Постанова № 25333620, 17.07.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/271/12

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2012 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Боровицького О. А.

суддів: Драчук Т. О. Сторчака В. Ю.

при секретарі судового засідання: Александровій К.В.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

представника третьої особи: Мандер М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Комунального підприємства "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Банк Київська Русь" в особі відділення "Вінницька регіональна дирекція" АБ "Київська Русь" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії , -

В С Т А Н О В И В :

В січні 2012 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до Комунального підприємства "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації", в якому з урахуванням уточнень позовних вимог (а.с.88-89, 162-163) просить визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію права власності на житловий будинок з підвалом, господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 за ПАТ "Банк Київська Русь", зобов'язати відповідача скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності на житловий будинок з підвалом, господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 за ПАТ "Банк "Київська Русь"; зобов'язати КП "ВООБТІ" відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності на даний житловий будинок за ОСОБА_5

Позов мотивовано тим, що позивач 02.12.2011 року звернувся до відповідача із заявою про виготовлення дублікату свідоцтва про право власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з його втратою. 13.12.2011 року відповідач листом повідомив, що виготовлення дублікату свідоцтва про право власності на вище зазначений житловий будинок є неможливим, оскільки згідно із матеріалами інвентаризаційної справи № 1137 право власності на даний об'єкт нерухомості станом на 13.12.2011 року за ОСОБА_5 не зареєстровано; 24.10.2011 року винесено рішення та здійснено реєстрацію права власності на нерухоме майно - вище зазначений житловий будинок за ПАТ "Банк "Київська Русь", на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. На думку позивача протиправність та незаконність рішення реєстратора від 24.10.2011 року полягає у тому, що процедуру звернення стягнення на предмет ПАТ "Банк "Київська Русь" не дотримано, а саме п.5 Договору іпотеки та ст.35 Закону України "Про іпотеку", та прийняте всупереч вимогам п.3.1, 3.8 "Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, адже державній реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності чинному законодавству України і поданим документам.

Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Позивач, не погодившись з ухваленим рішенням, звернувся до Вінницького апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою про його скасування та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року не відповідає вимогам статті 159 КАС України, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач в письмових запереченнях на апеляційну скаргу (вх. №26980/12 від 31 травня 2012 року) просить залишити останню без задоволення в зв'язку з її необґрунтованістю, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року - без змін, зазначивши, що судом першої інстанції були достеменно та в повному обсязі досліджені усі обставини справи, оглянуті відповідні докази, ухвалене законне рішення, яке не суперечить вимогам процесуального та матеріального права. Акцентує на тому, що суди адміністративної юрисдикції при розгляді справ надають оцінку рішенням, діям чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, а не досліджують цивільні правовідносини, зокрема, встановлення переходу права власності, правомірності його набуття за договором іпотеки.

ПАТ "Банк Київська Русь" в письмових запереченнях на апеляційну скаргу (вх. №26952/12 від 31 травня 2012 року) просить постановити ухвалу про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року - без змін, стверджуючи, що суд першої інстанції повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, дослідив всі докази і зробив об'єктивні висновки, не порушив та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, постановив законне та обґрунтоване рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення відповідача та представника третьої особи на підтримання заперечень на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу обґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно Свідоцтва від 04.06.2007 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької Хутірської сільської ради № 156 від 27.04.2007 року, ОСОБА_5 належить на праві приватної власності майно, зокрема: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (а.с.10).

28.05.2008 року між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ОСОБА_7 укладено кредитний договір № 746/2008Ф (а.с.72-74), а також додаткові договори про внесення змін до нього.

В подальшому для забезпечення виконання боржником за кредитним договором 03.06.2008 року між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ОСОБА_5 укладено договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області та зареєстрований в реєстрі за № 1324 (а.с.11-12) та додаткові договори № 2293, № 456 та № 1630 (а.с.75-78). Згідно даного договору позивач виступив іпотекодавцем -майновим поручителем боржника за кредитним договором.

02.12.2011 року ОСОБА_5 звернувся до КП "ВООБТІ" щодо виготовлення дубліката свідоцтва про право власності на житловий будинок - з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, у зв'язку з його втратою.

Листом від 13.12.2011 року КП "ВООБТІ" повідомило позивача про неможливість виготовлення такого дублікату, оскільки згідно матеріалів інвентаризаційної справи № 1137 за вище вказаною адресою право власності на об'єкт нерухомого майна станом на 13.12.2011 року за ОСОБА_5 не зареєстровано (а.с.13).

24.10.2011 року державним реєстратором КП "ВООБТІ" розглянуто заяву ПАТ "Банк "Київська Русь" про державну реєстрацію прав та прийнято рішення про державну реєстрацію на нерухоме майно -житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 за ПАТ "Банк "Київська Русь"(а.с.60).

Не погодившись з таким рішенням КП "ВООБТІ" позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що державний реєстратор, приймаючи рішення від 24.10.2011 року про державну реєстрацію права власності, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що прямо передбачений Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та відповідно до Тимчасового положення, усі вчинені державним реєстратором реєстраційні дії не дають права для визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію такого права власності. Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на тому, що позивачем не виконано письмову вимогу про усунення порушень від 29.11.2010 року № 12513, згідно якої ОСОБА_5 зобов'язаний сплатити заборгованість у 30-денний строк за кредитним договором, ПАТ "Банк "Київська Русь" і звернулось із заявою на державну реєстрацію прав на житловий будинок, що належить позивачу. Оскільки таке право виникло у ПАТ "Банк "Київська Русь" зі спливу тридцяти денного строку погашення кредитної заборгованості ОСОБА_5, тобто 10.01.2011 року. Таким чином, ПАТ "Банк "Київська Русь" у відповідності до вищезазначених норм Закону "Про іпотеку" та положень іпотечного договору від 03.06.2008 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 746/2008-Ф від 28.05.2008 року в порядку досудового регулювання погашення заборгованості набув право власності на предмет іпотеки - нерухоме майно, що розташоване за адресою: вул. Котляревського, 25 в селі Вінницькі Хутори, Вінницького району, Вінницької області. Відповідно до статті 182 Цивільного Кодексу України таке право підлягає обов'язковій державній реєстрації. Судом першої інстанції зауважено, що підстав для прийняття рішення про відмову у проведені державної реєстрації прав власності на нерухоме майно (житловий будинок) ПАТ "Банк "Київська Русь" у реєстратора не було.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Порядок проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно визначений Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (далі - Закон) та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року (далі - Положення).

Пунктом 1.2 Положення визначено, що державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Розділом 2 зазначеного Положення визначено порядок подання документів для проведення державної реєстрації, яким встановлено, що виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1.

До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи, їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням. Відповідальність за достовірність та повноту інформації у заяві про державну реєстрацію прав та доданих документах несе(уть) заявник (заявники).

Пунктом 2.9 Положення встановлено, документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення права власності та інших речових прав на об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації, та подаються для проведення такої реєстрації, повинні відповідати вимогам, встановленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами.

Пункт 3.5.4 зазначеного Положення передбачає, що реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Суд першої інстанції, визначаючись щодо позовних вимог виходив з того, що в Договорі іпотеки міститься застереження про задоволення вимог іпотекодержателя та передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, а стаття 37 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі. Згідно із статтею 36 Закону України «Про іпотеку», дозволено позасудове врегулювання згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі. Враховуючи те, що іпотечний договір містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, то державний реєстратор мав передбачене законом право на реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ПАТ "Банк Київська Русь".

Проте з такими доводами колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду погодитись не може, та вважає, що вирішуючи спір щодо протиправності дій відповідача - Комунального підприємства "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" щодо державної реєстрації за ПАТ "Банк "Київська Русь" права власності на спірні приміщення, судом першої інстанції помилково не взято до уваги те, що на момент укладення договору іпотеки (03 червня 2008 року) діяла інша редакція статей 36 й 37 Закону України «Про іпотеку», що суттєво впливає на законність дій державного реєстратора.

Як вбачається з матеріалів справи договір іпотеки між Акціонерний банк "Київська Русь" та ОСОБА_5 укладено 03 червня 2008 року. Станом на день укладення договору частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачала, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. В судовому засіданні встановлено і не заперечується сторонами, що договору про задоволення вимог іпотекодержателя між АБ "Київська Русь" та ОСОБА_5 не укладалось.

14 січня 2009 року набрав чинності Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» від 25 грудня 2008 року, яким частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку» викладена в новій редакції, в якій чітко зазначено, що правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Закони України за умовами частини другої статті 4 Цивільного кодексу України є актами цивільного законодавства. Їх дія у часі прямо прописана імперативною нормою статті 5 цього Кодексу, де встановлено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у час, крім випадків, коли він скасовує або пом'якшує відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

З врахуванням викладеного у суду немає правових підстав застосовувати положення частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» в редакції, яка набрала чинності 14 січня 2009 року до відносин сторін, які виникли в 2008 році, оскільки положення статей 36 й 37 Закону України «Про іпотеку» стосовно того, що відповідне застереження в іпотечному договорі прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя і є правовою підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки застосовуються тільки до договорів, що укладені після набрання чинності Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», тобто після 14 січня 2009 року.

Частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» ( в редакції, чинній на момент укладення договору) передбачалось, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону. Як зазначено вище, порядок, встановлений статтею 37 Закону України «Про іпотеку» передбачав, що правовою підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки може бути тільки договір про задоволення вимог іпотекодержателя. Відповідне застереження у відповідності до вказаних статей Закону сили договору не мало і правовою підставою для реєстрації права власності не являлось.

Правовий статус договору застереженню в договорі іпотеки надано Законом від 25 грудня 2008 року і з урахуванням вимог статті 5 Цивільного кодексу України застереження, яке міститься в іпотечному договорі, укладеному між АБ "Київська Русь" не може бути правовою підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Цивільні відносини між ОСОБА_5 та ПАТ "Банк Київська Русь" щодо набуття банком права власності на предмет іпотеки в порядку, визначеному статтею 37 Закону України «Про іпотеку» виникли з 03 червня 2008 року, тобто в той час, коли Закон України «Про іпотеку» для можливості реєстрації права власності за іпотекодержателем на предмет іпотеки передбачав обов'язкове укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, норма частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» в редакції Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» від 25 грудня 2008 року не може застосовуватись до договору іпотеки, укладеного 03 червня 2008 року. Правовідносини сторін щодо звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору повинні регулюватись у відповідності до частини 1 статті 37 Закону України «Про іпотеку» в редакції, що діяла на день укладення договору іпотеки і відповідно до якої застереження в іпотечному договорі не являється правовою підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем. Натомість, до правовстановлювальних документів законодавство України відносить лише ті договори іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, які укладені або змінені саме після набрання чинності Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», тобто після 14 січня 2009 року.

Окрім того, державним реєстратором не перевірено чи отримано ОСОБА_5 вимогу (претензію) виставлену ОСОБА_5 щодо усунення порушень у 30-денний строк (а.с.64) та вимогу про погашення заборгованості виставлену ОСОБА_7, в якій АБ "Київська Русь" вимагає не пізніше 3 робочих днів з моменту отримання даної вимоги виконати зобов'язання щодо повного повернення кредиту (а.с.65). Адже, повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.66,67) засвідчують факт відправлення рекомендованого листа, однак не зміст відправленої кореспонденції, відтак, не можуть розцінюватись, як беззаперечний доказ отримання ОСОБА_5 вимог від 08.12.2010 року та 09.12.2010 року.

Державний реєстратор при розгляді документів, поданих на реєстрацію зобов'язаний був дотримуватись пункту 3.8 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції №7/5 від 07 лютого 2002 року (із змінами і доповненнями) де чітко зазначено, ще державній реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності чинному законодавству України і поданим документам. Пункт 4 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає право державного реєстратора відмовити у державній реєстрації прав у випадку, коли подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

За вказаних обставин, беручи до уваги вищенаведене у своїй сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що державний реєстратор порушив вимоги діючого законодавства України і зареєстрував право власності за ПАТ «Банк Київська Русь» на предмет іпотеки в порушення статті 5 Цивільного кодексу України та статті 37 Закону України «Про іпотеку».

Тоді як, відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статі 11 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За правилами частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що вимоги ОСОБА_5 є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, а відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про доцільність задоволення позову.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до пункту 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є порушення норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити повністю .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Комунального підприємства "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Банк Київська Русь" в особі відділення "Вінницька регіональна дирекція" АБ "Київська Русь" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - скасувати та ухвалити нову постанову .

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" від 24.10.2011 року (реєстраційний номер 34975165) про реєстрацію права власності на житловий будинок з підвалом, господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством "Банк Київська Русь" (код ЄДРПОУ 24214088).

Зобов'язати Комунальне підприємство "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на житловий будинок з підвалом, господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 (ІДПН НОМЕР_1).

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "23" липня 2012 р. .

Головуючий суддя Боровицький О. А.

Судді Драчук Т. О.

Сторчак В. Ю.