Рішення № 25324080, 19.07.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.07.2012Справа №5002-15/1634-2012

За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний Банк «Експрес-Банк» (03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 25; ідентифікаційний код 20053145) в особі Кримської філії Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес-Банк» (95006, АР Крим, м. Сімферополь, бульвар Леніна, 15/1)

до відповідача Приватного підприємства «Технопласт плюс» (98111, АР Крим, м. Феодосія, вул. Дружби, 109-А; ідентифікаційний код 32641735)

про стягнення 4 025 357,69 грн.

Суддя Іщенко І.А.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - Золотарьов О.Д., представник, довіреність №юр-7 від 18.01.2012

від відповідача - не з'явився

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство «Акціонерний Банк «Експрес-Банк» в особі Кримської філії Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес-Банк» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Приватного підприємства «Технопласт плюс» про стягнення 4 026 850,67 грн. заборгованості за кредитним договором №18-07КЛ від 19.11.2007, а саме: 3 657 325,89 грн. заборгованості по кредиту, 149 990,34 грн. заборгованості по процентах, 162 930,87 грн. пені по кредиту, 4 866,30 грн. пені по процентам, 32 076,55 грн. 3% річних по кредиту, 954,12 грн. 3% річних по процентам, 18 308,57 грн. інфляційних втрат по кредиту та 398,03 грн. інфляційних витрат по процентам.

13.07.2012 від позивача до суду надійшла заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 4 025 357,69 грн. заборгованості за кредитним договором №18-07КЛ від 19.11.2007, а саме: 3 657 325,89 грн. заборгованості по кредиту, 149 990,34 грн. заборгованості по процентах, 162 930,87 грн. пені по кредиту, 3 615,41 грн. пені по процентам, 32 076,55 грн. 3% річних по кредиту, 712,02 грн. 3% річних по процентам, 18 308,57 грн. інфляційних втрат по кредиту та 398,03 грн. інфляційних витрат по процентам.

У судовому засіданні представник позивача представив суду заяву в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, позивач відмовляється від стягнення 1250,89 грн. пені по процентам.

Суд вважає за можливе заяву позивача про відмову від частини позовних вимог задовольнити, оскільки вона не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядком досудового врегулювання спору у випадках передбачених статтею 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач явку свого представника до судового засідання жодного разу не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином - за місцем реєстрації, що підтверджується повернутим на адресу суду рекомендованим листом з повідомленням №01753336 (а.с.58).

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи здійснювався в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

19.11.2007 між Акціонерним банком «Експрес-Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний Банк «Експрес-Банк» (пункт 1.2. статуту) та Приватним підприємством «Технопласт плюс» був укладений договір про відкриття кредитної лінії №18-07КЛ (далі - Договір, а.с.18-20).

Також, між сторонами укладалися доповнення до Договору: №1 від 03.03.2008, №2 від 07.07.2008, №3 від 25.09.2008, №4 від 15.10.2008, №5 від 30.01.2009, №6 від 30.04.2009, №7 від 27.05.2009, №8 від 30.06.2009, №9 від 31.07.2009, №10 від 18.11.2009, №11 від 29.01.2010, №12 від 05.02.2010, №13 від 24.06.2010, №14 від 15.12.2010, №15 від 18.03.2011,№16 від 28.03.2011, №17 від 25.08.2011 (а.с.21-37).

Відповідно до пункту 1.1. Договору (з урахуванням доповнень), кредитодавець зобов'язався надати позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в розмірі 5 804 015,78 грн. для поповнення обігових коштів по 31.01.2012 із сплатою 19% річних, а позичальник зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування ним та інші платежі за договором у встановлені договором розмірах і термінах (строках) та виконати інші зобов'язання визначені договором в повному обсязі.

Згідно пункту 4.2. Договору (з урахуванням доповнень), нараховані проценти за користування кредитом сплачуються позичальником щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця, наступного за місяцем нарахування відсотків, шляхом безготівкового перерахування суми нарахованих процентів за попередній місяць на рахунок кредитодавця. Проценти за останній період користування кредитом сплачуються кредитодавцю в день остаточного погашення кредиту.

Відповідно до пункту 5.2.1. Договору (з урахуванням доповнень), позичальник зобов'язався використати кредит на зазначені в пункті 1.1. договору цілі, сплачувати проценти за користування ним ті інші платежі за договором та повернути його в порядку та на умовах, визначених договором.

Згідно пункту 6.1. Договору (з урахуванням доповнень), у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором, позичальник відшкодовує кредитодавцю завдані збитки в повному обсязі, понад неустойку (штраф, пеню), які передбачені договором.

Відповідно до пунктів 6.2. та 6.3. Договору (з урахуванням доповнень), за прострочення позичальником визначених договором строків повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом в розмірі визначеному договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого невиконанням зобов'язання за кожний день прострочення.

Позивач свої зобов'язання по договору виконував належним чином, що підтверджується довідками по рахунку відповідача за період з 19.11.2007 по 03.07.2012 (а.с.93-94).

Намагаючись вирішити питання про погашення заборгованості за кредитним договором №18-07КЛ від 19.11.2007, ПАТ «Акціонерній банк «Експрес-Банк» звертався до відповідача з претензією вих. №07/617 від 13.02.2012 (а.с.39).

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором призвело до утворення заборгованості перед позивачем у розмірі 3 657 325,89 грн. заборгованості по кредиту та 149 990,34 грн. заборгованості по процентам, що й стало приводом для звернення позивача з даним позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

У відповідності до статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором (стаття 536 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором, а саме: 3 657 325,89 грн. заборгованості по кредиту та 149 990,34 грн. заборгованості по процентам, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення вищевказаної заборгованості підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 32 076,55 грн. 3% річних по кредиту, 712,02 грн. 3% річних по процентам, 18 308,57 грн. інфляційних втрат по кредиту та 398,03 грн. інфляційних витрат по процентам.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 32 076,55 грн. 3% річних по кредиту, 712,02 грн. 3% річних по процентам, 18 308,57 грн. інфляційних втрат по кредиту та 398,03 грн. інфляційних витрат по процентам підлягають задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 162 930,87 грн. пені по кредиту та 3 615,41 грн. пені по процентам.

Згідно статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Приписами пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Відповідно до пунктів 6.2. та 6.3. Договору (з урахуванням доповнень), за прострочення позичальником визначених договором строків повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом в розмірі визначеному договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого невиконанням зобов'язання за кожний день прострочення.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі в частині стягнення 1250,89 грн. пені по процентам підлягає припиненню у зв'язку з відмовою позивача від заявлених вимог.

Заявлена позивачем сума пені у розмірі 162 930,87 грн. пені по кредиту та 3 615,41 грн. пені по процентам підтверджується матеріалами справи та визнана судом обґрунтованою.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, сторонами не надано, в той час, відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Судовий збір покладається на відповідача згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 20.07.2012.

З урахуванням викладеного, керуючись пунктом 4 частини 1 статті 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Технопласт плюс» (98111, АР Крим, м. Феодосія, вул. Дружби, 109-А; ідентифікаційний код 32641735) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний Банк «Експрес-Банк» (03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 25; ідентифікаційний код 20053145) в особі Кримської філії Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес-Банк» (95006, АР Крим, м. Сімферополь, бульвар Леніна, 15/1) 3657325,89 грн. заборгованості по кредиту, 149990,34 грн. заборгованості по процентам, 162930,87 грн. пені по кредиту, 3615,41 грн. пені по процентам, 32076,55 грн. 3% річних по кредиту, 712,02 грн. 3% річних по процентам, 18308,57 грн. інфляційних втрат по кредиту та 398,03 грн. інфляційних витрат по процентам та 64356,13 грн. судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення 1250,89 грн. пені по процентам припинити.

4. Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Суддя І.А. Іщенко