Ухвала суду № 25336937, 13.06.2012, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

Іменем України

13.06.2012 м. Ужгород

13 червня 2012 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

Головуючого - Панька В.Ф.

Суддів - Готра Т.Ю., Кемінь М.П.,

При секретарі Балаж Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Міжгірської районної державної адміністрації на рішення Воловецького районного суду від 27 березня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до голови Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області ОСОБА_2 про скасування Розпорядження №3 від 04.01.2012 року про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, поновлення його на посаді головного лікаря Міжгірської районної лікарні та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням, а також відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до голови Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області ОСОБА_2 про скасування Розпорядження №3 від 04.01.2012 року про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, поновлення його на посаді головного лікаря Міжгірської районної лікарні та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням, а також відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Воловецького районного суду від 27 березня 2012 року вищезазначений позов задоволено: визнано незаконним та скасовано Розпорядження №3 від 04 січня 2012 року про звільнення Царя 8.1. з займаної посади головного лікаря Міжгірської-районної лікарні; стягнуто із Міжгірської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 05 січня 2012 року по 27 березня 2012 року 14205 грн. 71 коп.; стягнуто із Міжгірської районної державної-адміністрації на користь держави судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп.; стягнуто з Міжгірської районної державної адміністрації на користь

ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в розмірі 1000грн.; позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволено частково, стягнуто з Міжгірської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 20000 грн. моральної шкоди.

Це рішення відповідач оскаржив, порушив питання про його скасування та закриття провадження по справі, .

Межі доводів апеляційної скарги: апелянт вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та-нррмам матеріального права, що регулюють правовідносини між сторонами.

Зокрема,апелянт вказує на те, що судом не було взято до уваги постанову КМУ від 19 березня 1993 року «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності». Також вважає, що судом першої інстанції не надано оцінку тим твердженням та доказам, які апелянт вказав у запереченні до позовної заяві.

Крім цього, апелянт вказує на те, що судом не було взято до уваги твердження відповідача, що ОСОБА_1 було запропоновано посаду лікаря^, хірурга хірургічного відділення Міжгірської РЛ на повну ставку, але для цього йому необхідно було подати відповідну заяву. Таку заяву позивач не подав, тобто відмовився від запропонованої йому роботи та сам позбавив себе права на працю та її оплату.

Заслухавши доповідача, пояснення , представника, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що вонане підлягає до задоволенню з таких підстав.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до розпорядження голови Міжгірської районної адміністрації №28-к від 17.02.2005 року позивач ОСОБА_1 призначений на посаду головного лікаря Міжгірської центральної лікарні. Розпорядженням голови Міжгірської районної державної адміністрації ОСОБА_2 №320 від 02.12.2011 року його звільнено із займаної посади на підставі п.З ст.40 КЗпП - за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором та.^ Статутом районної лікарні. Дане Розпорядження скасоване рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 26.12.2011 року. Розпорядженням №2 від 04.01.2012 року голови Міжгірської районної державної адміністрації позивача поновлено на посаді головного лікаря Міжгірської районної лікарніі в цей же ча& Розпорядженням №3 від 04.01.2012 року його повторно звільнено із займаної посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП.

Відповідно до роз'яснень ГТВС України , зазначених у п.19 Постанови від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» ( з наступними змінами та доповненнями), розглядаючи трудові спори, пов'язані із звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мале місце зміни в організації виробництва та праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють звільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва та праці, про те що працівник відмовився від переведення на іншу роботу, або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи користувався звільнений працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне звільнення.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з п.9 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди» від 31.031995 р.№4 визначає, що розмір відшкодування моральної( немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливості відновлення тощо), яких зазнав позивач, та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

ОСОБА_1 надав достатньо обгрунтувань, що відповідач завдав йому моральну шкоду, яка обумовлюється моральними стражданнями, а саме відповідач позбавив його права на працю та можливості заробляти собі на життя і як фахівець - хірург він втрачає спеціальні навички, не має реальної можливості надавати медичну допомогу і проводити операції, позивач як заслужений лікар України користується авторитетом серед свої колег та місцевого населення Міжгірського району, дюго незаконне звільнення призвело до публічного приниження його честі та гідності.

Інших доводів, які б мали правове значення для вирішення справи, апеляційна скарга не містить.

Тому колегія суддів констатує, що суд вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

Рішення суду є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть.

Справа розглянута в межах апеляційної скарги.

Судові витрати сторонами не заявлено.

Керуючись статтями 307, 312, 315ЦПК України колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Міжгірської районної державної адміністрації - відхилити.

Рішення Воловецького районного суду від 27 березня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

СУДДІ: