Ухвала суду № 25333619, 17.07.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 212/5027/2012

Головуючий у 1-й інстанції: Кашпрук Г.М.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2012 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Боровицького О. А.

суддів: Драчук Т. О. Сторчака В. Ю.

при секретарі судового засідання: Александровій К.В.

за участю:

позивача: ОСОБА_2

позивача: ОСОБА_3

представника позивачів: ОСОБА_4

представника відповідача: ОСОБА_5

представника третьої особи: ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 26 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до Вінницької міської ради, за участю третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - міського комунального підприємства "Архітектурно-будівельний сервіс" про визнання протиправними та скасування рішень виконавчого комітету Вінницької міської ради , -

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись в суд з адміністративним позовом до Вінницької міської ради, за участю третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - міського комунального підприємства «Архітектурно-будівельний сервіс», в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 28.11.2011 року просили визнати невідповідним законодавству, недійсним з дати прийняття рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №3290 від 24.12.2007 року «Про затвердження проекту типового договору про використання встановлених тимчасових конструкцій для господарських потреб (гаражів) та визнання такими, що втратили чинність рішення виконавчого комітету міської ради від 28.12.2006 року №3220 та рішення від 12.04.2007 року №780» в частині скасування наданих міському комунальному підприємству «АБС» повноважень на укладення договорів щодо використання встановлених тимчасових конструкцій (гаражів), та стягнення за це коштів.

Позов мотивовано зокрема тим, що оскаржуване рішення не відповідає законодавству, оскільки подібні дії є скритою формою оренди земельної ділянки, що не відноситься до компетенції МКП «Архітектурно-будівельний сервіс», крім того порушує їх конституційні права щодо права на безоплатну передачу земельної ділянки у власність на будівництво гаражу.

26 квітня 2012 року Ленінським районним судом м. Вінниці ухвалено в задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відмовити.

Не погодившись з судовим рішенням позивачі звернулись до Вінницького апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просили скасувати постанову Ленінського районного суду від 26 квітня 2012 року по справі №212/5027/2012 та прийняти нову постанову суду. Свої вимоги скаржники обґрунтовують зокрема тим, що при ухваленні рішення Ленінським районним судом м. Вінниці було порушено вимоги Конституції України, що гарантують право на землю (статті 13,14). Не примушення робити те, що не передбачене законом (стаття 19). Вважають, що місцевий суд не застосував норму права, яка підлягала застосуванню, тобто рішення суду не відповідає вимогам частини 2 статті 159 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились до суду апеляційної інстанції, а саме: позивачів та їх представника на підтримання доводів апеляційної скарги, представника відповідача та представника третьої особи - на підтримання рішення суду першої інстанції, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачі працюючи на заводі «Термінал» і проживаючи в гуртожитку заводу за адресою АДРЕСА_2 звернулись до профкому із проханням надати їм дозвіл на встановлення металевих гаражів на території гуртожитку.

11 липня 1984 року Всесоюзне виробниче об'єднання «Термінал», на підставі рішення ради трудового колективу від 02.07.1984 року, видало ОСОБА_3 дозвіл №3 на встановлення металевого гаражу на виділеній земельній ділянці гуртожитку за адресою АДРЕСА_1.

20.06.1989 року Вінницьке виробниче об'єднання «Термінал», на підставі рішення ради трудового колективу від 02.07.1989 року, видало ОСОБА_2 дозвіл №47 на встановлення металевого гаражу на виділеній земельній ділянці гуртожитку за адресою м. АДРЕСА_2

08.10.2004 року виконавчим комітетом Вінницької міської ради зареєстровано міське комунальне підприємство «Архітектурно-будівельний сервіс», згідно пунктів 1.1.;1.3. Статуту міського комунального підприємства «Архітектурно-будівельний сервіс», зареєстрованого виконкомом Вінницької міської ради 08.10.2004 року за № 11741020000000337, МКП «Архітектурно-будівельний сервіс» є юридичною особою, створеною Вінницькою міською радою та в своїй діяльності підпорядковується міській раді, міському голові та виконавчому комітету ради.

Відповідно до пунктів 2.2.9, 2.2.10 Статуту підприємства, предметом його діяльності є проведення комплексу робіт по впорядкуванню раніше встановлених гаражів і встановлення нових тимчасових конструкцій для господарських потреб (гаражів) на території міста, виконання виробничих завдань по усуненню наслідків самовільного будівництва.

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради №3290 від 24.12.2007 року «Про затвердження проекту типового договору про використання встановлених тимчасових конструкцій для господарських потреб (гаражів) та визнання такими, що втратили чинність рішення виконавчого комітету міської ради від 28.12.2006р. № 3220 та рішення від 12.04.07р. № 780»,було затверджено проект типового договору про використання встановлених тимчасових конструкцій для господарських потреб (гаражів), згідно з додатком №1, яким в свою чергу передбачалося встановити єдиний порядок та умови укладання договору з МКП «Архітектурно-будівельний сервіс».

Згідно рішення Вінницької міської ради 32 сесії 23 скликання від 08.02.02року було створено цільовий фонд «Соціально-економічний розвиток міста»та затверджено Положення про цільовий фонд «Соціально-економічний розвиток міста»(з подальшими змінами та доповненнями).

В свою чергу, при укладенні типового договору (одночасно із сплатою коштів за даним договором), громадянин зобов'язувався вносити до фонду «Соціально-економічний розвиток міста» внесок в розмірі передбаченому підпунктом 5.3 договору. При цьому, пунктом 3.1.3. вказаного договору було визначено, що у разі необхідності особа, що є власником конструкції, повинна її знести за власний рахунок.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що затвердження форми типового договору про використання встановлених тимчасових конструкцій для господарських потреб (гаражів) не порушує норми діючого законодавства України, оскільки предметом такого договору є надання послуг щодо встановлення порядку використання тимчасових конструкцій (об'єктів благоустрою), про що зазначено в пункті 1.1 самого проекту типового договору. Зауважено, що надання послуг за типовим договором не дає підстав для набуття права власності на земельну ділянку.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на таке.

Відповідно до частини 2 статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів міських рад (за винятком міст районного значення), крім повноважень зазначених у пункті "б" частини першої цієї статті, належить видача технічних умов на благоустрій територій.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», до об'єктів благоустрою належать малі архітектурні форми, якими є тимчасові конструкції для господарських потреб (гаражі).

Згідно із частинами 1, 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 24.12.2007 року №3290 було затверджено проект типового договору про використання встановлених тимчасових конструкцій для господарських потреб (гаражів), згідно з додатком №1, яким в свою чергу передбачалося встановити єдиний порядок та умови укладання договору з МКП «Архітектурно-будівельний сервіс».

Типовим договором визначено розмір внеску до фонду в тому разі, якщо особа бажає його укласти. Жодних даних про те, що будь-ким застосовуються заходи примусу до позивачів спрямовані на укладення договору матеріали справи не містять.

Позивачі вважають, що оскаржуваним рішенням порушено їхні права на безоплатну передачу земельної ділянки у власність на будівництво гаражу, передбачену чинним земельним кодексом України, при цьому, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про спроби позивачів реалізувати своє право на безоплатне отримання земельних ділянок для будівництва гаражів. Тоді як, суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Варто зауважити, що 17.05.2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці ухвалено рішення по справі №2-а-629/10 за позовом прокурора м. Вінниці до виконавчого комітету Вінницької міської ради, третя особа МКП «Архітектурно-будівельний сервіс» про визнання неправомірними дії відповідача та скасування пункту 1 рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №3290 від 24.12.2007 року, яким в задоволенні позову відмовлено. Зазначене рішення залишене без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2011 року.

Як встановлено судами в адміністративній справі №2-а-629/10 затвердження форми типового договору про використання встановлених тимчасових конструкцій для господарських потреб (гаражів) жодним чином не порушує вимог діючого законодавства, оскільки предметом даного договору є надання послуг щодо встановлення порядку використання тимчасової конструкції (об'єкта благоустрою), крім того в спростування тверджень прокурора м. Вінниці щодо порушення пунктом 1 спірного рішення відповідача норм земельного законодавства України та Конституції України, зазначено, що надання послуг за типовим договором не дає можливостей для набуття права власності на земельну ділянку.

Цими ж рішеннями встановлено, що розмір внеску до фонду «Соціально-економічний розвиток міста» визначається лише за умови укладення договору про використання встановлених тимчасових конструкцій для господарських потреб (гаражів) та при наявності спільної згоди сторін.

Таким чином правомірність рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 24.12.2007 року №3290 в частині затвердження проекту типового договору про використання встановлених тимчасових конструкцій для господарських потреб (гаражів), згідно з додатком №1 встановлена рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.05.2010 року у справі №2-а-629/10, яке залишене без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2011 року, відтак не підлягає доказуванню з урахуванням положень частини 1 статті 72 КАС України, в силу яких обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини .

Зазначені вище обставини дають право для висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання невідповідним законодавству та недійсним з дати прийняття рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №3290 від 24.12.2007 року «Про затвердження проекту типового договору про використання встановлених тимчасових конструкцій для господарських потреб (гаражів) та визнання такими, що втратили чинність рішення виконавчого комітету міської ради від 28.12.2006 року №3220 та рішення від 12.04.2007 року №780» в частині скасування наданих міському комунальному підприємству «АБС» повноважень на укладення договорів щодо використання встановлених тимчасових конструкцій (гаражів), та стягнення за це коштів.

Апеляційним розглядом справи не встановлено, що оскаржуваним рішенням порушуються конституційні права і свободи позивачів.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вищевказаних висновків суду.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 26 квітня 2012 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_2, - залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 26 квітня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 23 липня 2012 року .

Головуючий суддя Боровицький О. А.

Судді Драчук Т. О.

Сторчак В. Ю.