціями, а також №0003732301/0 від 14 липня 2011 року, яким було донараховано податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 456 705 грн., в тому числі 365 364 грн., за основним платежем, та 91 341 грн., за штрафними санкціями. Позивач вважає вказані рішення неправомірними, оскільки вони не ґрунтуються на нормах права

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року позовні вимоги приватного підприємства «Стройінжсервіс»- задоволено.

Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби №0003752301/0 від 14 липня 2011 року, яким позивачу було донараховано податкове зобов’язання з ПДВ в сумі 365 363 грн., в тому числі 292 290 грн., за основним платежем, та 73 073 грн., за штрафними санкціями, а також №0003732301/0 від 14 липня 2011 року, яким було донараховано податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 456 705 грн., в тому числі 365 364 грн., за основним платежем, та 91 341 грн., за штрафними санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до норм діючого законодавства, з моменту оплати коштів за товар та отримання ПП «Стройінжсервіс»податкових накладних від ТОВ «Інсайд-Груп» у позивача виникло право на віднесення ПДВ по цим операціям до складу свого податкового кредиту, що він і зробив у податкових деклараціях у перевіряємому періоді. Також, суд зазначив, що в ході розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів щодо визнання вказаних угод між ПП «Стройінжсервіс»та ТОВ «Інсайд-Груп» у встановленому законом порядку недійсними.

Оскаржуючи рішення суду ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС зазначило про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і в апеляційній скарзі поставило питання про скасування судового рішення з прийняттям нового - про відмову у задоволені позову.

В суді апеляційної інстанції, представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача просив в задоволенні апеляції відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

З’ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено законне та обґрунтоване рішення, виходячи зі наступного.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що ПП «Стройінжсервіс»зареєстроване 29 травня1996 року та перебуває на обліку в ДПІ у Малиновському районі м. Одеси як платник податків.

В період з 29 червня 2011 року по 30 червня 2011 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси була проведена невиїзна документальна перевірка ПП «Стройінжсервіс»щодо взаємовідносин з ТОВ «Інсайд-Груп»за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

За результатами перевірки відповідачем був складений акт №187/23-213/20958886 від 30 червня 2011 року, в якому зазначено про порушення ПП «Стройінжсервіс»вимог п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого було занижено податок на прибуток в сумі 365 364 грн., та вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження ПДВ, що підлягає сплаті, на суму 292 290 грн.

На підставі цього акту, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, було прийнято податкові повідомлення-рішення №0003752301/0 від 14 липня 2011 року, яким ПП «Стройінжсервіс»було донараховано податкове зобов’язання з ПДВ в сумі 365 363 грн., в тому числі 292 290 грн., за основним платежем, та 73 073 грн., за штрафними санкціями, а також №0003732301/0 від 14 липня 2011 року, яким ПП «Стройінжсервіс»було донараховано податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 456 705 грн., в тому числі 365 364 грн., за основним платежем, та 91 341 грн., за штрафними санкціями.

Так, в Акті перевірки, відповідач зазначає, що правовідносини ПП «Стройінжсервіс»з ТОВ «Інсайд Груп»мали безтоварний характер, та ПП «Стройінжсервіс»не отримав товар, вказаний у видаткових та податкових накладних, оформлених його контрагентом - ТОВ «Інсайд-Груп», а саме - будівельні матеріали.

Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється сторонами, що основними видами діяльності ПП «Стройінжсервіс»є будівництво будівель та інших споруд, доріг, діяльність у сфері інжинірингу та виробництво будівельних металевих конструкцій. З метою здійснення цієї діяльності у перевіряємому періоді позивач придбав у ТОВ «Інсайд-Груп»будівельні матеріали, фурнітуру, витратні матеріали та обладнання, що оформлювалося видатковими накладними.

Як вбачається з матеріалів справи, в 2008 році, ПП «Стройінжсервіс»було укладено ряд договорів на проведення капітального ремонту, реконструкції об'єктів нерухомості, та виконання будівельно-оздоблювальних робіт. Зокрема, були укладені наступні договори з ВАТ «Одеський припортовий завод»: Договори №13/7 на реконструкцію та №13/14 на капітальний ремонт від 03 квітня 2008 року (з Додатковою угодою №1 від 10 липня 2008 року); договір №13/13 на капітальний ремонт від 04 квітня 2008 року; договір №40 на капітальний ремонт від 21 липня 2008 року; договори №14/к на капітальний ремонт (з Додатком №1) та №14/6 від 29 липня 2008 року. Крім цього, у 2008 році діяв договір з ТОВ «Санта»№1КЗ від 23 травня 2007 року на проведення будівельно-оздоблювальних робіт (з додатками №№1-4). Згідно додаткових угод від 31 жовтня 2007 року та 29 грудня 2008 року до вказаного договору, строк виконання робіт був встановлений з 01 червня 2007 року по 01 березня 2010 року.

Усі вказані вище договори передбачали виконання будівельних, ремонтних та оздоблювальних робіт протягом 2008 року, що, відповідно, вимагало придбання будівельних та інших матеріалів, частина яких була отримана від ТОВ «Інсайд Груп» за відповідними видатковими накладними (наведені вище). Зокрема, Додатком №1 до договору №14/к на капітальний ремонт з ВАТ «Одеський припортовий завод», прямо передбачено використання матеріалів, номенклатура яких збігається з номенклатурою товару, придбаного у ТОВ «Інсайд Груп»(грунт, фарба, шпаклівка).

Факт виконання відповідних будівельних, ремонтних та оздоблювальних робіт за вказаними вище договорами, та, відповідно, використання, будівельних матеріалів, підтверджено актами прийомки виконаних підрядних робіт з підсумковими відомостями ресурсів.

Перевезення будівельних матеріалів здійснювалось на підставі договору оренди транспортних засобів №С0108 від 01 січня 2008 року між ПП «Стройінжсервіс»та ТОВ «Санта», яке також надавало послуги водіїв, що підтверджено довідкою. Наявність у ТОВ «Санта» вказаних у довідці транспортних засобів у відповідний період підтверджена свідоцтвами про їх реєстрацію та тимчасовим реєстраційним талоном. Передача автомобілів у користування ПП «Стройінжсервіс»підтверджена Актом приймання-передачі техніки згідно договору оренди транспортних засобів №С0108 від 01 січня 2008 року, отримані послуги зафіксовані в Актах прийому-передачі виконаних робіт №642 від 29 серпня 2008 року, №867 від 31 жовтня 2008 року, №293 від 29 червня 2009 року, №961 від 28 листопада 2008 року, №755 від ЗО вересня 2008 року.

Зважаючи на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені вище документи у їх сукупності доводять використання придбаних у ТОВ «Інсайд Груп»будівельних матеріалів у власній господарській діяльності ПП «Стройінжсервіс», зв'язок понесених витрат з цією діяльністю, та наявність економічної мети придбання цих матеріалів.

Стосовно тверджень апелянта, з приводу відсутності товарно-транспортних накладних, слід зазначити, що Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Законом України «Про податок на додану вартість» (чинні у перевіряємому періоді) товарно-транспортні накладні не передбачені в якості документів, з наявністю яких пов'язується право підприємства на включення відповідних сум до складу валових витрат чи до складу податкового кредиту. Більш цього, пунктом 5.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»прямо передбачена заборона установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені, у цьому Законі. Аналогічно, пунктом 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість»встановлена заборона включення до складу податкового кредиту лише сум сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, всі інші документи, з наявністю яких законодавство не пов'язує виникнення права на формування валових витрат та податкового кредиту, мають братися до уваги лише у їх сукупному аналізу, з метою визначення товарності та реальності операцій.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Стосовно доводів ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, що усі правочини між ПП «Стройінжсервіс»та ТОВ «Інсайд-Груп»є фіктивними та не були направлені на створення реальних наслідків, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Цивільний Кодекс України містить загальні правила про недійсні правочини, згідно яких - це правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (частина перша статті 216 ЦК України).

При цьому даний закон поділяє їх на два види: нікчемні (частина друга статті 215 ЦК України) та оспорюванні (частина третя статті 215 ЦК України), принципова відмінність між якими полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення.

Так, повний перелік нікчемних правочинів встановлений в самому Цивільному кодексі та міститься у ст.27, п.1 ст.219, п.1 ст.220, п.2 ст.221, п.1 ст.224, абз.2 п.1 ст.226, п.2 ст.228, п.2 ст.547, п.3 ст.586, п.3 ст.614, п.6 ст.633, п.2 ст.661, п.4 ст. 698, п.3 ст.719, абз.2 п.1 ст.739, абз.2 п.2 ст.780, абз.2 п.2 ст.787, п.2 ст.867, п.2 ст.981, абз.2 ч.3 п.1 ст.989, ст.998, п.2 ст.1055, п.2 ст.1059, абз.2 п.2 ст.1060, абз.2 п.2 ст.1107, п.9 ст.1109, п.4 ст.1112, п.3 ст.1113, п.1 ст.1118, п.2 ст.1122, п.2 ст.1307.

Цей перелік є виключним.

Вищезгадана операція купівлі між ПП «Стройінжсервіс»та ТОВ «Інсайд-Груп»не містить обставин, викладених в перелічених статтях Цивільного кодексу України та, відповідно, не підпадає та не є нікчемною.

За всіх інших обставин правочини відносяться до оспорюваних та можуть бути визнані недійсними лише у судовому порядку.

Зі змісту ст.228 ЦК України, слідує висновок, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна, фізичної, юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Між тим, в акті перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси не має посилання на будь –які ознаки зазначеної статті, які б давали підстави вважати даний правочин –нікчемним.

Із викладеного, можливо зробити висновок про правильність зазначення судом першої інстанції обставин того, що у ДПІ у Малиновському районі м. Одеси відсутні належні та допустимі докази які б свідчили про те, що підприємство отримувало податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства.

Крім цього, суд апеляційної інстанції згоден з позицією суду першої інстанції, що обов’язок суб’єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків, законодавством України не передбачено.

З урахуванням викладених вище обставин та правових норм, на думку колегії суддів апеляційного суду, судом першої інстанції було обґрунтовано застосовано відповідні положення Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, якими були позивач та його контрагент ТОВ «Інсайд-Груп»на момент здійснення вказаних господарських операцій.

Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п.п.7.5.1 п.7.2 ст.7 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Позивачем була проведена оплата за товар, отриманий за видатковими накладними від ТОВ «Інсайд-Груп». Факт перерахування коштів позивачем та відсутність заборгованості підтверджені самим Відповідачем в Акті перевірки, та в апеляційній скарзі. Реальність господарських операцій підтверджена наведеними вище доказами.

Таким чином, відповідно до зазначених норм, з моменту оплати коштів за товар та отримання позивачем податкових накладних від ТОВ «Інсайд-Груп», у позивача виникло право на віднесення ПДВ по цим операціям до складу свого податкового кредиту та право на відповідне збільшення своїх валових витрат, що він і зробив у податкових деклараціях у перевіряємому періоді.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не дають підстав для висновку про неправильне застосування Одеськім окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, яке б призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись 195,196, ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200, ч. 1 п.1 ст. 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби –залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року у справі за позовом приватного підприємства «Стройінжсервіс»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень –залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення її в повному обсязі.

Доповідач –суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова