Ухвала суду № 25337501, 11.07.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2012 р.

Справа № 1570/3507/2011

Категорія: 8.2.1

Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Джабурії О.В., Шляхтицького О.І.,

секретаря Пеха Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу приватного підприємства "Лєсік & Т" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Лєсік & Т" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

12.05.2011р. приватне підприємство "Лєсік & Т" (надалі –ПП "Лєсік & Т") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (надалі –ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000342334/0 від 08.12.2010 року, №0000412334/0 від 28.12.2010 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 травня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що з 12.11.2010 р. до 19.11.2010 р., посадовими особами відповідача було проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Лєсік & Т»з питань правових відносин з TOB «Агро-Гелеос», ПП «Агроера 2009», TOB «Шторм»за серпень 2010 року, за результатами якої складено акт від 22.11.2010р. №5829/23-34/32153060/24. /т. 2 а.с.121-134/

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.12.2010 року №0000342334/0 за порушення вимог пп.7.2.6, п.7.2, п.п.7.4.5., п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 334735,80грн. (за основним платежем 239097грн. та штрафна (фінансова) санкція 95638,80грн.). /т. 2 а.с.135/

З 08.12.2010 року до 10.12.2010 року, посадовими особами відповідача було проведено позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства «Лєсік & Т»з питань достовірності даних що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року, за результатами якої було складено акт від 10.12.2010р. №5896/23-34/32153060/24. /т. 1 а.с.155-186/

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.10.2010 року №0000412334/0 за порушення вимог пп.7.2.6, .п.7.2, п.п.7.4.5., п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 296477,70грн. (за основним платежем 197651,80грн. та штрафна (фінансова) санкція 98825,90грн.). /т.1 а.с.189/

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно з п.1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредитного періоду, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Згідно з підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п.7.4.5 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено дату виникнення права на податковий кредит як одну з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачалося, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п.п.7.7.1 цієї статті має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані податкової декларації за звітний період (п.7.7. 3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що у контрагентів позивача TOB «Агро-Гелеос», ПП «Агроера 2009», TOB «Шторм»встановлено відсутність в фінансово-господарської діяльності фактів передачі та постачання товарів (послуг); неможливість фактичного здійснення господарських операцій, відсутність майна та інших матеріальних ресурсів економічно необхідних для здійснення господарських операцій; відсутність за адресою місцезнаходження; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності; відсутність управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, спеціального обладнання, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, безтоварність господарських операцій, їх спрямованість лише на отримання податкової вигоди шляхом декларування податкового кредиту та зменшення своїх зобов’язань перед Державним бюджетом.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов до висновку, що спірні правочини з контрагентами, а також операції з оплати позивачем ненаданих послуг контрагентів, мали на меті виключно отримання податкової вигоди, а тому має місце безпідставне формування позивачем податкового кредиту.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними, належними та обґрунтованими, оскільки наданими позивачем суду документами, не підтверджуються реальний характер придбання товарів чи послуг. Укладення договорів, актів прийому передачі, за таких обставин, не створює правового підґрунтя для покриття ним власних збитків від окремих господарських операцій за рахунок відшкодування з бюджету ПДВ. Намір одержати дохід лише в такий спосіб, не можна розглядати як самостійну ділову мету. Встановлення зазначених обставин дає підставі для відмови у відшкодуванні ПДВ.

Наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ.

Ненадання позивачем документів, що підтверджують реальний характер вчиненого їм з контрагентами правочинів є підставою для відмови у задоволенні позову.

Судова колегія не приймає в якості доказу підтвердження позивачем товарності операцій надані товарно-транспортні накладні, оскільки вони не підтверджують факт виконання послуг, робіт, саме для позивача. Зі змісту вказаних документів не вбачається хто є вантажовласником, а зазначено, що послуги з перевезень вантажу здійсненні для ТОВ «Ростзернопродукт», лише в деяких документах здійснено дописки «для ПП «Лєсік & Т»», у протиріч вимог укладених позивачем специфікацій до договорів поставки продукції./т.3 а.с.31-72/

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що позивачем не були надані ДПІ та суду докази, що підтверджують реальний характер господарських операцій, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

На підставі викладеного, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст. 200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга –залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст.198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Лєсік & Т" –залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 травня 2012 року –залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: