Ухвала суду № 25322473, 11.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" липня 2012 р. м. Київ К/9991/65383/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

при секретарі Хомініч С.В.

за участю представників:

від позивача: Безуєвська О.А., дов. №4 від 25.05.2011

від відповідача : Звичайна Г.М., дов. №875/10/10 від 03.04.2012

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.08.2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.09.2011 року у справі №2а/0570/12004/2011 позовом Приватного акціонерного товариства «Торговий Дім «Азовзагальмаш»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників учасників судового процесу, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16.08.2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.09.2011 року, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Торговий Дім «Азовзагальмаш» (далі-ПРАТ «Торговий Дім «Азовзагальмаш», позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку (далі-СДПІ по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку, відповідач) задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 05.07.2011 №0000751322/27048/10/15-16-23/5, яким відмовлено в наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011 року у сумі 25255480,00грн. та №0000761322/27049/10/15-16-23/5, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2011 року у сумі 3249955,00грн.

При цьому, суди виходили з того, що позивачем виконано всі передбачені Податковим кодексом України умови для отримання бюджетного відшкодування.

Не погоджуючись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, відповідач 05.10.2011 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 12.10.2011 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.08.2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.09.2011 року та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, Постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 року №574 «Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію», п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200, п.201.12 ст.201 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 20.04.2011 позивач надав до податкової інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період - березень 2011 року. Рядком 23.1 наданої декларації позивач визначив суму бюджетного відшкодування у розмірі 25255480,00грн. Згідно додатку №2 до декларації за березень 2011 року сума відємного значення податку складається з від'ємного значення податку лютого 2011 року в сумі 25255480,00грн.

На підставі акту перевірки №418/15-16/23/25328954 від 17.06.2011, складеного за результатом позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень 2011, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувався за лютий 2011, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.07.2011 №0000751322/27048/10/15-16-23/5, яким відмовлено в наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011 року у сумі 25255480,00грн. та №0000761322/27049/10/15-16-23/5, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2011 року у сумі 3249955,00грн.

Як на підставу для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість податковий орган вказав, що під час проведення перевірки ним не досліджено оригіналів імпортних вантажних митних декларацій позивача, тому зроблено висновок про непідтвердження цих господарських операцій необхідними документами, зокрема, оригіналами вантажних митних декларацій.

Відмовляючи в наданні бюджетного відшкодування податковий орган виходив з того, що згідно наданих ПРАТ «ТД «Азовзагальмаш»платіжних доручень неможливо встановити факт сплати суми відємного значення податку, сформованого у лютому 2011 року в сумі 25255480,00грн., що свідчить про порушення позивачем пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до приписів пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

За змістом пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг не підтверджені податковими накладними або з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За результатом розгляду справи було встановлено, актом №315/15-16-23/5-25328954 від 20.05.2011, складеного за результатом документальної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у лютому 2011 року, відповідачем підтверджено суму податку на додану вартість, сплаченого митним органам у розмірі 3249955,00грн., з визначенням у додатку 8.4 до акту перевірки усіх вантажних митних декларацій по імпорту продукції, які під час проведення перевірки позивача по декларації за березень 2011 року не були прийняті до уваги податковим органом та зазначені як не надані до перевірки.

Оскільки, зазначені в акті перевірки дані спростовують висновок податкового органу щодо відсутності оригіналів вантажних митних декларацій, податкове повідомлення-рішення №0000761322/27049/10/15-16-23/5 від 05.07.2011 прийнято безпідставно.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регламентовано статтею 200 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, суму податку, заявлену до бюджетного відшкодування у звітному податковому періоді обмежено частиною сплаченого від'ємного значення податку отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

З матеріалів справи вбачається, що у лютому 2011 року позивачем здійснено попередню оплату товарів на підставі господарських договорів з ВАТ «Азовзагальмаш»та ТОВ «Торговий флот Донбасу», та за фактом першої з події -перерахування коштів, на підставі отриманих податкових накладних включено до складу податкового кредиту за лютий 2011 року податок на додану вартість у розмірі 22005524,33грн. Часткова поставка товару за вказаними договорами підтверджується матеріалами справи. Крім того, як вже було зазначено вище у лютому 2011 року позивачем відповідно до вантажних митних декларацій сплачено податок на додану вартість у розмірі 3249955,28грн.

Таким чином, до бюджетного відшкодування у березні 2011 року позивачем заявлено 25255480,00грн., що відповідає сумі податку на додану вартість, яка фактично сплачена позивачем у лютому 2011 року, що спростовує висновок податкового органу про порушення позивачем пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

З огляду на зазначене, та враховуючи, що позивачем виконало усі передбачені законом умови щодо отримання бюджетного відшкодування, в тому числі щодо сплати податку на додану вартість в обсязі, включеному до розрахунку бюджетного відшкодування, та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування є неправомірним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.08.2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.09.2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 236 -238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ________Т.М.Шипуліна Судді: ________Л.І. Бившева ________А.М. Лосєв

Суддя Т.М. Шипуліна